Огляд новин, Андрій Владов
Прогрес українського контрнаступу повільніший, ніж дехто його собі уявляв. Це складний процес, і захисники України зіштовхуються зі щільним мінуванням та низкою ускладнень. Про це президент України Володимир Зеленський повідомив у інтерв’ю італійському виданню La Nacion.

«Контрнаступ складний. Прогрес, мабуть, повільніший, ніж дехто хоче або собі уявляє. Все це другорядні речі. Тому що на одних ділянках фронту є міни, а на інших є інші ускладнення… Про це можна говорити довго. Про напрямки, про те, що правильно, а що ні», – сказав Зеленський.

Він наголосив, що «контрнаступ – це наступ армії, а не відхід». І це важливий позитивний аспект, адже ініціатива в руках України. «Дуже важко так довго боротися. Абсолютно зрозуміло. Це дуже важко, коли тобі не вистачає певної зброї. Все це дуже важко. Тому що це війна”, – зазначив президент. Зеленський додав, що українським воїнам важко, однак росіянам ще важче. «В наших очах втома, але в їх (росіян – ред.) очах є страх, і це дві різні речі. Доведеться терпіти. Що я можу сказати? Ми повинні бути терплячими, якщо хочемо перемогти. І ми цього хочемо», – зазначив голова держави.

За його словами, Росія, на відміну від України, може закінчити цю війну швидше, без зайвих жертв. Для цього окупанти мають залишити територію нашої країни. «Україна не збирається продовжувати війну на території Російської Федерації, це ніколи не було нашою метою. Ми звільняємо лише власні території. Їм є куди повернутись, а нам ні. Їм є куди йти, а нам – ні. Бо це наша єдина земля», – наголосив Зеленський.

Посол США в ОБСЄ про контрнаступ ЗСУ

Ще є багато часу, щоб побачити, як розвиватиметься український контрнаступ. Потенціал для успіху є. Про це в інтерв’ю «Укрінформу» заявив представник США при ОБСЄ Майкл Карпентер. «Я вважаю, що «все лише починається» («it’s early days»), як ми говоримо. Тобто, у нас ще багато часу, щоб побачити, як розвиватиметься контрнаступ. Немає сумнівів, що це буде дуже складно, адже ведення наступальних бойових дій вимагає більше ресурсів, особливо людських, ніж оборона, і оскільки росіяни замінували велику територію на лінії фронту. Тому це нелегко. Насправді буде дуже і дуже складно», – зазначив Карпентер.

«Але, безумовно, потенціал для досягнення успіху Україною є. І якщо буде можливість, то все може розвиватися швидко. То ж подивимось, як все буде відбуватись протягом наступних кількох місяців», – додав представник США.

Деградація військової аналітики

Останні два місяці низка західних ЗМІ та маститих аналітиків відзначилися регулярними матеріалами на тему українського наступу, причому у гранично депресивних та критичних тонах. Основний посил – наступ провалився, причин чому… загалом, кожен називає свою причину, проробляючи якийсь глибинний аналіз. Як пише у своєму матеріалі військовий експерт Ілля Гроздєв, на жаль, десятиліттями вважаючи західну аналітику і ЗМІ одними з тих, хто заслуговує на найбільшу довіру, я змушений констатувати, після ближчого і предметного знайомства з ними, що рівень аналізу низки видань мало чим відрізняється від середньостатистичної жовтої газети, а маститі автори, виявляються не стільки професіоналами, скільки дешевими хайперами».

Із цими словами важко не погодитись. Адже й справді, часом виникає питання: такий вал непрофесійних аналітичних матеріалів відбувається через банальну гонку за скандалом чи через фінансову зацікавленість? Одним з передовиків розповсюдження маніпулятивних матеріалів є The New York Times, для когось, як і раніше, респектабельне та шановане видання.

Ще до повномасштабного вторгнення було неодноразово зауважено, що The New York Times підігрує російській пропаганді. Наприклад, у лютому 2022 року на сторінках видання вийшла стаття Ендрю Крамера, присвячена темі загрози вторгнення Росії в Україну, підготовки українців до захисту своєї країни та формування територіальної оборони. Але, на диво, починаючи з самого заголовка, Ендрю Крамер став питати про те, що озброєні «націоналісти» загрожують не Росії, а України та її сусідам! Ендрю Крамер, фактично вторячи російській пропаганді, у своєму матеріалі вкрай обережно, але дуже вміло перекручував добровольчий рух в Україні і як такий патріотизм виставляв у деградованій формі. Також автор матеріалу зазначає, що у 2017 році The New York Times опублікувала матеріал про те, що ракетну програму КНДР допомагала розвивати Україна.

Цікаво в цій історії те, що експерт, який консультував The New York Times, Майкл Ілман, після виходу статті спростував її вміст. Зокрема, він стверджував, що не говорив у ствердній формі про причетність української влади до постачання ракетних двигунів КНДР, а згадував КБ «Південне» як одне з тих, що здатне виробляти двигуни для балістичних ракет. Зараз же The New York Times на вістрі висвітлення українського наступу і висвітлює його, як свого часу перебіг висадки союзників у Нормандії. Тобто все сповільнилося, успіху немає, пропало і т.д. Якщо перечитати статті часів Другої світової війни, The New York Times регулярно згодовувала своїм читачам відверту нісенітницю. Ось і виникає питання, чи це заради хайпа чи там фінансовий інтерес?

Саміт у Джидді

Переговори у Джидді, Саудівська Аравія, свідчать про посилення розбіжностей в питанні війни в Україні між Китаєм і Росією. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).

Аналітики вказують на те, що дедалі більша розбіжність Китаю з Росією щодо врегулювання для припинення війни в Україні стала очевидною на переговорах у Джидді 5-6 серпня.

Як повідомило видання Financial Times, китайські представники на зустрічі були «конструктивними» і «прагнули показати, що Китай – це не Росія».

Також FT процитувала одного європейського дипломата, присутнього на переговорах, який сказав, що «проста присутність Китаю свідчить про те, що Росія дедалі більше ізольована». Китайська делегація, як повідомляється, висловила готовність взяти участь у наступній зустрічі подібного формату, на якій, ймовірно, також не буде Росії. Російське інсайдерське джерело стверджувало, що Росія відхилила мирний план Китаю щодо війни в Україні з 12 пунктів від лютого 2023 року (який китайська делегація повторно представила під час переговорів у Саудівській Аравії) і що деякі китайські еліти таємно висловлюють своє невдоволення діями російського керівництва щодо мирного врегулювання війни в Україні.

Як пишуть аналітики, повідомлення про переговори в Саудівській Аравії та твердження інсайдерів, якщо вони є вірними, узгоджуються з попередніми оцінками ISW про те, що Китай не повністю підтримує Росію у питанні України.

Стосовно ядерної зброї РФ

Австрійський військовий аналітик Том Купер вважає, що у Росії є до 40 ядерних боєголовок, якими можна завдавати удари. Він зазначив, що РФ навряд наважиться на її застосування. Про це він сказав у інтерв’ю ТСН.ua

Купер зазначив, що у Путіна може бути близько 20-30, можливо, 40 ядерних боєголовок, які справді діють.

«Проте ніхто не знає про статус їхньої готовності. Гаразд, так, звичайно, у нього є близько 6000 або навіть 8000 боєголовок у «глибокому» зберіганні. Це означає, що вони потребуватимуть капітального ремонту, регулярного обслуговування тощо. А він навіть не готовий витрачати гроші Росії на обслуговування цієї зброї. Значить, вона просто зберігається десь там далеко від Москви, і йому байдуже», – зауважив аналітик.

Том Купер додав, що Росія лякає світ ядерною зброєю, проте навряд наважиться на її застосування. Він зазначив, що у Білорусі може розміщуватись близько 5-6 ядерних боєголовок.

«Чи він погрожуватиме ядерною зброєю НАТО, Заходу чи Україні? Вибачте, але здебільшого все це блеф. Чому? Це не підтверджується його діями. Він чи Медвєдєв щось там говорять по телевізору, в Twitter чи Telegram про ядерну зброю, що треба знищити половину України, бо у них більше нічого немає. А Захід завжди цього боїться. Це єдиний засіб, який залишився в їхніх руках, щоб лякати Захід. Саме це стримує Захід від того, щоб ще більше й оперативніше постачати Україні зброю та боєприпаси», – зауважив експерт.

Нагадаємо, в ООН закликали «деякі країни не брязкати ядерною зброєю.