Як ми раніше писали, для кожного існують різні свята та різні способи вшанування. Для деяких це покладання квітів або доброчинність, а для деяких провокації поліції.
Перш за все слід згадати, як шанували пам’ять загиблих представники військових. Так, 8 травня, в День пам’яті, було запалено «Вогонь пам’яті» на Алеї бойової слави. Підпалити вогонь доручили ветерану Другої світової війни, полковнику у відставці Віктору Варшені. Його супроводжував ветеран АТО Андрій Дячко. Представники релігійних конфесій та міської влади поклали квіти до меморіалу військової слави.
Володимир Буряк, з нагоди 76-ї річниці перемоги над нацизмом, у День перемоги, поклав квіти на Алеї бойової слави. До покладання квітів долучилися представники військових та ветерани війни.
Цього року, через карантинні обмеження та небезпеку епідемії влада відмовилась від великих заходів. Це не час наражати на небезпеку своїх рідних та близьких. Перемога у Другій світовій принесла нашому краю великі втрати, перш за все серед жителів міста. Сам Володимир Буряк сказав своє ставлення до цих святкувань: «Для мене це особисте свято. Свято моїх дідів, що загинули під час війни. Денис Тимофійович загинув під час чергової спроби прориву блокади Ленінграду, а Марк Олексійович – під Сталінградом. На жаль, їм не довелося повернутися з фронту та дожити до перемоги, так само як і багатьом нашим співвітчизникам. У моїй сім’ї завжди пам’ятали і будуть пам’ятати їх героїзм».
А ось в парку Клімова В’ячеслав Богуслаєв провів свою версію вшанування та святкування Дня перемоги, було проведено покладання квітів, парад військової техніки з музею, а також мотопробіг.
Біля Алеї Бойової слави
Попри обмеження, люди збиралися біля Алеї Бойової слави. Задля забезпечення безпеки та дотримання порядку було стягнуто до місця вшанування багато правоохоронців. Також алею огородили парканом, але пропускали всіх охочих вшанувати пам’ять загиблих.
Але не обійшлось без конфліктів. Поліція попросила жінку прибрати дощечку з роздрукованими медалями, одна з яких була з георгіївською стрічкою. Поліцейські аргументували, що відсутні оригінали нагород, які не заборонені. Під час спокійного діалогу з поліцейськими натовп вигукував лозунги про бандерівців та продажність фашистів. Про карантинні обмеження та маски більша частина присутніх забули. Також у сторону правоохоронців лунали погрози та образи. А натовп репетав: «Спасибо деду за победу», «Позор фашистским колаборантам», одна з дуже агресивних жінок проклинала усіх незгодних: «Ты жив благодаря ему, вы запроданцы фашистские», «Отправляйтесь в преисподню».
Запорiзька ОПЗЖ на чолi з Павлом Матвієнко та Сергієм Кальцевим не залишились в стороні. На площі Університетській, біля танку було проведено мітинг. Майоріли різни прапори, серед них були як державний прапор, так і прапори партії, але до них також додались червоні прапори з написами «Спасибо за победу». Самі червоні прапори не заборонені, але не бажані. Основна претензія до мітингуючих була саме у дотриманнi карантинних правил та соціальної дистанції.
