У різних науках – біології, медицині, низці соціальних дисциплін – використо- вується термін «сенсибілізація». Нюанси відрізняються, але суть приблизно одна- кова – це стан підвищеної чутливості до тих чи інших подразників. Сьогодні ми перебуваємо у фазі підвищеної чутливості до поганих новин.

Свідомість відсікає хороші і нейтральні події, все перетворюється на одну купу, що формує відчуття безвиході та неминучої катастрофи. І росіяни роблять колосальну роботу, щоб вводити українське суспільство в цей стан і утримувати його там максимально довго – щоб ми розвалилися.

Це історія, що самопідтримується, бо більшу частину шкоди ми завдаємо собі самі. Наприклад, ЗМІ наввипередки поширюють усілякі жахи, хтось починає – інші підхоплюють і доводять до абсурду. Тому що в такій ситуації високі рейтинги та максимальна кількість переглядів отримує максимально жахлива стрічка, а будьхто, хто заходить із позитивом, втрачає і аудиторію, і гроші.

Дурниць навалом, і якщо їх грамотно побудувати, емоційно оформити і штовхнути – може розпочатися ланцюгова реакція, розпад. Апелювати в такій обстановці до свідомості складно, але треба. Дивимося приклад Рамштайна.

До виборів у США три тижні. Зрозуміло, що в період до голосування нічого реалізувати не можна. Пообіцяти – можна, а реалізувати до виборів – ні. Тому слів і «сигналів» ще може бути мільйон, але вага їх вкрай мала.

Рамштайн – важливий захід. Рамштайн на найвищому рівні – безпрецедентний. Збирати його в такому форматі має сенс лише заради політичних заяв, які потім, після виборів, ще доведеться закріпити та втілити.

Вашингтонські бойові листки повідомляли, що Рамштайн на найвищому рівні готувався заради якоїсь заяви щодо НАТО. При цьому Брюссель підійшов би набагато краще. Якби партнери погоджували якусь сильну заяву щодо НАТО, то вони легко знайшли б
спосіб її оголосити. Значить, нічого сильного поки що не погодили. Або вирішили не оголошувати, бо це може не сподобатись частині американських виборців.

З одного боку, це погано, бо сигналізує про відсутність прогресу. З іншого – не дуже. Тому що слабка заява була б усіма справедливо розцінена як зрада та позор. Вона помножила б розчарування. З третього боку, політична заява, яка може бути обнулена через три тижні – спірне досягнення. Найкраще нехай вона прозвучить 7 листопада.

Тому радіти нема чому, але й драми особливої немає. Ніхто нас не покинув. Нічого радикально нового та великого, аби вплинути на фронт, до виборів в Україну поставити технічно неможливо. Якийсь потік іде і зараз, він буде у фоновому режимі і без Рамштайна йтиме.

Значення має не те, що учасники виборів заявлять до них. А те, в якому стані ми увійдемо у листопад. Якою буде реальна ситуація на фронті, в тилу, у політикумі, в економіці тощо. Посилитись за короткий термін ми не зможемо. А ось ослабнути за рахунок внутрішніх гойдалок – легко.

Росіяни спробують у будь-який спосіб у жовтні домогтися обвалу. 10 днів перед виборами в США будуть кульмінацією. Психологічне накачування – один із інструментів.

Тому завдання на найближчі тижні – не переповнюватись жахливими новинами (які, напевно, будуть), а зберігати максимальну концентрацію на посильній участі в обороні. Гасити підвищену чутливість тим, що саме на вас краще діє.

Якщо дуже хочеться все і всіх лаяти, опустити руки – відкладіть це на три тижні. Це не означає, що за три тижні війна закінчиться. Але це означає, що ворог не отримає шансу з нашою допомогою вплинути на найважливіше рішення у найгірший для нас бік. А там буде новий день.

Рейди ТЦК та суспільна думка

Окремо варто поговорити про скандал, який стався в результаті масового рейду ТЦК та поліції ввечері у п’ятницю, 11 жовтня, біля київського Палацу спорта після концерту «Океана Ельзи». Як відомо, це був перший великий концерт за останні роки – присвячений 30-річчю гурту, перший з п’яти запланованих.

