Роберт Василь
Кількість внутрішньо переміщених осіб, які отримують допомогу від української держави, скоротиться. Це може статися вже у березні. Згортання програми фінансування ВПО, як стверджують в уряді, пов’язане із необхідністю оптимізувати бюджетні витрати.

Український уряд ухвалив рішення значно скоротити програму виплат внутрішньо переміщеним особам. Про це повідомила віце-прем’єрка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.

Нагадаємо, що вимушені переселенці з окупованих територій та прифронтових районів, які зареєстровані як внутрішньопереміщені особи, отримують щомісячну допомогу в розмірі 2000 гривень, а діти та інваліди з числа ВПО – 3000 гривень.

За словами Верещук, рішення про зменшення кількості отримувачів допомоги зумовлене побажаннями союзниківдонорів України, які наполягають на необхідності скорочення видатків державного бюджету.

«Ми напряму прив’язані до рішень наших партнерів. Партнери ставлять вимоги постійно верифікувати виплати з метою їх зменшення або оптимізації. Йдеться про те, що за міжнародними лекалами двох років достатньо для того, щоб адаптуватися», – сказала вона в одному з етерів телемарафону.

За даними віце-прем’єрки, в Україні нараховується близько 4,9 мільйона ВПО, з них 2,5 мільйона щомісяця отримують виплати. В 2022 році загальна сума державної допомоги цим людям склала близько 57 мільярдів гривень. В 2023-му вона зросла до 73 мільярдів гривень. А цього року уряд має намір повернутися до суми в 57 мільярдів. Для цього потрібно скасувати виплати для значної кількості людей, які отримують допомогу. І зробити це уряд мав намір вже з лютого.

Цілком очікувано, що ця новина мало кому сподобалась. Тож, щоб збити хвилю незадоволення, Кабінет міністрів вирішив відкласти перегляд програми підтримки ВПО на один місяць.

«Уряд ухвалив рішення про автоматичне продовження всіх виплат для всіх внутрішньо переміщених осіб до 1 березня», – заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. За його словами, з початку весни запрацюють нові – справедливі – правила допомоги для ВПО. Зокрема виплати будуть продовжені ще на шість місяців:

• пенсіонерам;
• громадянам, які мають інвалідність I або II групи;
• дітям з інвалідністю, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування та іншим вразливим категоріям.

Загалом, за словами прем’єра, держава продовжить підтримувати виплатами більш ніж 1,5 мільйона ВПО. Таким чином, кількість отримувачів допомоги незабаром має скоротитися на мільйон осіб. Переважно скорочення відбудеться за рахунок внутрішньо переміщених осіб працездатного віку, які, на думку уряду, мали достатньо часу для того, щоб адаптуватися на новому місці, знайти роботу і житло.

Оптимізація без пріоритетів

Чи дійсно скорочення програми допомоги біженцям є ініціативою зарубіжних партнерів, точно не відомо. Адже жодних офіційних заяв з цього приводу керівники європейських країн чи США не робили.

«Розмови про те, що це вимога європейських партнерів, неправда, – впевнений колишній міністр соціальної політики і віце-прем’єр України в 2014-2019 роках Павло Розенко. – В жодних міжнародних документах чи угодах з ЄС і США, або в меморандумі Міжнародного валютного фонду про необхідність скорочення допомоги вимушеним переселенцям не згадується.

Натомість експерт вважає, що таке рішення не було несподіванкою. Мовляв, уряд ухвалив його вже принаймні вісім місяців тому при розробці бюджету на нинішній рік, коли було вирішено скоротити статтю видатків на допомогу ВПО з 73 до 57 мільярдів гривень.

«А оскільки в бюджеті передбачено зменшення асигнувань за цією статтею, то відповідно уряду потрібно підігнати число отримувачів під цю суму, – заявляэ ще один колишній український міністр соціальної політики Андрій Рева. – Саме тому зараз починається пошук категорій, яким можна припинити виплати».

На думку Павла Розенка, вся «справедливість» нової системи виплат зведеться до того, що будуть припинені виплати всім біженцям працездатного віку.

Проте варто зазначити, що навіть ті, хто зміг знайти роботу на новому місці, здебільшого все одно потребують допомоги, адже головна проблема, з якою стикаються переселенці, – це житло.

«При цьому держава не надає біженцям допомоги в оренді помешкань, тож вони вимушені робити це власним коштом, – говорить Андрій Рева. – В той же час переважна більшість вакансій, які пропонує служба зайнятості, передбачає мінімальну зарплату, або не набагато більшу. Тож люди повинні віддавати за житло практично весь свій заробіток. А їм же ще треба заплатити за комунальні послуги, харчуватися, одягатися, збирати дітей до школи тощо. І впоратись з усім цим без допомоги держави їм буде дуже важко».

Таким чином, позбавлення державної допомоги залишить дуже багатьох людей без засобів до існування і підштовхне до виїзду за кордон. І це лише посилить економічні проблеми України.

«Ймовірно саме для того, щоб перешкодити виїзду людей за кордон, представники влади останнім часом закликають уряди європейських країн припинити підтримку українських біженців, – каже Рева. – І якщо в Європі буде ухвалене таке рішення, то українські біженці опиняться в безвихідній ситуації, коли вони ніде не зможуть отримати допомогу – ні на батьківщині, ні за кордоном».

В чомусь уряд можна зрозуміти, оскільки йому увесь час потрібно шукати гроші. А робити це, коли наші західні партнери зволікають із наданням допомоги, дуже складно. Але з іншого боку, влада має чітко визначити пріоритети фінансування.

«Чи дійсно допомога людям, які втратили житло, роботу, майно і часто змушені були покинути свої домівки буквально з однією валізою, є тією статтею, яка має першою потрапити під скорочення?» – задається питанням Павло Розенко, на яке сам відповідає: «Важко пояснити суспільству, чому в той час, коли не вистачає коштів на допомогу вимушеним переселенцям, держава продовжує виділяти мільярди на фінансування єдиного телемарафону, підвищення зарплат народним депутатам і чиновникам різного рівня. Тобто ми бачимо масштабні приклади неефективного використання коштів та корупції. І можливо, якщо уряд бажає зменшити бюджетний дефіцит, варто пошукати інші статті видатків, які можна було б скоротити, не порушуючи принципів соціальної справедливості».