Репертуарные метаморфозы Ирины Конаревой, или Хроника пикирующего ансамбля

0

Вадим Чередниченко

В декабре 2020 года «Горожанин-Информ» рассказывал о проблемах, с которыми столкнулась Запорожская областная филармония. Прежде всего это репертуарная безвкусица и вульгарщина, потакание которым стало возможным с подачи генерального директора этого коммунального учреждения Ирины Конаревой. Сверх того, будучи бывалым функционером от культуры, Конарева решила, что может совмещать в одном лице должности гендиректора и художественного руководителя. А это уже заявка на успех, рукоплескать которому придется, долго отбивая ладони.

В областную филармонию Ирина Конарева пришла в канун 2014 года. Это было волевое решение тогдашнего главы области Александра Пеклушенко. В апреле 2017 года с Конаревой был заключен контракт на пять лет. При этом ее преемник на посту главы Департамента культуры и туризма, национальностей и религий Запорожской облгосадминистрации — и он же член конкурсной комиссии в 2017 году по отбору кандидатов на должность руководителя филармонии — ярый поборник украинской культуры, Владислав Мороко даже не подозревал, в какой немилости у Ирины Конаревой окажется все украинское.

Судите сами, 9 марта 2020 года, когда вся Украина празднует день рождения Тараса Шевченко, в Запорожской филармонии не состоялся ставший уже традиционным праздничный концерт в честь Великого Кобзаря. Запретив его под странным предлогом — «людям нужен отдых» и «вообще, для кого мы это будем делать, для националистов?» — Ирина Конарева уже 10 марта предложила запорожской публике «насладиться» спектаклем «Бампер и Сус». У многих зрителей заезжая постановка вызвала шок. Со сцены звучала ненормативная лексика, демонстрировались неприличные движения, а подмостки авторы «шедевра» чуть было не «украсили» надувным фаллосом. И подобное зрелище стало не единичным в стенах запорожской филармонии, достаточно изучить афишу последних лет: «А-ля кобеля, или Все, что движется», «Чоловік за викликом», «Чоловік для інтиму».

Занявшись тотальной коммерциализацией руководимого ею учреждения, И.Э. Конарева сделала ставку на духовный ширпотреб и откровенно низкопробный продукт, который, к сожалению, продается лучше, чем высокое искусство. В результате выступления серьезных профессиональных коллективов стали включаться в репертуар по остаточному принципу. А при подготовке классических и патриотических программ члены худсовета, в который входят такие «художники», как замдиректора по финансам, директор-распорядитель во главе с генеральным директором — стали требовать от их создателей обосновать необходимость, что само по себе абсурдно в стенах филармонии.

На этом фоне неожиданной жемчужиной 17 февраля этого года блеснуло выступление Национальной заслуженной капеллы бандуристов им. Г.И. Майбороды – старейшего фольклорного коллектива Украины, в 2018 году отметившего свое столетие. Талант, артистизм, высокое исполнительское мастерство, необычайное разнообразие номеров и аранжировок – все это покорило запорожскую публику.

Прокомментировать концерт мы попросили заслуженную артистку Украины известную бандуристку и основательницу ансамбля бандуристов «Божена», художественного руководителя Запорожской областной филармонии в 2008-2020 годы Ольгу Беженарь.

— Ольго Петрівно, поділіться, будь ласка, своїми враженнями від концерту.

— Національну заслужену капелу бандуристів України ім. Г. Майбороди чекає кожне місто України! Мені приємно, що цей концерт відбувся в Запоріжжі саме у Запорізькій обласній філармонії. І дозвольте мені від імені Запорізького обласного осередку Національної спілки кобзарів України та запоріжців висловити велику шану і вдячність за збереження кобзарських українських традицій знаковому колективу України. На концерті заряджаєшся неймовірною енергетикою, відчуваєш гордість за наше коріння, естетичну насолоду та безмежну радість. Це той концерт, який залишається в серцях слухачів на все життя.

— Не відкрию секрет, що в будь-якому жанрі музики є так звані стандарти і оригінальні номери. У цьому сенсі Національна капела показала і справжній джаз, талановито імпровізуючи, і креативні аранжування. У той же час, виконуючи традиційні українські композиції, вони просто пробирали міццю голосів і поліфонічним звучанням.

