З початку повномасштабного вторгнення росії в нашу державу і досі влада Німеччини продовжує приймати українських переселенців. Закони щодо прав змінюються щомісяця.
Нові закони з 1 червня
З 1 червня воєнні біженці з України можуть подати документи на Arbeitslosengeld II (Hartz IV чи SGB II) – соціальну реформу, що зрівняє їх права з правами німецьких безробітних та дозволить підвищити грошову допомогу (у середньому до 400 євро). Відтепер керівництво адаптивним процесом бере на себе центр занятості – Jobcenter. Це допоможе українцям швидше та легше знайти мовні курси чи роботу. Щоб зробити запит до центру занятості – спочатку треба відправити усі необхідні документи та заповнені форми через орган управління, до якого відноситься земля, на якій зареєстрований переселенець.
До того ж від 1 червня паспорт воєнного біженця не є безкоштовним квитком для транспорту. В обов’язковому порядку треба мати з собою іменний проїзний білет. Його можна купити за дев’ять євро на місяць у сервісах DB, додатку HVV, у водіїв. Акція за такою сумою продовжуватиметься до кінця серпня.
Досвід переселенців з України у Німеччині
Перебуваючи у Німеччині, українці отримують допомогу в різних сферах послуг. Однак все ж з проблемами вони зіштовхуються. По-перше, основну частину переселенців складають матері з дітьми, а отже адаптування молодшого покоління у новій країні є пріоритетом. Незважаючи на це, до садочків та шкіл вдається влаштувати не всіх. Основними перепонами є: відсутність довідки про щеплення, вік дитини та незручний графік освітнього закладу:
«Щоб мого сина прийняли до садочка, я телефонувала лікарці в Україну, але вона виїхала закордон. Пощастило, що медсестра змогла відвідати лікарню та сфотографувати довідку про щеплення. Моїй знайомій пощастило менше – вона ніяк не може зв’язатися з лікарнею, тож не можуть допустити до інших дітей без цього документу», – каже про ситуацію з садочком Людмила, що тимчасово живе у Гамбурзі.
По-друге, медицина є не тільки дорогою, але й має складну систему. Більшість продовжує закуповувати ліки з України. Люди з ортодонтичними пристроями навіть попри грошову допомогу не можуть дозволити щомісячні огляди у стоматолога, бо коштує це від 50 до 300 євро.
По-третє, з’являється більше труднощів працевлаштування. Працювати можна лише офіційно, бо «чорна» робота карається законом, свій диплом чи досвід роботи треба буде довести, можлива перекваліфікація. Все це наразі ускладнює незнання мови та її повільне вивчення.
Автор: Єлизавета Менчикова
