Андрій Бартиш
Після заяви Трампа про переговори з Путіним в експертній спільноті та соціальних мережах розгорнулася дискусія, в якій намагаються вловити теми бесіди щодо припинення війни в Україні та подальшого світового порядку. Питання не тільки в змісті розмови, а й у її політичному контексті.
Ситуація обросла дипфейком, який активно коментували в мережі, не розібравшись, що Трамп не згадував би безпосередньо Україну і не дозволяв би собі настільки недипломатичних жестів на адресу російського колеги. Офіційні заяви Білого дому та
Кремля зводяться до обговорення міжнародної безпеки, торгівлі та поточних геополітичних викликів. Що хоче Трамп і як можуть розвиватися події у світі, питання поки що відкрите.
Трамп – це вирок для РФ
Чеченський адвокат Аслан Арцуєв у своєму огляді 15 лютого 2025 написав: «Москва думала, що Трамп її шанс. Насправді, Трамп – це її вирок. Дональд Трамп не просто змінив американську зовнішню політику – він поставив Європу перед жорстоким, але неминучим вибором. Десятиліттями США забезпечували безпеку Заходу, доки європейські країни жили у світі та процвітанні, не вкладаючись в оборону. НАТО було гарантією їхнього спокою, але хто платив за цю гарантію? Америка. Тепер це скінчилося.
Те, що робить Трамп – не слабкість, а ультиматум. Америка більше не буде охоронцем, який безкоштовно захищає Європу, поки та заграє з Росією, Іраном та Китаєм. Європа звикла до того, що США тягнуть на собі її безпеку, а вона в цей час веде бізнес із Москвою та Тегераном, вибудовує «стратегічну автономію» та читає Америці лекції про мораль. Тепер їй доведеться платити – не словами, а грошима, зброєю та реальною військовою міццю».
Йдеться не просто про НАТО. Трамп запропонував Європі підняти військові витрати до 5% ВВП – це 1 трильйон доларів на рік. Ці гроші мають піти на закупівлю озброєнь, насамперед американських. Що це означає? Це означає, що Трамп не залишає Європу без захисту, а навпаки – змушує її озброїтись до зубів. Він вимагає від Європи перестати бути утриманцем і стати повноцінною військовою силою.
Британія, Польща, країни Балтії та США досі тягли основну допомогу Україні. Тепер настав час, щоб Франція, Німеччина та увесь ЄС не просто висловлювали підтримку, а реально включились у боротьбу. Зеленський вже сказав: Європі потрібні єдині збройні сили. Це не просто ідея – тепер це потреба. Німеччина роками боялася стати військовою державою. Франція говорила про «стратегічну автономію», але нічого не робила. Тепер вони будуть змушені зайняти позицію – або взяти на себе лідерство, або поступитися його Британії, Польщі та країнам Балтії, які готові будувати нову європейську силу.
Путін програв ще до того, як це зрозумів. Росія сподівалася, що Америка ослабне, що Трамп згорне підтримку України, що Захід розвалиться. Москва сподівалася, що Америка втомилася. Але тепер замість одного ворога Росії буде цілий військовий гігант, зібраний з усіх європейських країн. Путін хотів послабити Захід – він отримає Захід, який нарешті готовий битися. І якщо Європа зробить все, як пропонує Трамп, російська армія буде стерта у порошок.
Адміністрація Трампа входить в управління країною в умовах економічних проблем, загострення конфлікту на Близькому Сході та ускладнення відносин із Китаєм. Трамп вже показав, що його стратегія будується на ослабленні глобальних зобов’язань США та переключенні ресурсів на внутрішні проблеми. Однак це не означає автоматичного потепління відносин із Росією. Швидше, Вашингтон спробує побудувати прагматичну схему взаємодії, де Росія розглядається не як союзник, а як частина його плану перемоги над так званою віссю зла – Росією, Китаєм, Іраном. І дуже скоро перед Путіним стане вибір, яку зі сторін йому обирати.