— Сьогодні по всьому світу етнічна музика переживає черговий ренесанс. Бандура — український інструмент, який все частіше включають у свої виступи і для студійних записів найрізноманітніші музиканти. Для мене нинішній виступ Національної капели вкотре підтвердив істину про те, що бандурне мистецтво може бути сучасним і при чималих цінах на квитки збирати повні зали шанувальників.

— На концерті диригент Національної капели вручив Вам спеціальний приз. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

— Це спеціальний приз «За розвиток національних духовних цінностей» для одного з переможців VI Всеукраїнського конкурсу-фестивалю «Хортицький кобзар». Наразі завершено прийом заявок до участі. Цього року представлені бандуристи з рекордних 17 областей України! Художній керівник капели народний артист України Юрій Курач — член журі цьогорічного конкурсу, який відбудеться 9-10 березня. Цей «Хортицький кобзар» вже шостий. А на третьому конкурсі Національна капела була у нас спеціальним гостем. Таким чином, нас об єднують тісні творчі зв’язки.

— А що за метаморфози відбуваються з вашим колективом – ансамблем бандуристів «Божена»?

— Хронологія подій тут наступна. Спочатку в ансамблі бандуристів «Божена», який мною створено у 2014 році, був запланований концерт «Бароко & bandura» — складна і разом з тим вишукана програма, яка потребувала професійного вдосконалення виконавців та праці над стилістичними особливостями музики бароко для виконання на народному інструменті. Шанувальники «Божени» вже придбали квитки та очікували на прем’єру.

Концерт кілька разів переносився. Спочатку це було 7 жовтня, потім 18 листопада, потім ще і ще, поки не з’явилася остаточна дата — 17 лютого. Але після того, як директорка філармонії вручила мені попередження про те, що мій контракт як з художнім керівником, так і з керівником ансамблю бандуристів не продовжується, виходило так, що я вже не зможу взяти участь в цьому концерті. Тоді і стали неможливими прем’єрні програми, та й вже створені – презентаційна пізнавальна для дорослих та дітей «Відкриваю світ», патріотична «Я у тебе одна», музично-літературна за творами Ліни Костенко та Івана Франка «Сподіваюсь бути почутою», сучасні «Bandura – style» та «Краще», дитячо-пізнавальні «100% саундтрек» та «7 чудес світу», розважальна «Музика кіно». Серед прем’єр готувалась і класична — «Бароко & bandura». Тому дії керівництва стосовно мого звільнення здаються не тільки мені, а й багатьом членам колективу, такими, що не відповідають раціональним діям керівника закладу, який прагне розвитку національної культури.

Далі членам спілки повідомили, що концерт взагалі скасовується. Щоб з’ясувати причину скасування, я подала офіційний запит від обласного осередку Спілки кобзарів. Але відповіді поки що немає — з нею, вважаю, будуть тягнути до останнього.

— Тим не менше, «Божена» була заявлена як учасник концерту, який відбувся 17 лютого.

— Афіша кілька разів змінювалася. Спочатку це була, як я вже казала, програма «Бароко & bandura», потім «Музика столiть», врешті концерт скасували, а замість цього з’явилася афіша «Національна заслужена капела бандуристiв України за участю ансамблю бандуристів «Божена». Думаю, що мій лист та очікування шанувальників кобзарського мистецтва елементарно спонукали Ірину Конарєву все ж погодитися на концерт Національної заслуженої капели бандуристів, щоб тим самим реабілітуватися в очах громадськості. Це з одного боку.

А з iншого, менi вiдомо, що на цей концерт адміністрація була змушена буквально вмовляти бандуристiв, моїх колег по цеху, із словами «Мы вас не обидим, хорошо заплатим». Через те, що ансамбль залишився з двома учасницями — вимушені були шукати кого завгодно, аби закрити негаразди у кадровій політиці та переконати керівників області та музичну спільноту, що ансамбль працює.

— Так, але замість «Божени», про яку інформувала афіша філармонії, відбулася презентація нового колективу, який назвався…

— «Любограй». Скажу чесно, назва невигадлива і явно видає поспішність прийнятого рішення. Члени осередку та глядачі були вкрай здивовані, коли оголосили, що ми є свідками презентації нового колективу філармонії. Потім виникло ще більше здивування, коли побачили двох учасниць «Божени» в складі цього «Любограю», побачили концертні костюми «Божени», підставки для інструментів — все це було придумано і є частиною іміджу ансамбля «Божена». Але головне — це репертуар.

— А що з репертуаром?