«Вказівка щодо проведення цього рейду прийшла зверху, – повідомили ТСН.ua, посилаючись на поінформоване джерело. В п’ятницю ввечері поліція забезпечувала охорону громадського порядку. Під час дії військового стану поліція має повноваження не тільки перевіряти в тому числі наявність військових квитків у чоловіків призовного віку, але й приймати участь у рейдах, які проводять ТЦК. Тобто супроводжувати їх. Так було і цього разу. Поміж силовиками цей рейд називався «рейдом на мажорів», які підспівували «Я не здамся без бою» в той час, коли інші чоловіки перебувають в окопах. Документи були перевірені близько у 50 чоловіків. 12 було затримані та доставлені для з’ясування обставин».

До цього правоохоронці додали, що ініціатива проведення рейду з високою долею вірогідності йшла не від керівництва поліції, а, скоріш за все, саме від військових, на яких покладені функції мобілізації. За їхніми даними, не виключено, що такі рейди в громадських місцях продовжаться.

В той же час на сайті безкоштовних оголошень з’явились об’яви, автори яких продають зі знижками придбані для себе квитки. Вартість квитків «з рук» коливається від декількох сотень до 2 тисяч. Як проаналізував ТСН.ua, продавці в середньому готові скинути біля 400 гривень за квиток. Об’яви з’явились після того, як розійшлися новини про масовий рейд ТЦК і поліції.

В цьому контексті постає питання про ту прірву між військовими та цивільним населенням, яка сьогодні неухильно поглиблюється. Багато хто запитує, як зробити так, щоб знову консолідувати суспільство і зробити реакцію на мобілізацію адекватною. Відповідей може бути багато, але базова полягає в тому, що поки одні воюють і гинуть, інші ведуть фривольний спосіб життя. Щоб зрозуміти, що це так, досить ввечері пройтися хоч і у Запоріжжі проспектом.

Яскраві дорогі машини мчать по ньому на шаленій швидкості, влаштовуючи між собою перегони, щоб їх власники могли самоствердитися у власних очах, а заразом сподобатися дівчатам. Від них не відстають дорогі спортивні мотоцикли, які з ревом проносяться повз, і жодна патрульна машина не намагається їх зупинити. Всі кафе набиті людьми, при цьому там грає музика, димляться кальяни, молодь регоче, а хто молодший, ті гасають тротуарами на самокатах. Все це «свято життя» виглядає абсурдно, варто лише згадати, що за п’ятдесят кілометрів від міста на фронті та в прифронтовій зоні кожен джень гинуть люди. Та й у Запоріжжі вистачає тих, хто постраждав від недавніх обстрілів і зовсім не має бажання розсиджувати в кафе із задоволеним виразом обличчя.

Описана картина є метафорою всього українського суспільства. Тил розслабився і вирішив, що ЗСУ захистять його за будь-яку ціну. ЗСУ, звичайно, стоятимуть на смерть, але чому, питається, решта при цьому не відчуває трагічності того, що відбувається? І це одна з причин, через яку рейди ТЦК, та й сама мобілізація, сприймається багатьма як посягання на їхні права та свободи.

Залишається запитати, а що можна зробити, щоб ставлення суспільства змінилося. Відповідь лежить на поверхні. Перше, заборонити всі розваги та розважальні заходи, всі ці галасливі вечірки, ювілеї, весілля, концерти, а з ними і все те, що призводить до атмосфери бенкету під час чуми. Друге, почати нарешті садити і садити нещадно корупціонерів. Третє, прибрати все те, що викликає у людей почуття соціальної несправедливості – від непомірних зарплат чиновників до пільг та преференцій, які дозволяють можноваладцям жити так, ніби жодної війни ми не маємо. Тільки в цьому випадку українське суспільство знову усвідомить, що ми все ще під загрозою окупації та знищення ордами озброєних російських вбивць, що веселитись та танцювати у такі дні аморально і навіть небезпечно.