Вадим Чередніченко
1 червня 2025 року увійде в аннали не просто як день чергової військової перемоги. Ця дата стала символом тріумфу українського інтелекту, технологічної винахідливості та незламного духу. В один день скоординованим та блискавичним ударом українські безпілотні системи завдали нищівного, паралізуючого удару по чотирьох ключових базах стратегічної авіації Російської Федерації.
Понад 41 борт – еліта російського повітряного флоту, носії ядерної зброї та інструменти терору проти України – Ту-95МС, Ту-22М3, Ту-160 «Білий Лебідь» та безцінні літаки дальнього радіолокаційного виявлення та управління А-50/А-50У – були пошкоджені, і з них 13 перетворені на палаючий металобрухт.
Це не просто мільярдні фінансові втрати для агресора; це стратегічний нокдаун, завданий без єдиного задіяного пілотованого літака, без ракетних ударів, лише силою української волі, інженерного генія та асиметричних технологій. Це – маніфест нової ери ведення війни.
Операція, що отримала кодову назву «Павутина», ідеально відображає свою суть. Українські спецслужби, ймовірно, Головне управління розвідки та Служба безпеки України, розгорнули в глибокому тилу ворога невидиму, але смертоносну мережу. В її тенета одночасно потрапили стратегічні «птахи» російської воєнної машини на аеродромах «Белая», Іркутська область, понад 4000 км від кордону України, «Оленья», Кольський півострів, Мурманська область, «Дягілєво», Рязанська область та «Іваново-Сєвєрний», Івановська область, де базуються А-50.
Міжнародні оцінки
Оцінки західних політиків і експертів операції «Павутина» вражають.
Боріс Джонсон: «Вітаємо Україну з блискучим ударом по російських військово-повітряних силах. Українці – незламні та технологічно блискучі. Вони роблять усе можливе, щоб бити по військових цілях, тоді як Путін без розбору знищує мирних жителів. Настав час для Великої Британії та ЄС підтримати законопроєкт Ліндсі Ґрема щодо вторинних санкцій проти Росії. Пора стискати лещата навколо Путіна й завершувати цю війну».
Майкл МакКей, доктор філософії Лондонської школи економіки та політичних наук, який називає себе літописцем загарбницької війни Росії: «Знищивши велику кількість стратегічних бомбардувальників, здатних нести ядерну зброю, які використовує російська терористична держава, українські сили зробили світ набагато безпечнішим. Поки решта світу відсторонено спостерігає й відмовляється боротися, українці роблять те, що необхідно. Дякуємо вам, захисники!»
Рон Філіповскі, морський піхотинець, колишній федеральний прокурор та редактор з майже мільйонною аудиторією: «Україна могла б завдати удару по цивільних об’єктах, як це щодня робить Росія. Натомість вони обрали суто військову ціль – ті самі бомбардувальники, які використовуються для вбивства мирних жителів в Україні. Блискуча операція, єдиною метою якої був захист власного народу».
Рубен Брекельманс, міністр оборони Нідерландів: «Україна неодноразово дивувала нас за останні три роки. Ось лише кілька прикладів: потоплення «Москви» навесні 2022-го, стрімке визволення Херсону й великої частки Харківської області восени того ж року, Курська операція влітку 2024-го і тепер – атака дронами на російські бомбардувальники. Продовжуймо підтримку – можна не сумніватися, Україна ще не раз нас здивує!»
Республіканець Дон Бейкон: «Путін посіяв вітер – тепер жне бурю».
Політичний вимір
Творче змагання ГУР та СБУ за участю інших структур Сил оборони за кілька місяців обнулило десятки стратегій й доктрин у сфері оборони та безпеки. Особливо довгострокових. І породило цілий спектр висновків.
По-перше, всі морські держави, особливо ті, хто орієнтувався на морське домінування, повинні врахувати роль флотів, що змінилася, після ефектних результатів українських морських дронів. Це стосується не лише закритих акваторій.
По-друге, подивіться на атаку 1 червня очима європейського політика або військового.
Не тільки вантажівка – будь-який «доставник піци» з великою квадратною сумкою, будь-який водій кобили може бути носієм ударної потужності, здатної вразити будівлю, яхту, транспорт тощо.
Причому роль цього постачальника – розкласти на пнях у встановленому місці на дистанції 5-20 км від цілі кілька дронів копійчаної вартості. Управління атакою може здійснюватися хоч із Антарктиди. Тобто організатори та головні виконавці в принципі недосяжні.
