Віктор Хоцький, майор ЗСУ, учасник війни 2016-2019 років, а нині заступник голови районної адміністрації Запорізької міської ради у Вознесенівському районі — людина, яка з повним правом може говорити про те, як влаштована сьогодні місцева влада та що треба змінити, щоб ефективність управління міським господарством зросла в рази. На його думку, ключовою проблемою є зловживання під час виборів, які не регламентовані виборчим законодавством.
– Днями Україна відзначала День Європи. Це цілком логічно, бо ми частина європейської спільноти, кандидати до Євросоюзу, а згодом станемо членами ЄС. Тому ми маємо запропонувати нову сучасну схему управління містом, оскільки існуюча не є ефективною, – каже Віктор Іванович. – Для цього потрібно насамперед змінити систему виборів. У нас той, у кого багато грошей, той і перемагає – за рахунок того, що він скуповує всі рекламні можливості. Той самий Буряк на останніх виборах скупив усі бігборди, всі ефіри на телебаченні та вільні площі в газетах. У нього були представники у переважній більшості виборчих комісій, були агітатори, були підгодовані за п’ять років різні впливові громадські організації, наприклад, ради ветеранів. Тобто він вклав гроші у кожного виборця, заздалегідь «купив» його голос.
– А де зараз Буряк?
– Ховається від народу у своєму кабінетіку, який у нього розташований в приміщенні колишнього банку. Я йому запропонував, щоб він свій джип віддав на фронт – він образився на мене. Але це ліричний відступ. Повернімося до системи виборів. Якою має бути система замість тієї, що є сьогодні? Відповідаю.
Виявило бажання стати кандидатами на посаду міського голови, скажімо, десятеро людей. Зібралися разом і скинулися грошима на газету, де мають бути опубліковані програми всіх десяти кандидатів. Кинули жереб, кому публікуватися першим, кому другим, а кому останнім. Опублікували. Усі кандидати, тобто їхні агітатори, роздають одну газету.
Подібним чином необхідно вчинити з бігбордами, зовнішньою рекламою. Визначили, що у місті має бути, наприклад, двадцять бігбордів, по два на кожного. Також кинули жереб, розподілили. І те саме з телебаченням. Як було у моєму випадку? Я кілька разів приходив на ТВ5, казав, дайте мені п’ять хвилин виступити перед виборцями. Мені й хвилини не дали. Муніципальне телебачення, канал МТМ, взагалі сказали, що я не повинен у них в редакції з’являтись.
– Який закон слід змінити, щоб можливості для агітації стали рівними?
– Закон про вибори. Щоби все було абсолютно пропорційно. Щоб не відбувалось нав’язування кандидата, як це відбувалося досі. І якщо ти порушив закон, перевищив ліміти на ту ж друковану продукцію, тебе відразу ж викликають до прокуратури. У кращому разі ти отримуєш попередження, у найгіршому — тебе знімають з виборів. А якщо ти йдеш із партією, знімається з передвиборчих перегонів вся партія. Повірте, достатньо було б один раз створити подібний прецедент, і всі б поважали закон, всі були б в рівних умовах. Дотримувався б принципу справедливості.
– До речі, про справедливість. Про мера Буряка, якого ви згадували, запорожці мають різні думки. Багато хто вважає, що він нажився на місті, а потім його просто по-тихому прибрали замість того, щоб притягнути до відповідальності.
– Наскільки я знаю, кримінальні справи заведені, але стверджувати не можу. Це питання не до мене – до правоохоронних органів. Але є цифри, вони із відкритих джерел. Наприклад, правобережний пляж було реконструйовано близько за 87 млн грн. За такі гроші можна з нуля побудувати пляж десь у Сен-Тропе чи Монако. А в нас збудували пляж, який змиває водою і який точно не вартий тих грошей, що на нього витратили.
Тепер візьмемо площу Запорозьку. Це у чистому вигляді проект Буряка та його команди. Його підрядники двічі пред’являли встановлення паркану, щоб отримати за це гроші, вкрали граніт з постаменту пам’ятника Леніну, і паперів, куди подівся цей граніт, я не знайшов. Але вартість цього граніту — копійки, порівняно з рештою. Є думка, що сам проект реконструкції, вартістю 300 млн грн, був задуманий для того, щоб перевести в готівку гроші, зароблені на різних схемах. Насправді, Олександр Константінов, коли став заступником мера та детально вивчив проектну документацію, кошторис, дійшов висновку, що витрати можна було б скоротити мінімум наполовину. І взагалі можна було залучити туди інвесторів, адже це центр міста, панорамний вид на Дніпро — перлина.
– Це приклад корупції чи неефективного управління?
– З корупцією нехай розбирається прокуратура. Але факт неефективного управління особисто у мене не викликає жодного сумніву. Візьмемо приклад. Бюджетний рік, який був до війни. На кожного мешканця Запоріжжя припадало десь по 13 тис. грн. Освоїли. При цьому вийди надвір і проведи опитування: ви відчули ефект від цих грошей? Впевнений, більшість скаже «ні». Тому треба довірити цей розподіл бюджетних коштів городянам.
– Боюся, більшість вирішить направити ці кошти на матеріальну допомогу.
– Ви погано думаєте про запорожців. Впевнений, ми почули б багато цікавих та слушних пропозицій щодо оновлення міста, його благоустрою.
– А як, до речі, ви ставитесь до існування депутатського фонду? Скільки він сьогодні складає, мільйон, два?
– Два мільйони гривень. І ставлюся я до цього негативно. Фактично депутат використовує гроші міського бюджету для самопіару. Ніде у світі це не практикується. Це наше ноухау.
– А сама система виборів депутатів наскільки стала кращою після того, як її зробили змішаною?
– Все стало ще більш заплутаним. При цьому зберігся принцип партійних квот, який застосовується для формування виконкому міської ради — органу, який фактично керує господарським життям міста. Відповідно, замість професіоналів, чи поряд із професійними управлінцями, до виконкому потрапляють люди, головне завдання яких представляти свою партію. Результат очевидний — Запоріжжя знаходиться далеко не в кращому стані з погляду на комфорт і благоустрій, багато інфраструктурних проблем не вирішуються роками. Депутати та мер живуть своїм життям, відірваним від життя громади.
Тому вже сьогодні треба думати про те, як і яку владу ми обиратимемо після того, як звільнимо країну від окупантів і на порядку денному знову буде мирне життя, мирне будівництво. Слава Україні! Слава її героям!