Запорізька обласна філармонія протягом багатьох років формує у запоріжців високі естетичні смаки, пропагуючи національне та класичне мистецтво через творчість професійних музичних колективів, які мають багато шанувальників як в нашому місті, так і за його межами. Але зараз доля артистів цього закладу, та й загалом доля духовних мистецьких ідеалів опинилася під загрозою.
Часи настали бентежні, і гонитва за грошима, на жаль, стала пріоритетною в багатьох галузях нашого життя. Що ж коїться за лаштунками Запорізької філармонії, так як ці події можуть вплинути на стан та розвиток культурного життя в нашому місті? Своєю історією та власним баченням ситуації з нашими читачами ділиться художній керівник КЗ «Запорізька обласна філармонія» Запорізької обласної ради, заслужена артистка України Ольга Беженарь, відома бандуристка та засновниця ансамблю бандуристів «Божена».
– Мені пощастило працювати в Запорізькій обласній філармонії з 2001 року, – розповідає Ольга Петрівна. – Свою творчу музичну діяльність розпочала як солістка-інструменталістка, а з 2008 року стала художнім керівником філармонії. Зі свого досвіду я добре знаю, наскільки важливо культурне i особливо музичне виховання людини. Адже в музиці, особливо в класичній, укладені всі формули буття, мислення, безсмертя та гармонії. I це надзвичайно важлива частина формування здорового суспільства. Тому є однією з найважливіших складових роботи філармонії як просвітницького закладу.
Саме такою просвітницькою роботою займаються солісти та колективи обласної філармонії: академічний симфонічний оркестр, академічний козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці», ансамбль бандуристів, солісти та артисти філармонії у складі концертних музичних груп. Філармонія повинна продовжувати бути камертоном чистоти, духовності, має привносити у життя високу естетичну насолоду, адже класична музика формує у своїх слухачів особливу свідомість, що допомагає відокремиться від буденності і надає можливість успішно розвиватися у всіх обраних сферах.
Але зараз доля класичної музики та ії виконавців в нашому місті опинилася під загрозою, тому що діяльність діючої адміністрації та концертного відділу Запорізької філармонії зосереджена не на розповсюдженні культурного надбання наших музичних колективів по Запоріжжю, області та України, а на експлуатації Концертного залу імені Глінки як місця з комерційною привабливістю.
Зрозуміло, що здавати в зал в оренду гастролюючим колективам вигідніше, та ще й набагато простіше, аніж просувати власні програми. Але ж навіщо робити це зі шкодою для розвитку національної культури України, просуваючи в маси низькопробний культурний продукт, який спотворює світогляд слухачів, та перешкоджати роботі та розвитку як музичних колективів, так і солістів?
Оренда – наше все!
9 березня вся Україна святкує День народження Тараса Григоровича Шевченка. Традиційно в цей день у філармонії проводиться святковий концерт на честь нашого великого Кобзаря, який з нетерпінням чекають всі запорізькі шанувальники. Але цього року цей захід не відбувся – директорка філармонії Ірина Конарева його не дозволила проводити, мотивуючи своє рішення тим, що «людям потрібен відпочинок», проте 10 березня в Концертному залі ім. Глінки глядачам запропонували «насолодитися» виставою «Бампер і Сус». Більшість глядачів перебувала в шоці – зі сцени лунала ненормативна лексика, демонструвались непристойні рухи, а перед самою виставою автори цього «шедевру» намагалися «прикрасити» театральні підмостки надувною фігурою фалічної форми. За допомогою колективу ми таки добилися того, щоб «прикрасу» прибрали, але після вистави серед працівників було багато здивованих питань: «Що тут у вас на сцені коїться? Що це за «культура» така?» Але що значать зауваження людей, коли «гастролери» щедро розрахувалися за оренду зала?
Зараз директорка комунального закладу «Запорізька обласна філармонія» проводить повномасштабну комерціалізацію закладу, тому на зміст програм гастролюючих колективів майже не зважає – аби гроші платили. В той же час при створенні класичних чи патріотичних програм від нас вимагають обґрунтувати її доцільність, що саме по собі є абсурдним у закладі духовних мистецьких ідеалів.
Професіонали – на вихід!
Із кадровими питаннями теж все сумно. Формування складу Художньої ради наразі відбувається не за професійним підходом – до неї чомусь входять заступник директора по фінансам, директор-розпорядник, тощо. Відверто непрофесійних виконавців допускають до роботи за особистою вказівкою, а в той же час контракти з досвідченими артистами розриваються без пролонгації. Колектив філармонії вже втратив чимало професійних виконавців – лауреатів Міжнародних конкурсів С.Гаврилова та В. Машлюка, з невідомих причин зі складу Художньої ради виведені провідні майстри сцени – заслужений працівник культури України Алла Ходакова, лауреат премії ім. І.Паторжинського Юлія Якса-Кір’янова, лауреат Міжнародного конкурсу Володимир Галіченко.
