До редакції газети «Горожанин-Інформ» звернулася мешканка Запоріжжя Тетяна Малієнко. За її словами, після десяти років регулярного оформлення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі відмовило їй у призначенні цієї соціальної допомоги. Причина – борги щодо аліментів її сина, який проживає разом із нею. З формальної точки зору, відмова мотивована, по суті – не вкладається в жодні рамки: ні логіки, ні інтерпретації законів, ні, головне, людяності.
Тетяна Малієнко та її син Артем – обидва інваліди ІІ групи. Тетяна Миколаївна у тому віці та стані здоров’я, коли ні про яку роботу йтися не може. Артем на інвалідності з 2014 року, і його неодноразові спроби знайти постійну роботу завжди закінчувалися одним і тим самим – невдачею. А сьогодні, коли в країні війна та економіка в повному занепаді, подібна перспектива й зовсім нереальна.
Сумарний щомісячний дохід цієї сім’ї наразі становить 6328 грн: 1490 грн отримує Артем, 4838 – його мама. При цьому цілих 156 грн держава додала Тетяні Миколаївні у липні у зв’язку з її 75-річчям. Як розпорядитися такими «величезними» грошима, щоб купити хоча б найнеобхідніші продукти та ліки (про комуналку поки що помовчимо), знає кожен, хто отримує в Україні злиденну пенсію і при цьому з подивом дізнається із засобів масової інформації про чергове підвищення зарплат депутатам, їх помічникам, міністрам, суддям та просто величезному сонму держслужбовців – до яких, до речі, належать і співробітники Пенсійного фонду України.
Спроби Тетяни Миколаївни звернутися до милосердя співробітників Пенсійного фонду у Шевченківському районі, на жаль, не мали успіху. Посилаючись на закон – якщо бути точним, Постанову Кабінету міністрів України від 21.10.1995 №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» – начальник відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області О.Ю. Карташова щоразу пише офіційні відписки. А в особистій розмові з Т.М. Малієнко каже, що «вона лише оперує фактами і не може вплинути на ситуацію».
Тут одразу напрошується логічне питання: як, при тому, що в сім’ї Малієнко нічого не змінилося ні в плані доходів, ні в ситуації зі сплатою аліментів, на попередній опалювальний період субсидія була призначена – що підтверджує відповідна довідка з Приватбанку – а тепер раптом справа застопорилася через борги А.І. Малієнко?
Але поговоримо про аліменти та заборгованість по них.
Непрофесіоналізм законодавців
Якщо коротко, українська держава протягом десятків років зовсім не дбає про те, щоб можливості людей з інвалідністю відповідали вимогам закону щодо розміру аліментів. Судіть самі, щомісяця виконавча служба забирає з пенсії по інвалідності, яку отримує Артем Малієнко, п’ятдесят відсотків для сплати аліментів – залишаючи йому на «безбідне» життя сьогодні 1490 грн. При цьому розмір пенсії, яку він отримує згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (статті 30-35), постійно «відстає» від розміру аліментів, встановлених Сімейним кодексом України, але прив’язаний до прожиткового мінімуму (його визначає Верховна Рада, коли ухвалює Державний бюджет на черговий рік).
Щодо А.І. Малієнко це виглядає так: у листопаді 2021 року він отримував пенсію у розмірі 2200 грн, і виконавча служба утримувала 50% з цього доходу – 1100 грн. При цьому обов’язковий розмір аліментів складав 1309 грн. Відповідно, за кожен поточний місяць у нього формувалася заборгованість за аліментами у розмірі 209 грн.
У липні 2022 року пенсія становила вже 2300 грн, а обов’язковий розмір аліментів – 1372 грн. Після утримання виконавчою службою 50%, тобто 1150 грн, у А.І. Малієнка знову формувалася заборгованість по аліментах – тепер 222 грн.
Схожа історія повторилася у грудні 2022 року, заборгованість – 166,5 грн; березні 2023 року, заборгованість – 36,5 грн; січні 2024 року, заборгованість – 108 грн. І всі ці заборгованості, що виникали з вини держави, непрофесіоналізму її законодавців, нікуди не дівались – вони накопичувались. І продовжують накопичуватись. Внаслідок цього А.І. Малієнко числиться в Єдиному реєстрі боржників, і, за формальними ознаками, його мати Т.М. Малієнко як основний квартиронаймач не може претендувати на отримання субсидії.
