У зв’язку з введенням карантину всі навчальні заклади Запорізької області було зачинено. З 12 березня діти залишили шкільні класи, перейшовши на дистанційну форму навчання. Батьки скаржаться на надмірне навантаження, стверджуючи, що школи не були готові до запровадження дистанційної освіти.

Новина про карантин застала її зненацька, зізнається запоріжанка Тетяна: «Перші дні було складно. Дочка не розуміла, чому я змушую її займатись, чому вона не в школі. Згодом стало трохи простіше, мала поступово втягнулася в режим, чого не скажу про себе. Ми з чоловіком обидва працюємо, доньку залишаємо на бабусю. Бабуся обожнює онучку, але не завжди в змозі допомогти їй. Тож, повертаючись з роботи, замість того щоб займатися домашніми справами, я сідаю вчити уроки. Катастрофічно не вистачає часу! В такі моменти згадую слова своєї вчительки, яка говорила: “Вчи, в майбутньому знадобиться”. Здається, вона була права».

Також Тетяна поскаржилась, що на плечі батьків лягає велика відповідальність. За її словами, дистанційне навчання більше нагадує самостійне вивчення тем. Завдання надсилаються класним керівником в батьківський чат, тому без допомоги дорослих школярам не обійтись.

«Усі завдання зберігаються в моєму телефоні. Оскільки донька ще маленька, вона не може самотужки переглянути їх або відправити на перевірку. Я і сама іноді плутаюсь, де що подивитися та куди що надіслати», – зізнається мама школярки.

Довелось поступитися принципами виховання

Юлії, матері четвертокласниці, через карантин довелось поступитися власними принципами виховання. Раніше вона забороняла дев’ятирічній Христині проводити за комп’ютером більше, ніж 3-4 години на день. Та зараз цього часу недостатньо, щоб її донька встигала робити вчасно всі завдання.

«Раніше ми не дозволяли їй (доньці – ред.) реєструватися в соцмережах. Тому сочатку моя Христинка плуталась, почувала себе ніяково, але зараз їй дуже подобається – поділилась Юлія. – А от що дійсно важко дається, так це висидіти цілий урок, ні на що не відволікаючись. Через кожні 5 хвилин виникають нові потреби, то побіжить на кухню випити водички, то щось у вікні побачить».

Обіцяти  «золоті гори» та йти на компроміси

Мама Ірина, щоб змусити дітей займатися дистанційно, вдається до певних хитрощів. Якщо першокласник Андрій сумлінно ставиться до навчання, то одинадцятирічний Максим, навпаки, не в захваті від змін.

«Для того, щоб дисциплінувати сина доводиться обіцяти йому “золоті гори”. Тепер кожне виконане завдання заохочується. Іноді це дозвіл лягти пізніше, іноді довше пограти в улюблену гру. У нас вдома тільки один комп’ютер, і той – належить чоловікові, котрий зараз працює дистанційно. За техніку точиться справжня війна. Чоловіку доводиться підлаштовуватись під шкільний графік, йти на компроміси заради дітей», – говорить Ірина.

Оскільки Ірина – мати двох школярів, їй складно рівномірно розподілити час між ними. «Не уявляю, як з цієї ситуації виходять багатодітні мами. Тут з двома дах їде!» – жартує вона.

Любов, любов і ще раз любов!

А от для Катерини дистанційне навчання не видається мукою. Вона мама двох доньок, вчителька за фахом. «Я знаю, як знайти підхід до дитини, чим її можна зацікавити. Мої дівчата звикли бачити вдома не просто маму, а маму-вчителя. З раннього дитинства ми вивчаємо географію, іноземну мову, розвиваємо логічне мислення», – говорить жінка.

На прохання поділитися секретом успішного виховання Катерина відповідає: «Любов, любов і ще раз любов! Коли дитина відчуває, що її підтримують, починає прислухатися до думки старших, легше йде на компроміс».

Та й у мами-педагога час від часу виникають проблеми. На думку Катерини, далеко не всі вчителі сумлінно виконують свої обов’язки: «Частина з них поставилась до нововведень відповідально, а частина просто скидає батькам перелік завдань без будь-яких пояснень. Дехто примудряється прикріплювати посилання на освітні сайти, щоб батьки ознайомлювались з темою уроку, пояснювали її дитині, а потім разом з нею ще й виконували домашню роботу».

Переважна більшість батьків незадоволена тим, як організовано дистанційне навчання. Багато хто жаліється на перенавантаження, відсутність вільного часу у дітей і дорослих. Однак всі опитані наголосили на тому, що вчителі з розумінням ставляться до виникаючих проблем, у разі необхідності готові йти на поступки. Важливо пам’ятати, що зараз діти, як ніколи потребують підтримки близьких, а навчальний рік от-от завершиться.

Автор: Олександра Ган