АналітикаДо чого підводять Україну

До чого підводять Україну

-

До чого підводять Україну

Олексій Копитько
Двосторонніх переговорів з Путіним щодо припинення війни в Україні не буде, вважає Камала Гарріс, і виключає мирний процес без участі Києва.

Гарріс також заявила, що якби Трамп був президентом, «Путін зараз сидів би в Києві». «Він каже, що зможе завершити війну в перший же день. Знаєте, що це означає? Йдеться про капітуляцію», – додала кандидатка на вищу американську посаду.

Поміж тим, Гарріс ухилилась від відповіді на запитання, чи підтримає вона розширення НАТО за рахунок України. «Це всі питання, якими ми займатимемось, коли й якщо це стане актуальним. Наразі ми підтримуємо здатність України захищатися від неспровокованої агресії Росії».

Очима пересічного українця

Тепер подивимось на стан справ в країні очами українців. Щодо ситуації на фронті, як і раніше, рекомендую читати фахівців, уникати віщунів та «експертів» широкого профілю. Квінтесенція думок, яким я довіряю: нам варто бути готовим до поганих новин, але вірно оцінювати їх масштаб. Це те, про що багато разів говорилося.

Росія продовжує тиск, несучи колосальні втрати, отримуючи контроль над руїнами наших міст та отруєною на десятиліття землею. Масштаб тимчасово окупованої росіянами з початку року території можна порівняти з тим, що наші контролюють у Курській області.

Території не можна порівнювати без урахування того, що міська агломерація і аграрна місцевість безумовно відрізняються. Факт в тому, що тональність дискусії створює видимість, наче Москва захопила вже три чверті України.

Емоції наших людей можна збагнути. Але росіяни вкладають шалені зусилля у психологічний надлам українського суспільства. Точно продовжуватимуться удари по мирних містах. З високою ймовірністю до виборів у США росіяни спробують вкотре вибити енергосистему. Звірства (розстріли полонених) підсвічуватимуть. Щоб спровокувати обвал фронту (чутками про «здачу Донбасу» та інше) та різке просідання тилу. І ось цього допустити не можна. Особливо зараз. Жовтень та початок листопада – архіважливий період щодо концентрації подій.

Росіяни спробують форсувати, щоб на найближчий місяць забезпечити тло тотального розгрому України. Вони створюють для західних суспільств видимість безглуздості допомоги Україні та намагаються згуртувати свою групу підтримки, в якій далеко не все чудово.

12 жовтня – Рамштайн на найвищому рівні. 22-24 жовтня – саміт БРІКС у Казані.

У цей період уточнюватимуть «коаліційні» позиції, які безпосередньо стосуються України. Але це відбувається не у вакуумі. На посаду заступив новий генсек НАТО.

Минула річниця звірячої атаки ХАМАСу на Ізраїль. В кінці жовтня відбудуться вибори у Молдові та Грузії.

В Європі споглядають результати виборів в Австрії, де перемогла «Австрійська партія свободи», започаткована колишніми офіцерами СС у 1950-х роках, та ворожать, як це вплине на інші країни. На ту ж Німеччину. Або Італію, де проблема нелегальної міграції стоїть гостро.

Тому треба бачити проблеми, але не можна йти на поводу у Кремля та його вільних чи мимовільних посібників.

У листопаді нічого не звкінчиться

В листопаді, за підсумками жовтня, викристалізуються рішення, які можуть бути жахливими для України, або терпимими. У тому числі – щодо обсягів допомоги, характеру гарантій тощо. Не варто забувати про це.

Нас очікують кадрові рішення у сфері оборони, лавина чуток з цього приводу, активна робота лобістів. Середина жовтня обіцяє бути яскравою. І тут слід зауважити наступне. До тих, хто виборює якесь рішення, питань немає. Але якщо ви не входите до чиєїсь групи підтримки – не помножуйте ентропію просто заради любові до мистецтва. Люди, які тягнуть роботу, порядком захитані прогресивними новаціями та геніальними ідеями публіки, яка не несе за свої слова та дії жодної відповідальності. Все це катастрофічно заважає.

Коли будь-які призначенці прийдуть на руїни, постраждає армія та країна загалом. І ті, хто безладно розповсюджує зраду і позор, теж постраждають, хоча неспроможні пов’язати свої дії та їхні наслідки.

Частина політикуму повірила у швидкі вибори та відкрито готується. Як наслідок – зміщує суспільству фокус. Але… До середини весни вибори технічно неможливі. Має статися каскад рукотворних чудес, щоб вони в принципі відбулися. Зараз концентрація всієї уваги та зусиль має бути на обороні та підготовці до зими.

Від того, як пройде відрізок жовтень-листопад, залежатиме зима – інтенсивність ударів, характер бойових дій в цілому. Від зими – загальна атмосфера входу до виборчого процесу. Може статися, що кількість охочих кудись балотуватися буде так само вислизаючою, як і кількість бажаючих добровільно йти на держслужбу. Тому варто показати дуже спритним, що вони втратять голоси, якщо неправильно збудують пріоритети.

В цілому, вже через місяць буде розвилка. Або настане якась ясність і з’явиться основа для планування, або США зірвуться в кризу визнання результатів виборів. І тоді ще як мінімум три місяці всі світові хулігани зможуть творити що завгодно. От абсолютно все.

Це буде ідеальний час для дій, коли не можна, але якщо дуже треба і хочеться, то можна…

До чого нас підводять

Стосовно України розгортається «війна сигналів». Сигнали на сигнали. Хто кого пересигналіть. Загальний посил: Україна має змиритися з підморожуванням на поточній лінії фронту в обмін на щось.

По-перше, незрозуміло, в обмін на що. З різних бойових листків підморгують, що в обмін на щось із НАТО. І заявлять про це на «Рамштайні».

Може, щось і заявлять. Але для заяв щодо НАТО є набагато більш пристосоване місце — штаб-квартира НАТО в Брюсселі. Де проводили “Рамштайни”. Бо в Німеччині будуть не тільки члени НАТО. Якщо витримувати логіку, то на найближчому «Рамштайні» щось мають політично заявити, а на наступному очному в Брюсселі, у листопаді, це щось мають закріпити.

Проблема в тому, що в листопаді контекст може бути таким, що буде не до закріплень чогось у Брюсселі. Тому опонентам України в НАТО немає сенсу лізти на рожен через тиждень на «Рамштайні», вони й потім зможуть петляти. І все може минути вельми милостиво. Орбан з Ердоганом вийдуть попити кави, Шольц і Макрон вдадуть, що без перекладу не зрозуміли. Але вся ця конструкція зависне в повітрі з невідомою перспективою.

По-друге, поки що не окреслено аргументів, а з чого б це Москві щось підморожувати, без висунення ультиматумів.

Аргументи – це якісь реальні гарантії Україні: гроші, обсяг зброї, посилення режиму санкцій (зокрема проти поплічників РФ), спрямування на потреби нашої оборони російських активів тощо.

Якщо цього не буде, то розклад такий: усе, захоплене Путіним, де-факто визнається за ним, виноситься за дужки, а потім ще щось обговорюється. Так це, власне, і є російський ультиматум.

Це повна калька з того, що було в листопаді 2021 – лютому 2022 років. До букви. До найдрібніших деталей.

Тому. За місяць прозвучить ще мільярд слів. Щоб не загубити нитку, варто фіксувати матеріальні речі: зброю, гроші, прямі зобов’язання (які не можна скасувати в один
клік), завдання прямої шкоди супротивнику. Тоді буде видно, до чого нас підводять.

У матеріальному світі картина така: українська армія з величезними труднощами і великою ціною, повільно відступаючи, завдає російській армії колосальних втрат. За всіх поганих новин, за всіх очевидних жахів війни, жодних підстав вимагати капітуляції України, за умови збереження навіть поточних обсягів західної допомоги – немає. Якщо допомогу буде заморожено або зменшено, тоді стане різко гірше. Але це створить проблеми вже не тільки нам.

Безумовно, найкращим сценарієм для нас є припинення бойових дій просто зараз, але (!!!) на траєкторії, яка передбачає подальші поступки з боку РФ за столом переговорів під тиском спільних аргументів України та партнерів.

Усе, що зараз відбувається – це боротьба за траєкторію перед моментом, коли відкриється вікно можливостей для ухвалення рішень щодо війни. Або ми будемо змушені змиритися з втратами та ще потім від чогось відмовлятись (не обов’язково від територій – від вимог, планів) в обмін на припинення вогню (поступова капітуляція). Або захоплене повисне гирями на Росії, тоді Росія від чогось почне відмовлятися.

Підсумуємо

Ми зараз у значно гіршому становищі, ніж хотілося б. Але у кращому, ніж прогнозувалося навесні та радикально кращому, ніж хотілося б росіянам та їхнім поплічникам. Дії та настрій усіх громадян мають значення. Весною плани Кремля зламав Харків. Влітку несподіванкою став Курськ. Осінь ще може принести не лише погані сюрпризи.

 

Коментарі

Варте уваги ПОВ'ЯЗАНІ
Рекомендовано Вам