Західні ЗМІ та демократичний істеблішмент перебувають у стані очікування та прорахунку дій Трампа, але вже сьогодні Європа вибудовує свою безпекову лінію. Стратегія тиску на Росію вже дає результат і лише збільшуватиметься, допоки санкції не призведуть до економічного колапсу режиму Путіна.
Що означає цей дзвінок для Росії? Навряд чи варто розраховувати на різкий розворот політики США, але факт прямого діалогу двох лідерів демонструє зміну тональності. Москва отримує простір для тестування нових форматів взаємодії, але при цьому важливо не будувати ілюзій: інтереси Вашингтона завжди будуть прагматичними, і будь-яке потепління стосунків матиме інструментальний характер.
Російське керівництво розуміє, що будь-які домовленості з Вашингтоном повинні мати не тимчасовий, а системний характер. В умовах зміни світового порядку Кремль не зацікавлений у поверхневому перемир’ї чи ситуативних компромісах. На порядку денному стоїть питання про широкі та довгострокові гарантії безпеки, які вимагатимуть серйозних зусиль щодо узгодження позицій сторін. Але для отримання цього результату РФ повинна буде ухвалити правила гри Вашингтона, а це крах усьому Путінському режиму.
Європейський козир
Найближчими місяцями варто очікувати на поступовий переход ініціативи у війні від США до Європи, а тому встановлюватиметься новий порядок у передачі зброї Україні та безпеці безпосередньо європейців. Є всі підстави вважати, що і Трамп не зможе уникнути активної участі у вирішенні питань війни в Україні, оскільки це сильно підірве його образ світового лідера, який він так посилено намагається показати. Лідер США продовжить рух за своєю програмою: розгром Ірану, встановлення протекторату над іншими країнами, нова фаза боротьби з Китаєм. Побоювання того, що український конфлікт має високі шанси бути замороженим доти, доки одна зі сторін не вважатиме, що дозріла для реваншу, докорінно суперечить інтересам Росії. Усім очевидно, чим закінчиться черговий часовий лаг. Санкційний тиск із РФ ніхто не зніме.
Сьогодні ще існує розрахунок США на те, що після зміни вищого керівництва РФ нові лідери будуть готові піти на все заради нормалізації економічної ситуації. Американські аналітики впевнені, що справжня криза в РФ почнеться в 2026-2027 роках і остаточно поглине Росію в 2030 році. Тому українська карта розглядається як головний важіль на зміни в РФ. І питання не в тому, хто контролює Донбас. А в тому, хто в майбутньому впливатиме на ідентичність росіян та їхнє сприйняття власної державності.
Пастка для Путіна
Після невеликого захоплення власною мудрістю на Путіна чекає велике розчарування. Непублічні переговори між Вашингтоном та Москвою у контексті візиту посланника Трампа Уіткоффа стали для західних глобалістів шоком, який ніхто не готовий визнати відкрито. На їхню хибну думку, за лаштунками європейські еліти розуміють: Росія веде гру на своїх умовах. Захід не може диктувати, а змушений реагувати. Але Захід думає зовсім інакше. У спробах створити двополярний світ – де з одного боку буде США, а з іншого – Росія та Китай – Путін назавжди відкинув Росію з цього шляху.
Єдиним партнером США на Європейському континенті був і залишається ЄС, до якого дуже скоро приєднається Україна. Це означає, що в жодній сильній Росії ніхто не зацікавлений і її доля на довгі роки розглядатиметься між Китаєм і США, тільки з позиції сировинного ринку, а не політичного гравця. Слабка Росія – це дешеві вуглеводні. Путін сам обрав цей шлях і сам підписав вирок Російській імперії. Ілюзія «моральної переваги» Росії руйнується просто на очах. США діє строго у своїх інтересах, і будь-які спроби обернути переговори у пропагандистську перемогу для Путіна не мають сенсу.
