Іноземні ЗМІ продовжують викладати бачення американських та європейських чиновників щодо завершення війни в Україні. Сумнів у тому, що Україна може повернути всі свої території, все частіше лунає від американських політиків. Впливові видання США стверджують, що Україна може перемогти, але повернутися до кордонів 1991 року — навряд чи. І замість того, аби ставити собі амбітні цілі, Україна має зміцнювати те, що контролює, не дозволяючи просуватися ворогу далі. Чому фактично проросійськи наративи є частиною американського кулуарного бачення миру в Україні?
Напередодні саміту НАТО у Вашингтоні впливове видання The New York Times у своєму матеріалі припустило, що Україна не поверне всю територію, хоча може перемогти у війні, а РФ не спроможна на прорив, але зрештою наблизиться до ЄС та НАТО.
На думку журналістів, РФ в найближчі місяці навряд чи досягне значних територіальних здобутків в Україні — її погано навчені сили намагаються прорвати українську оборону, яка зараз посилена західними боєприпасами. Поступовий прогрес росіян уповільнюють міцні позиції українців. «Але водночас російські війська продовжують завдавати болю», — цитує видання офіційних осіб США.
Надалі фінансування буде збільшуватися, окремі країни, НАТО та ЄС оголошуватимуть нові плани щодо координації поставок зброї, посилюючи обіцянки Києву — «він, зрештою, стане повноправним союзником».
«Саме останній пункт став центром війни, важливішим навіть за повернення території. В той час як українські чиновники наполягають, що вони борються за повернення своєї землі, все більше американських чиновників вважають, що війна натомість насамперед стосується майбутнього України в НАТО та Європейському Союзі», — йдеться у матеріалі The New York Times.
Зі слів авторів, хоча РФ не в змозі захопити значні частини України, перспективи повернення Києвом більшої частини території від армії вторгнення також зменшуються. «Американські радники підштовхують Україну зосереджитись на розбудові своєї оборони та завданні глибоких ударів в тилу Росії», — уточнюють вони та наводять експертну думку Еріка Чіарамелла, колишнього розвідника, а нині наукового співробітника Фонду Карнеґі за міжнародний мир. «За останні 18 місяців стало ясно, що ні Росія, ні Україна не мають можливостей істотно змінити ситуацію на фронті», — сказав він.
А далі — про довгострокові інвестиції, аби дати Україні можливість утримувати свої позиції, виснажувати Росію та завдавати шкоди. До слова, Чіарамелла, перш ніж стати експертом, працював у Білому домі під час каденції президента Барака Обами у команді віце-президента Джо Байдена, в 2015-2016 роках, займаючись питаннями України. А це означає, що він може говорити «від імені» нинішнього президента.
Зрештою The New York Times зауважує, що Росія захопила найбільш проросійські частини України у перший рік війни, тож американські чиновники приватно кажуть, що Україні буде майже неможливо повернути всю свою територію, тому більш важливо наполягати на європейській інтеграції, зважаючи, що міжнародні партнери активізувалися у наданні фінансової та військової допомоги.
Наша перемога очима американців
США не готові надати Україні засоби для успішного контрнаступу. І це основна причина появи озвучених виданнями думок щодо неповернення територій та компромісного сценарію. Про це говорить політолог Олександр Кочетков. «Тому цілком можливо, що сценарій, описаний американськими журналістами, може бути. Але аби досягти припинення вогню, потрібно, аби кожна зі сторін йшла на поступки. Поступки для РФ — не утримання всіх територій, які вона захопила, а для України — залишити їй частину своїх. Але обидві країни налаштовані на повну перемогу», — говорить він.
Натомість, на його думку, у США розуміють, що звільнити Запорізьку та Херсонську області легше, навіть враховуючи територію Запорізької атомної електростанції, ніж Донецьку та Луганську, частково окуповані з 2014 року. До того ж, отримати й потім утримувати Донбас у тому вигляді, в якому він є, — велике навантаження з його зруйнованими шахтами, інфраструктурою, сільським господарством.
«Перемогою у США вважатиметься те, що Україна існуватиме. Наша країна в кілька разів більша, ніж деякі ядерні країни, тому навіть з втратою територій може рухатися у європейську спільноту. Ми зробили значно більше, ніж від нас очікували. Як свого часу на плакатах з портретом Валерія Залужного було написано: «Соромно вже не буде». Важко буде, а соромно вже не буде. Ось виходить, що в 2014 році у нас забрали лише Донбас та Крим, і то часткова наша перемога. Не завжди можна вигравати нокаутом, а це перемога по очках», — додає він.
Західні політики нічим не відрізняються від українських. Вони готові йти по шляху найменшого спротиву. Ніхто не хоче напружуватись. Так коментує новини в американських медіа політолог Тарас Загородній.
«Ідеальна поведінка західного політика — це співчувати окупованій частині України, а бажано всій Україні, коли багато з нас потрапить в концтабори — висловлювати занепокоєння, лити сльози, пиляти міжнародну допомогу, виділену біженцям за кордоном і торгувати з РФ», — каже він.
Він впевнений, хвилю підштовхування України до перемовин та фактично відмови від своїх територій жене РФ та її агенти у США. І РФ поспішає з цими мирними ініціативами. Причин кілька.
Перша — РФ хоче уникнути нових санкцій та зняти старі. «Ми бачимо повідомлення з різних куточків світу, що росіяни то літаки не можуть в Індонезію направити, то китайські банки обмежують торгівлю з РФ», — пояснює експерт.
По-друге, так звані українські санкції — удари по російським логістичним центрам на нафтопереробним заводам у РФ — стають більш прицільними, що заважає торгівлі та отриманню валютної виручки агресором.
По-третє, хоча вважається, що з можливим приходом до влади Трампа курс США щодо України може дещо змінитися, насправді, ніхто не прогнозує, якими саме будуть зміни. «Невідомо, що буде робити сам Трамп, але він точно зніме обмеження щодо видобутку нафти і газу на території США, будівництво нових LPG-терміналів і т.д. Тобто пропозиція нафти на світовому ринку збільшиться — не буде необхідності брати російську та іранську нафту», — пояснює експерт.
Задача Європи — переконати США
В державних інтересах говорити: розвиток України без звільнення територій є невиправданими. А надто про посилення співпраці з НАТО, про яке говорять американці.
«Поки не буде кордонів 1991 року, ніяке НАТО нам не світить. Коли починають говорити про корейський варіант безпеки або про німецький в НАТО — це чиста маніпуляція і підміна контекстів. Особливо стосовно Німеччини, яка змогла вступити в НАТО аж в 1955 році під час другого розширення Альянсу. І це стало можливим після смерті Сталіна. Він був налаштований на конфронтацію з Заходом, як зараз Путін, і не був готовий дотримуватись домовленостей.
Вступ Німеччини до НАТО розміняли на нейтралітет Австрії, що фактично нівелювало саму ідею НАТО: Швейцарія, Австрія і Угорщина створювали мережу нейтральних країн, буферну зону, яка не дозволяла перекидати війська близько до кордону Радянського Союза. Окрім того, Кіпр, частина якого окупована, є членом ЄС, але не НАТО. Тож допоки живий Путін, триватиме війна. Єдиний спосіб протистояти — розбивати російську енергетику, чим Україна зараз і займається. Коли українські дрони прилітатимуть біля нафтопроводу, по яких Shell і Сhevron качають казахстанську нафту, всі думати будуть швидше», — говорить Тарас Загородній.
Нагадаємо, напередодні Саміту миру Володимир Путін заявив про умови припинення вогню. Він сказав, Москва буде готова розпочати мирні переговори, як тільки Україна повністю виведе війська з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей — йдеться про міжнародне визнання анексії Криму та чотирьох областей України Росією. Крім того, йшлося про нейтральний та без’ядерний статус України. У процесі мирного врегулювання країни Заходу мають, на думку президента РФ, скасувати всі санкції, що запровадили проти Москви.
«Тобто Путін хоче фіксацію анексії, повторення Чехословаччини напередодні Другої світової війни. Ніколи Європа на це не погодиться. Не говорю вже про Україну, — додає Тарас Загородній. — Канцлер Німеччини Олаф Шольц сказав, що заморозка це не зупинка війни. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила: весь світ повинен сприяти відновленню територіальної цілісності України. І в цьому різниця між Європою та США. Задача Європи — переконати США, що вони разом мають виступати гарантами безпеки України, а не Китай, наприклад, як пропонує Пекін».