Заслужені артисти позбавлені права висловлювати думку щодо художнього змісту програм, а запровадження контрактної форми співробітництва у галузі культури ставить у пряму залежність усіх творчих працівників. Контракт складається на один рік, що не забезпечує формування державної політики у сфері культури та мистецтв, і, нажаль, може привести к поступовому знищенню музичного, театрального та інших видів мистецтв.
Нещодавно я теж отримала попередження про припинення дії контракту. Керівництво філармонії дало мені зрозуміти, що не бажає продовжувати зі мною співпрацю, незважаючи на моє звання, 20-річний досвід роботи та безпосереднє авторство мистецьких проектів, які регулярно відбуваються у філармонії.
Мотивація керівництва полягає у внесенні змін до штатного розкладу, з метою об’єднання посад генерального директора та художнього керівника. А ще – з метою відібрати у мене «Божену», ансамбль бандуристів, який було створено на базі Запорізької обласної філармонії за моєю ініціативою, і який я очолюю вже понад п’ять років. Ансамбль має добру концертну історію, різноманітний репертуар, багато шанувальників, замовників та глядачів. Ми змогли стати цікавими та затребуваними, конкурентоспроможними. Впродовж останнього року працювати мені було особливо важко. На мене та на моїх підлеглих тиснули морально, про мою особу розповсюджувалась недостовірна інформація, складалися акти, догани, що створювало гнітючу та неробочу атмосферу у колективі.
Часи нові, проблеми застарілі
Що буде далі з «Боженою», невідомо, можливо, ансамбль припинить своє існування, адже невідомо, якої «художньої» кваліфікації людина його очолить. Мені було сумно почути після вдалої прем’єри концерту «Музика танців» від нашого адміністратора: «Скільки можна? І знову класика…» Як може людина, яка не цінує класичну музику, працювати на такій посаді? Через звільнення професійних адміністраторів, робота концертного відділу значно погіршилась, директор-розпорядник філармонії Тіліс Т.В. за причини неспроможності організувати виконання концертних норм, які забезпечують фінансові надходження до бюджету філармонії, відмовляється від них, гастрольні виїзди є поодинокими, а робота по залученню спонсорів та меценатів взагалі не ведеться. Фінансовий план виконується за рахунок здачі залу в оренду.
Проте проблема некомпетентності для Запоріжжя не є новою. Ще 30 років тому відомий запорізький музикант, керівник Ансамблю старовинної музики Максим Панфіло писав про подібні події в статті «Дайте дорогу музыке»: «Девяносто восемь процентов директоров филармоний и их ближайших сподвижников не имеют ничего общего с музыкой! Впечатляет…Между тем, нередко именно эти люди определяют концертную жизнь города, принимая гастроли исполнителей и коллективы, создавая творческие единицы. Не в этом ли причины и наших запорожских бед».
Отже, часи змінюються, а проблеми в культурному просторі нашого міста залишилися ті самі. Тільки зараз вони набувають ще більш спотворених форм. Нескінченні серіали, примітивні вистави, низькопробні розпусні програми гастролерів впливають на підсвідомість непомітно, культивуючи дух низьких моральних устоїв. Нормальна людина за короткий час перетворюється у соціальну тварину. Ніхто не проти професійних концертів чи виступів знаних гастрольних колективів, але я виступаю різко проти низькопробного культурного продукту, який вихолощує душу, негативно впливає на світогляд слухачів та його художній смак і принижує репутацію закладу.
Плани на майбутнє
Що ж, позиція керівництва філармонії щодо моєї особи мені зрозуміла, але мистецтво я не залишу. По закінченню контракту продовжу свою діяльність як голова обласного осередку Національної спілки кобзарів України, і буду стояти на стороні високих естетичних ідеалів, дбати про збереження традиційних моральних цінностей та популяризувати кобзарські традиції й бандурне мистецтво.
Після цікавої багатогранної творчої праці на посаді художнього керівника Запорізької обласної філармонії я хочу висловити велику подяку своїм колегам, які всією душею, своїм талантом і кропіткою працею займаються просвітницькою діяльністю, працівникам філармонії, творчим спілкам, композиторам, професійним журналістам, відомим артистам та колективам, які створювали справжній культурний простір, керівникам та колективам металургійних підприємств – АТ «ЗЗ Феросплавів», Запорізька Нафтобаза, ВАТ «Мотор Січ», дітям та вихователям дитячих притулків, які стали своєрідним оберегом для ансамблю бандуристів «Божена» та моїм дорогим шанувальникам – слухачам, які не пропускали жодного концерту.
«Божена» з Вами не прощається. Я кажу Вам – до зустрічі на концертах!
Щиро Ваша, Ольга Беженарь