Для тих, хто заплутався в цифрах, повторимо: два інваліди ІІ групи – одному з яких перевалило за 75-ть, а у другого виконавча служба регулярно забирає половину пенсії в рахунок сплати аліментів – живуть на 6 тисяч гривень, з яких мають витратитись на їжу, ліки та… внаслідок відмови у субсидії – на оплату комунальних послуг. Запитання: чи можна прожити за ці гроші? Особливо взимку, коли понад 2 тис. грн йде на комуналку? Відповідь: ні, ні і ще раз ні. Це нелюдські умови, в які свого громадянина поміщає українська держава та її безжальні чиновники.
До речі, про чиновників.
Що не так з Пенсійним фондом?
Доки призначенням субсидій займалися органи соціального захисту населення, незаможна людина могла прийти до такого органу на засідання спеціальної комісії і попросити, всупереч законодавчим обмеженням, призначити їй субсидію. Комісія, порадившись, могла винести рішення про візит фахівців додому до претендента на державну допомогу, після чого, переконавшись у тому, що він не купається в розкоші, а саме навпаки, перебуває у скрутному становищі, призначити йому субсидію. З осені 2022 року функції призначення субсидій перейшли до Пенсійного фонду України. Уявити, що співробітники Пенсійного фонду, і без того завалені роботою, відвідають бідного пересічного українця, практично неможливо.
Незважаючи на це і заборгованість по аліментах, що рік за роком формувалась завдяки непрофесіоналізму українських законодавців, Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі призначило Т.М. Малієнко субсидію на опалювальний сезон 2023-2024 року. То що ж сталося з того часу, якщо матеріальне становище матері та сина Малієнок за цей час ніяк не змінилось – якщо не рахувати згаданої «жирної» надбавки в 156 грн?
Відповідей на це запитання напрошується дві. Перша – з 2018 року Пенсійний фонд України запровадив в практику екстериторіальний принцип ухвалення рішень. Зрозумілою мовою це означає, що відповідь на ваше звернення, подане у Запорізькій області, може бути надана будь-яким управлінням Пенсійного фонду країни. Зроблено це нібито для запобігання корупції. Насправді для того, щоб забюрократизувати процес прийняття рішень – особливо коли громадянин звертається за перерахунком пенсії, яку співробітники Пенсійного фонду спочатку порахували йому неправильно (про те, що це так, каже досвід сотень перерахунків, зроблених другом редакції та фахівцем з пенсійного забезпечення В.П. Богдановим).
Що стосується Т.М. Малієнко, її звернення щодо призначення житлової субсидії на житлово-комунальні послуги було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. А чергову відписку із повідомленням про відмову їй надіслала начальник відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області О.Ю. Карташова.
Відповідь номер два сама по собі виникає, якщо подивитися декларацію про доходи цієї чиновниці, яка знаходиться у відкритому доступі на Інтернет-ресурсі https://youcontrol.com.ua.
Ситий голодного не розуміє
Отже, за 2021 О.Ю. Карташова заробила 463 764 грн., відповідно, її середньомісячна зарплата становила 38 647 грн. У тяжкому військовому 2022 році зарплата зросла до 46 830 грн. В 2023-му, схоже, далися взнаки затримки із західним фінансуванням, і усереднений щомісячний дохід впав до 33 715 грн., але все одно, як не крути, гроші хороші. У той же час пенсія Олени Юріївни зростала із завидною постійністю та складала в 2021 році – 5639 грн, в 2022-му – 8829 грн, в 2023-му – 11558 грн.
За цей час пенсія А.І. Малієнка зросла у 2021 році – з 1197 грн до 2200 грн, у 2022-му – до 2500 грн, а у 2023-му – до 2980 грн. З них половину в нього забирала в якості сплати аліментів виконавча служба.
Виходить, що у бездушній формалізованій реакції О.Ю. Карташової на звернення Т.М. Малієнко немає нічого дивного. Тому що точно за прислів’ям, ситий голодного не розуміє. А шкода.
Редакція і далі стежитиме за даною ситуацією і залишає за собою право висвітлювати її без огляду на чини та звання. Сподіваємось на адекватну реакцію Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та особисто його очільниці Світлани Жмурко. Також нині готується звернення Т.М. Малієнко до Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України.