— Дві композиції, які прозвучали, також з репертуару «Божени». Перша – «Ноктюрн» Руслани Лісової, яка відкривала ще у 2014 році першу програму ансамблю бандуристів «Відкриваю світ», а друга – «Скажи мені» з репертуару Руслани підготовлена до програми «Bandura style» у 2016 році.

— Ви вважаєте, це було зроблено спеціально — показати, що незамінних немає?

— Мені така поведінка здається непрофесійною та істеричною. Презентація передбачає певне новаторство, тобто новий репертуар, нові костюми, нові творчі підходи, новий сценарій, відеоряд, сценічне оформлення, художні засоби та нову програму, яку презентує новий колектив. В цілому, завдання презентації — зробити так, щоб її об’єкт зацікавив аудиторію. Проте серед новаторств – назва та агресивні амбіції керівництва філармонії закарбуватися в пам’яті як засновники ансамблю. Якби наміри керівництва були пов’язані з творчістю та розвитком бандурного мистецтва, до презентації готувалися б більш ретельно та не вдавалися до плагіату. З одного боку, принизили та взагалі ніби не взяли до уваги доробок та творчий досвід ансамблю «Божена». З іншого – поставили артисток новоствореного ансамблю у незручну ситуацію та дали привід сумніватися у креативних можливостях колективу.

— Як Ви вважаєте, навіщо було звільнювати Вас — професійного музиканта і концертного виконавця, заслужену артистку України з 20-річним досвідом художньої роботи саме з посади керівника ансамблю бандуристів?

— В листопаді-грудні 2019 року керівниця закладу звернулася до органів влади з пропозицією об’єднати посади генерального директора та художнього керівника, про що я і не здогадувалась. В січні 2020 року мої колеги з керівниками колективів, диригентами, директорами на чолі з Іриною Едуардівною «щиро» вітали мене з днем народження, святкували та пригощалися смаколиками.

Далі я отримала звістку від пані Конаревої про відмову у фінансуванні конкурсу-фестивалю «Хортицький кобзар» і з цим питанням звернулась до директора Департаменту культури, туризму, національностей та релігій пана Мороко, який запропонував вирішення цього питання і разом з тим інформував мене про пропозицію об’єднання посад, яка не була підтримана керівниками. Як голова спілки я зустрілась з заступником з гуманітарних питань щодо підтримки конкурсу, надiслала листа щодо проведення «Хортицького кобзаря» у рамках «Покрови на Хортиці», як це запропонував Владислав Мороко.

Не знаю, що налякало директорку, з якою мене зв’язували не тільки професійні стосунки, а й теплі дружні. Але саме з того часу на мене почався моральний тиск — догани, безпідставне витребування пояснювальних від мене та моїх підлеглих, складання на мене актів, «судилища» наді мною та розповсюдження неправдивої інформацію серед колективу стосовно мене, нібито я намагаюсь зайняти місце генерального директора. Хоча моя царина інтересів ніколи не виходила за рамки творчих, в цьому я відчуваю своє призначення.

Виявляється, проблема полягала в тому, що пані директорка просто хотіла спробувати себе в ролі художнього керівника, щоб повноправно та нероздільно називатися автором всіх програм, ініціатором проектів та ідейним натхненником.

Бiльше дізнатися про це, вважаю, можна саме у генеральної директорки. I як би пані Конарєва не хотіла втекти від питань, я думаю, що їй доведеться пояснити свої дії стосовно кадрової політики. Врешті-решт, ми говоримо про комунальний заклад, а не приватну справу. Безсумнівно, такі дії шкодять головній меті закладу, яка полягає в тому, щоб розвивати та пропагувати національне музичне мистецтво.

— І яка доля чекає цей новий колектив? Адже художнього керівника у нього, наскільки я розумію, немає. Чи Ірина Едуардівна візьметься і за це?

— Наразі ситуація у філармонії дуже складна – атмосфера цькувань та погроз щодо припинення контракту, творчого керівництва немає. Тобто людини, з якою можна обговорювати на професійному рівні репертуарний план, концепцію та наповнення програм немає. А відбір музичного матеріалу, репертуарну політику, регулювання виступів артистів та доречність їх у тому чи іншому заході здійснюють, на жаль, некваліфіковані працівники.
А головне, що припинено просвітницьку діяльність трьох концертних груп, які найбільше займалися головним завданням філармонії — естетичним вихованням дошкільнят, учнів навчальних закладів.