Це формує нові вимоги щодо захисту об’єктів. Це вимагає аналізу та вжиття заходів під час використання всіх конвенційних озброєнь. Умовна танкова дивізія, яку за кілька років та мільярди грошей зможуть оснастити європейці, навіть не встигне розвернутися без драматичних втрат. Всі дорогі машини із тривалим циклом виробництва тепер під питанням. Усі бюджети з великими нулями тепер потребують уточнення. Потрібно навчати або переучувати кадри.
Україна ділиться своїми новаціями із партнерами. Однак відсутність сильних пропозицій і виразних перспектив для України збільшуватиме не тільки ризик військової поразки, а й зростання запиту в українському суспільстві на домовленості з РФ – які можуть в одному зі сценаріїв призвести до об’єднання ресурсів Росії та захопленої або лояльної частини України.
Тому поглиблення співробітництва – готовність у першому наближенні продемонструвала Німеччина – це єдиний вірний шлях. Будь-які спроби заблокувати чи уповільнити виведення відносин з Україною на рівень військового союзу – це диверсія проти Європи, з чиєї сторони б таких кроків не було. Тут нема ні грама перебільшення.
Фронтовий вимір
Удар по стратегічній авіації може вплинути на характер війни і навіть наблизити припинення вогню, але дещо в іншому ракурсі, ніж окреслено в мейнстримі публіцистів.
Стратегічна авіація забезпечувала близько чверті ударів ракетами. Тобто навіть повне виключення «стратегів» не припинить ракетні атаки та удари дронами, які відчував тил. Це може зменшити концентрацію сили, десь послабити, але не припинити.
Частково це також зменшить ризики успішних ударів по нашій інфраструктурі. Але загалом все залежатиме від складного балансу «зниження можливостей російської авіації – зростання кількості дронів – можливості української ППО». Незрозуміло також, що ж сталося з літаками далекого радіолокаційного виявлення. Якщо проломи для Росії стануть критичними, вони просто не зможуть адекватно супроводжувати фронт, у т.ч. – і для цілей російської ППО. Прямого та швидкого ефекту на землі в жодному разі не буде. Росіяни як лізли, так і лізтимуть.
Однак тут виникають додаткові аргументи для політичних рішень щодо зупинення війни. Вони перебувають у площині зміни балансу тактичних досягнень – стратегічних ризиків.
Втрата значної частки ринку вуглеводнів – це стратегічний ризик. Втрата частини далекої авіації – теж стратегічний ризик.
Формально Росія продовжує наступати, може захоплювати українську землю, але до бажаних політичних наслідків – легалізації захоплень та отримання контролю за курсом України – це поки що не наближає. Тобто лише продовжує час, коли можна пропустити ще якийсь стратегічний удар.
Саме це, а також уявлення російської влади про здатність зберігати внутрішню стабільність задають рамки для рішень про продовження війни.
У цьому плані важливим чинником може і має стати нарощування можливостей Сил безпілотних систем. Якщо СБУ та ГУР цілком органічні у скоєнні періодичних яскравих актів, то роль Сил безпілотних систем – перетворитися на жорна, що перемелюють росіян у промислових масштабах не лише на фронті, а й на території РФ.
Вишенька на торті
Не встиг світ оговтатись від ефекту операції «Павутина», як СБУ провела чергову унікальну операцію і втретє вдарила по Кримському мосту. Операція готувалась декілька місяців. Спочатку було замінувано опори Кримського мосту, потім без жодних жертв серед цивільного населення о 04:44 ранку 3 червня був активований вибуховий пристрій -1100 кг вибухівки в тротиловому еквіваленті.
Під час вибуху було сильно пошкоджено підводні підпірки опор на рівні дна. Фактично міст перебуває в аварійному стані.
Голова СБУ, генерал-лейтенант Василь Малюк особисто контролював проведення операції. «Бог любить Трійцю, а СБУ завжди доводить задумане до кінця і ніколи не повторюється. Раніше ми двічі вразили Кримський міст у 2022 та 2023 роках. Тож сьогодні продовжили цю традицію вже під водою. Жодним незаконним обʼєктам РФ немає місця на території нашої держави. Тому Кримський міст – абсолютно законна ціль, особливо зважаючи на те, що ворог використовував його як логістичну артерію для забезпечення своїх військ. Крим – це Україна, і будь-які прояви окупації будуть отримувати нашу жорстку відповідь», – зазначив Малюк.
