Вадим Чередніченко
В Індії державні нафтопереробні заводи припинили закупівлю нафти та нафтопродуктів із Росії. Уряд Індії та керівники державних індійських нафтопереробних заводів серйозно сприйняли обіцянку президента США накласти вторинні санкції на тих, хто продовжуватиме купляти у великих обсягах російську нафту і нафтопродукти. Такою була перша заява індусів, але згодом все змінилось.
Ще 14 липня Трамп пригрозив тарифами у 100% для країн, які купують російську нафту. Індія є третім за величиною імпортером нафти у світі і найбільшим покупцем російської сирої нафти, яка транспортується морем.
Причому, Індія закуповувала втричі більше російської нафти, ніж їй було потрібно для власних економічних потреб. Більшу частину «зайвої» російської нафти Індія перепродавала з націнкою третім сторонам і в такий спосіб суттєво поповнювала свій бюджет.
Ще Байден двічі мав спеціальну розмову з прем’єром Індії Норендрою Моді стосовно закупівель нафти та нафтопродуктів із РФ. Кожного разу глава індійського уряду обіцяв вдатися до кроків назустріч США, України та західних демократій. Втім, лише предметні погрози з боку Трампа, вочевидь, змогли вплинути на Нью-Делі. Чотири індійські державні нафтопереробні заводи – Indian Oil Corp, Hindustan Petroleum Corp, Bharat Petroleum Corp і Mangalore Refinery Petrochemical Ltd– припинили купувати російську нафту в третій декаді липня цього року.
Поставки на індійські державні нафтопереробні заводи сирої нафти марки Urals заміщатимуться переважно близькосхідними сортами нафти. Наразі ще невідомо, чи припинять купувати російську нафту індійські приватні нафтопереробні компанії Reliance Industries та Nayara Energy. Однак, у будь-якому разі, саме уряд країни та державні нафтопереробні заводи контролюють понад 60% загальних потужностей Індії з переробки нафти. А це стосується переробки 5,2 мільйона барелів на день.
Зараз щонайменше чотири танкери з російською нафтою простоюють біля берегів Індії. Вони не можуть розвантажитися через відмову індійських НПЗ від нафти з РФ. Згідно з даними відстеження суден, танкери Achilles та Elyte зараз стоять на якорі поблизу міста Джамнагар. Судна наприкінці червня забрали вантажі з російських портів Приморська та Усть-Луги, де зазвичай завантажується експортна російська нафта Urals. Танкери Achilles і Elyte мають вантажність близько 700 тисяч барелів кожен.
Обидва танкери перебувають під санкціями ЄС та Великої Британії. Два інші танкери, Destan та Horae, також простоюють біля індійського узбережжя з нафтою марки Urals. Очікується, що Destan, на який накладено санкції ЄС та Британії, досягне порту Сікка найближчими днями. Horae, пункт призначення якого залишається невідомим, поки що не підпадає під санкції ЄС, Британії чи США. При цьому пункти призначення танкерів можуть змінитися.
Рішення Нью-Делі взяти до уваги ультиматум Трампа – це серйозний удар по нафтовим доходам Росії, адже Індія була найбільшим покупцем російської нафти, яка транспортувалася морськими шляхами. Рішення уряду Індії демонструє, що економічний тиск і дипломатичні заходи Заходу можуть впливати на глобальні економічні й енергетичні потоки. Саме успішна торгівля вуглеводнями дає можливість Москві сформувати ту фінансову базу, яка уможливлює ведення РФ війни проти України та втілення інших агресивних дій на всьому пост-радянському просторі.
Згодом з’ясувалось…
Інформації щодо припинення закупівель російської нафти протирічить інша офіційна заява. Індія вживатиме «всіх необхідних заходів для захисту своїх національних інтересів та економічної безпеки» у відповідь на можливі обмеження з боку Сполучених Штатів та Європейського Союзу за те, що країна купляє російську нафту. Індійське міністерство закордонних справ опублікувало відповідну заяву свого речника Рандхіра Джайсвала.
«Індія стала мішенню для США та ЄС через імпорт нафти з Росії після початку конфлікту в Україні. Фактично, Індія почала імпортувати нафту з Росії, оскільки традиційні постачання були перенаправлені до Європи після початку конфлікту. Сполучені Штати в той час активно заохочували такий імпорт з боку Індії для зміцнення стабільності світових енергетичних ринків», – стверджує посадовець.
Він заявив, що імпорт російської нафти «має забезпечити передбачувані та доступні ціни на енергоносії для індійського споживача» і що це є «необхідністю, зумовленою
ситуацією на світовому ринку».