Звільняються солісти обласної філармонії, серед яких лауреати міжнародних конкурсів, високопрофесійні музиканти — саксофоніст, флейтист Ярослав Ніколаєв, музикант-віртуоз, імпровізатор, педагог Лариса Гнедиш – піаністка, концертмейстер, автор аранжувань для струнного квінтету. Раніше не було продовжено контракт з оперними виконавцями Володимиром Машлюком (баритон) та Сергієм Гавриловим (бас). Такого рівня музикантів в Запоріжжі можна перерахувати по пальцях, їх звільнення стало для мене підтвердженням того, що дії керівництва направлені на знищення філармонійної діяльності. Метою якого є залишити два великі колективи для відводу очей, а в основний час зал буде надаватися в оренду.

Більше того, мені здається, що Ірина Конарєва довгий час ретельно приховувала своє справжнє ставлення до національного, зокрема, кобзарського мистецтва. Але в 2014-16 роках мала місце політична доцільність, все українське було в тренді. А потім почався повільний відкат назад. У 2017 році їй подовжили контракт. А останній рік виявив справжнє обличчя керівниці, судячи з матеріалів перевірок, фінансових махінацій, інформація про які просочується з офіційних джерел, попри відчайдушні спроби ігнорувати власні адміністративні злочини та відсутність будь-яких коментарів стосовно проблем філармонії та безпосередньо адміністрації.

— На сайті Запорізької обласної ради з’явився проект рішення «Про звільнення Конарєвої І.Е., генерального директора комунального закладу «Запорізька обласна філармонія» Запорізької обласної ради та припинення укладеного з нею контракту до закінчення строку дії», який підготовлено Управлінням з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату обласної ради. Що Ви можете з цього прокоментувати?

«И воздастся каждому по делам его»
— Вважаю, що це є об’єктивною професійною оцінкою та результатом діяльності керівниці. Там же мова про цифри, про факти. Мені неприємно, що останнім часом філармонія з багатою історією, знаним академічним симфонічним оркестром, солістами та іншими колективами асоціюється не тільки з високим мистецтвом, а i з речами, які в принципі неможливі у закладі високої музичної культури, закладі, який є взірцем моральних та художніх цінностей. У підсумку, як то кажуть, маємо те, що маємо.

— Чи є у Вас бажання повернутися працювати у філармонію?

— Філармонія є для мене Храмом Мистецтва, моєю рідною домівкою, в якому я мала честь служити майже 20 років. В моїй пам’яті — концерти знакових особистостей, народних та заслужених артистів, моїх колег, які вписали своєю творчістю цінні сторінки в історію культури Запорізького краю та України. У мене було і є бажання працювати. Були і, слава Богу, є ще сили для цього. Я люблю свою справу і як художній керівник філармонії відчувала себе абсолютно на своєму місці. Але ж, працюючи 12 років, я могла б передати свою справу професійній людині, музиканту, яка вболіватиме за філармонійну діяльність, яка розуміє специфіку кожного артиста та має бажання втілювати через мистецтво високі естетичні смаки, плекати духовні цінності та здійснювати етичне та патріотичне виховання не тільки у постах на сторінці Запорізької обласної філармонії. Як то кажуть: «Esse quam videri» — з латинської «Бути, а не здаватися!»

А що стосується керівництва ансамблем бандуристів – це справа мого життя, як бандуристці мені є що сказати моїм слухачам, є бажання приносити радість, насолоду і спонукати людей до прекрасного.

— Вам відомо, що в репертуарному плані філармонії 28 лютого має відбутися концерт ансамблю «Божена» з програмою «Відкриваю світ»? Кого все ж таки побачать слухачі – «Божену» чи «Любограй»?

— Так, я збиралася відвідати цей концерт, купила квитки, мала бажання здійснити відеозапис. Але саме зараз мені повідомили про те, що і цей концерт скасовано. Тобто всі дії з боку керівництва філармонії з жовтня 2020 року по лютий місяць 2021року щодо діяльності ансамблю бандуристів є такими, що можна розцінювати як планомірне знищення колективу. З цим питанням я зверталася до директора Департаменту культури, туризму, національностей та релігій, як до представника органу виконавчої влади. Прикро, але свою позицію він так і не висловив.

Що стосується ансамблю, щиро бажаю, щоб запланований концерт колись все ж таки відбувся, а учасникам цього «дійства» бажаю фізичного та морального одужання!

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь