Андрій Бартиш
Думку європейців про війну в Україні дуже коротко і яскраво висловив Ніколас Тензер із Центру аналізу європейської політики в інтерв’ю DW: «Росія має бути розгромлена, як Німеччина 1945 році. Або ми виграємо, або програємо. Під «ми» я маю на увазі не лише Україну, бо війна вже йде, і ця війна не лише України. Результат цієї війни визначить долю наступних десятиліть. По суті, це не гра з нульовою сумою, жодних напівзаходів тут не може бути. Це не може бути «напівпоразкою» Росії чи «напівперемогою» України».

Українці ще в 2014 році зуміли переконатися в тому, що більшості жителів Росії явно подобається, що нею одноосібно керує параноїк, одержимий війною і який ні в що ставить життя своїх співгромадян. Низький рівень життя та зубожіння культурних цінностей у населення призвели до того, що до влади прийшли відверті гопники, які захоплюються блатною крутістю свого вождя і готові заради влади вбивати та грабувати. Усі розуміють, що всякий там «нацизм» та «історія» – балаканина для відводу очей. Чиста бутафорія.

Тепер увесь світ зрозумів: справжня причина війни – вічна потреба імперської Росії грабувати та вбивати сусідів. Але Путін не тільки грабіжник та вбивця, він став головною причиною корупції, розпусти та розрухи. На жаль, попри здоровий глузд цей чинник удесятеряє народну любов до нього, тому що створює росіянам комфортне середовище проживання. Як написав у своїй статті український письменник Ян Валетов, «Війна РФ з Україною змусила цивілізований світ задуматися про довготривалі наслідки того, що відбувається. Світ ніколи не буде тим самим. Я не про Росію та Україну, не про їхні взаємини. Все набагато складніше та ширше. Два останні роки взагалі переформатували світову політику та економіку до невпізнання. На 50 років вперед, як мінімум. Глобально світ поділився. Треснув, як глиняний глечик. Розвалився на уламки. І склеїти його неможливо. Людожери не перевиховуються. Можна як завгодно довго розповідати про світоустрій, який примирить ягнят і козлищ, але в результаті кров все одно проллється. Тому що козлища вони і є козлища, і гладити їх по голівках марно. А підпускати близько безрозсудно. І в результаті «політики умиротворення» навести лад стане ще складніше.

Вчасно недобитий ворог стає сильнішим. Непокаране зло згодом тріумфує. Людожер ніколи не стане вегетаріанцем. Його природа така. Я не маю прогнозу, коли це закінчиться. Я не знаю, чим це скінчиться. Але я знаю, чим закінчиться будь-яке перемир’я з Росією. Новою війною. Яка буде ще страшнішою і кривавішою за цю».

США посилять допомогу

На початку цього року Республіканська партія США виступила з критикою політики нинішньої адміністрації Джо Байдена і вимагала збільшити військову допомогу Україні. Як заявив лідер більшості в Сенаті США Чак Шумер, війна в Україні – це конфлікт, який змінює історію. За словами Шумера, переговорники в Сенаті продовжують роботу над завершенням угоди щодо додаткової угоди з національної безпеки. «Під час зростання кризи в усьому світі наш додатковий пакет є відповіддю Америки на цей вирішальний момент світової історії. Світ стоїть на роздоріжжі: війна, яка відбувається в Україні, ведеться не лише між однією нацією, яка захищається від іншої, а й між тиранією та самою демократією», – заявив він.

У ЗСУ не має закінчуватись зброя

Лідер демократів заявив, що сенатори мають продовжувати швидко діяти, бо Україна переживає небезпечний момент у своїй війні проти РФ. «Українські бійці залишаються рішучими та не втратили рішучості захищати свою батьківщину. Але вони втрачають боєприпаси та озброєння, у забезпеченні яких Америка відіграла провідну роль», –
сказав Шумер. І додав, що якщо Сенат не схвалить збільшення допомоги Україні,
війна, яка вже рухається в бік Росії, може за місяць різко змінитись на користь РФ. За його словами, зараз це відбувається лише в бік Росії через нестачу озброєнь. «Як я цитував вчора, український офіцер сказав, що на кожні п’ять залпів, випущених росіянами, він може дати лише один залп у відповідь», – додав сенатор.

Шумер підкреслив, що у минулих поколіннях демократи та республіканці подолали б небо та землю, щоб протистояти російським диктаторам. Вони не стали б виявляти слабкість по відношенню до автократичних бандитів, які вторгаються на землю
своїх сусідів і сподіваються на занепад Америки. Він нагадав, що кілька тижнів тому він почув безпосередньо від президента Володимира Зеленського про те, що буде поставлено на карту, якщо вони зазнають невдачі.

Наразі вже існує домовленість про виділення Україні 64,5 мільярда доларів США,
що на 2,5 мільярда більше запланованого раніше. Все це вказує на те, що 2024-й стане переломним у війні з РФ. Крім того, стоїть питання про конфіскацію 300 мільярдів російських активів.

Конфіскація російських активів

Вказані тези мають піти на користь Україні, прискорити прийняття рішень щодо конфіскації російських активів, доставки зброї, спростити процедуру виділення летальних озброєнь великої дальності. Важливими є висновки, які американська демократія зробить за результатами другого року війни. Що зробить для їхнього виправлення.

Якщо до американців нарешті прийшло усвідомлення того, що півзаходами нічого не добитися, то Україну можна привітати. Умиротворення диктаторів та вбивць зазвичай відбувається лише одним методом: знищенням диктатури та персональною відповідальністю злочинців за скоєне. Занепокоєністю та глибоким занепокоєнням демократію та свободу не захистити.

Політика авторитаризму

В своєму інтерв’ю Володимир Огризко, один із найдосвідченіших дипломатів України розповів: «Чи є в Росії парламент? Ні, немає в Росії парламенту. Це механічна штамповка того, що приходить з адміністрації Путіна. Є в Росії уряд? Ні, це інструмент для реалізіції того, що хоче Путін. Говорити про Росію як про функціонуючий демократичний механізм не можна. Чому? Тому що в Росії є цар, як би він не називався: Петро І, Катерина ІІ, Ніколай, Алєксандр, Сталін, генсек Брежнєв, чи сьогодні президент Путін. Це цар.

Відповідно, цей цар вирішує все. Все інше не має жодного значення, тому що система побудована на тваринному страху. От якщо є вождь, цар, хан – то він і є уособленням всього того, що називається в інших країнах суспільством.

Московія як державне утворення всмоктала в себе все те, що було в орді, але ще більше його посилила і стала настільки жахливою, що сьогодні ми можемо сказати: в цій системі координат нічого не змінилося. Путін, звичайно, розповідає нам про парламентаризм, про те, що Росія демократична країна, днями там буквально говорили про якусь річницю їхньої конституції. І він каже: «Ви знаєте, що у нас же тисячолітні традиції парламентаризму? Згадайте Новгородську республіку. Так він просто не завершив цю фразу, бо московити знищили Новгородську республіку, вони знищили Новгородське віче. І після цього поняття «віче» як елементу демократії в Росії відсутнє.

Немає значення, як називається: міністр закордонних справ чи керівник МВС, чи голова Служби зовнішньої розвідки – це раби царя. Але вони раби до того моменту, поки він є сильним і здатний їх вести до уявних перемог. Путін почав велику війну. Війна для нього – це спосіб утримання цієї імперії. Вона консолідує, тримає всіх у покорі, дає йому можливість проводити політику авторитаризму найбільш жорсткого характеру.

Війна – це тільки той спосіб, який дає йому зараз можливість виступати як мачо, він зараз – лідер нації. Через свою пропаганду Путін перетворив оце народонасєлєніє у ще більш не думаючу масу людей, яка лише те і робить, що підтримує свого царя. Ця афера йому буде коштувати його власної свободи, а може і життя, і розвалу цієї імперії.

Якщо цар неуспішний, це вже лже-цар. Отже, якщо українська армія розіб’є російську армію і вижене її з Криму, зі сходу України, з півдня України, ми матимемо дуже цікавий розвиток подій. Це буде означати, що в російському суспільстві з’явиться новий цар, тому що старий програв.

Відтак почнуться процеси серйозної внутрішньої нестабільності в Росії, а цим скористаються ті народи, які вже довгі століття сидять під московським ярмом і в якийсь момент скажуть: а чому ми повинні сидіти під Москвою? Я дуже сподіваюся, за нашого з вами життя ми побачимо, що від усієї Росії мало що залишиться».