Джайсвал також написав, що Штати і ЄС, які критикують Індію, самі закуповують ресурси у Росії, хоча «така торгівля для них навіть не є життєвою національною необхідністю».
«На цьому тлі обрання Індії як мішені є невиправданим та необґрунтованим. Як і будь яка велика економіка, Індія вживатиме всіх необхідних заходів для захисту своїх національних інтересів та економічної безпеки», – заявив речник МЗС країни.
Нафтова крамниця РФ
Прибутки від реалізації вуглеводнів забезпечують політичну стабільність путінської диктатури через надання субсидій, соціальні виплати та фінансовий контроль над різними суб’єктами федерації. До повномасштабного вторгнення в Україну понад 40% бюджету РФ формувалося за рахунок експорту нафти та газу, а на сьогодні ця цифра виросла ще більше. Однак зараз російська економіка втратила внаслідок західних санкцій цілий ряд статей свого експорту. Наприклад, у 2022 році РФ заробила понад $300 млрд на енергоносіях. Відтак, зменшення закупівель російських вуглеводнів це не просто економічне рішення, а удар по здатності Кремля вести агресивні війни, дестабілізувати ситуацію у сусідніх державах й утримувати авторитарну владу.
Іранський вплив
США також запровадили санкції проти мережі «тіньового флоту», яка перевозить нафту та нафтопродукти з Ірану та Росії. 30 липня 2025 року Управління з контролю за
іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США внесло до санкцій понад 50 фізичних і юридичних осіб, а також понад 50 суден, які є частиною величезної судноплавної імперії, контрольованої Мохаммедом Хосейном Шамхані – сином радника Верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї.
Хосейн Шамхані використовує свої корупційні зв’язки через політичний вплив свого батька на найвищі щаблі іранського режиму для будівництва й експлуатації величезного флоту танкерів і контейнеровозів. Ця мережа транспортує нафту та нафтопродукти з Ірану та Росії, а також інші вантажі, покупцям по всьому світу, приносячи десятки мільярдів доларів прибутку.
Запроваджені санкції відображають також постійну тісну співпрацю OFAC з Мережею боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США (FinCEN). За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, понад 115 нових санкцій є найбільшими на сьогодні з часу початку кампанії максимального тиску на Іран з боку Адміністрації президента США ДональдаТрампа. Мережа Хоссейна Шамхані складається з величезного флоту суден, фірм з управління суднами та підставних компаній, деякі з яких видають себе за легальні фірми фінансових послуг, що відмивають мільярди прибутку від світових продажів іранської та російської сирої нафти та нафтопродуктів, найчастіше покупцям у Китаї.
Мережа вживає значних заходів для маскування своїх операцій і заплутування своїх зв’язків з родиною Шамхані, Іраном та путінською Росією. Флот мережі Шамхані складається як з нафтових танкерів, так і з контейнеровозів. Має місце дуже часта зміна операторів і менеджерів кожного судна, щоб визначення кінцевої відповідальності за будь-яке конкретне судно залишалося непрозорим і важким для відстеження аж до кінцевого бенефіціара, тобто родини Шамхані. У 2024 році мережа Хосейна Шамхані була публічно викрита за свою причетність до поставок крилатих ракет, компонентів безпілотників і товарів подвійного призначення з Ірану до Росії в обмін на поставки російської нафти.
Плюс Венесуела
«Тіньовий флот» танкерів, яким володіють Іран, Венесуела та Росія – це не просто хитра схема обходу санкцій, а багатогранна загроза, яка має геополітичні, економічні й екологічні наслідки для всього людства. Йдеться про сотні танкерів, які транспортують російську нафту, маскуючи її походження. Судна часто зареєстровані в офшорних юрисдикціях таких країн як Панама, Ліберія, Маршаллові острови. Більшість доходів РФ від експорту нафти надходить саме через «тіньовий флот». Це дозволяє Кремлю продовжувати агресію проти України.
При цьому, зазвичай, використовуються старі, зношені кораблі, які не мають належного страхування й обслуговування. Старі танкери можуть спричинити розливи нафти, аварії, пожежі. Наслідки можуть бути катастрофічними для морських екосистем. Західним демократіям і їх союзникам слід посилити санкції, заборонити доступ «тіньовим танкерам» до міжнародних портів і проток, впровадити контроль за перевалкою нафти у відкритому морі, забезпечити прозорість власності суден і страхування. Також потрібна узгоджена стратегія G7 та ЄС. Незаконна діяльність «тіньових флотів» – це не просто питання зі сфери транспортування енергоносіїв. Це глобальне питання безпеки, довкілля та справедливості.
