На сьогодні в Росії звучить багато войовничих заяв, збільшуються витрати на озброєння та проводяться спроби створити союз із Китаєм, Іраном для створення двополярного світоустрою. Але все, що відбувається, показує, що світові демократичні лідери мають набагато більший потенціал і залежність того ж Китаю від США та Європи в десятки разів сильніша, ніж від енергоресурсів Росії. При цьому технологічні розробки Росії, Китаю та Ірану також суттєво поступаються виробництву та технологічному потенціалу демократичних країн.

Висновок напрошується сам собою: будь-яка ескалація зі США та Європою може ще більше збільшити занепад економік Китаю, Росії та Ірану, а значить їхні спроби мати рівні умови у можливому двополярному світі практично дорівнюють нулю. Як написав журналіст і письменник Ян Валетов у своєму телеграм-каналі: «Я дуже сподіваюся дожити до кінця кремлівського режиму, дочекатися поки станеться традиційне викриття (батюшки, а цар-то був не справжній!), тушку покійника викинуть з мавзолею… ну, все, що зазвичай відбувається після того, як черговий російський Великий та Жахливий накривається тазиком.

Мені страшно цікаво послухати, як вся ця банда відданих – далеких і близьких від влади – почне крутитися, розповідаючи, що були не при ділах. Не знали, не розуміли, не думали, були введені в оману. Як вимолюватимуть нормальне до себе ставлення, зняття санкцій та заборон, як хоч мізинчик просовуватимуть у ненависний сьогодні західний світ.

Ми почуємо безліч чудових історій про російську природну миролюбність, про прагнення законності, про неприйняття агресії на генетичному рівні. Шаман заспіває проникливо «Хотят ли русские войны?» І офіційні особи, плюнувши на ще живого Медведєва, почнуть розмахувати свіжими договорами про обмеження ядерних озброєнь… Боюся, що рано чи пізно світ повірить, що Путін був у всьому винен. Тільки Путін – і більше ніхто.

А мільйони росіян, що аплодують йому, були введені в оману (тут непогано було б для достовірності картинки закликати до відповіді все ще живих пропагандистів – саме вони здійснювали обдурювання мас за злочинним наказом покійного вже керівництва).

Велике перевзуття завжди слідує за смертю диктатора, і я хочу спостерігати за черговою загальною зневагою. Кумедне, треба сказати, видовище – вирування говен з наступною мімікрією під рожеве варення». І після смерті кривавого російського диктатора про жодну двополярну систему в цьому світі ніхто згадувати не стане.

Повоєнне існування

Є ще варіанти закінчення цієї кривавої війни. Наприклад, ЗСУ зможуть відбити частину території, і за підсумками мирного договору Україна увійде до ЄС та НАТО, але на її території не будуть розташовані військові інших країн. І другий – ніхто не зможе досягти успіхів, за підсумками мирного договору Україна залишиться нейтральною країною, але із західною зброєю і не під впливом РФ. Але як існуватимуть дві сусідні держави, Україна та Росія?

Прикладів повоєнного існування двох ворогуючих країн багато, але кожен із таких прикладів має власну специфіку. Ян Валетов констатує, що взаємини між Францією та Німеччиною, які пережили лише у 20 столітті дві криваві війни з великою кількістю жертв, сьогодні мають нормальні партнерські та сусідські відносини.

Головна причина відновлення людських та державних взаємин у ментальних змінах мільйонів жителів цих країн, у прогресі їхнього політичного устрою, у зміні цілей, завдань, методів їх вирішення, в іншій моральній парадигмі, яка стала природною для суспільства.

Світ та взаємна повага – це гіркий досвід, мудрість та розуміння, що війна проблеми не вирішує, а створює. На століття. Розглядаючи наші майбутні взаємини з сусідом (а вони, природно, будуть, поки що незрозуміло в яких межах і з якими результатами настане пауза у війні), я все частіше приходжу до слова «незворотність». Зрозуміло, що нічого в цьому житті не буває назавжди, але для того, щоб назавжди не трапилося, потрібні глибинні зміни в суспільстві.

Ментальна недорозвиненість

Ні на мить не можу уявити, з чого раптом російський глибинний народ зміниться ментально і психологічно. Вірніше, можу – військові поразки, як у випадку з німцями, протвережують на століття, але для цього вони мають бути розгромними. Варіант «повбивали один одного і розійшлися миром» не спрацює.

Росія чудово існує у своїй ментальній недорозвиненості. Її жителям не потрібні свобода, демократія, справедливість та мир. Їм зручно там, де вони зараз знаходяться – приблизно наприкінці 19 – на початку 20 століття: не вибравшись з ментального кріпацтва, скуштувавши примітивної індустріалізації і вважаючи, що все на світі вирішує кількість гармат. Плюс схильність до фашизму та монархії як формі правління. Варіанту замирення на кшталт Франції-Німеччини точно чекати не доведеться.

Для кількох поколінь українців щонайменше років на сто вперед Росія буде об’єктом недовіри, ненависті та джерелом небезпеки у всіх своїх проявах. Так, Північна та Південна Корея – це більш правдоподібний варіант. І це буде величезною ментальною проблемою для українського суспільства, головним гальмом для гуманізації та розвитку системи світових цінностей всередині країни. Нам треба звикати до думки, що для виживання ми маємо створити мілітарне суспільство, яке готове будь-якої миті взяти в руки зброю і відбити удар. Як це робить Ізраїль. В принципі, тепер у нас багато треба будувати за прикладом Ізраїлю – від повітряного Залізного Щита та військової промисловості сучасного рівня, закритої у підземні приміщення, до демократії у гранично мілітаризованому суспільстві. Незворотність.

Росія ніколи не стане іншою і ніколи не перетвориться на доброго сусіда. Їй це не потрібне. Змінюватися потрібно нам, інакше рано чи пізно людожери до нас доберуться. А не хотілося б.

Покарання зла

Зло має бути покаране, і тоді воно не повернеться. Хіба хтось і досі дав офіційну оцінку Фінській війні? Нападу на Польщу у 1939 році та російсько-польській війні 1920 року Хіба визнано злочинною війну в Афганістані та знищення мільйонів афганців радянськими військами? По суті, ніякого осмислення і тим більше переосмислення політики та методів не відбулося. Овеча шкура, накинута на закривавлену пащу вовка, зовсім не означає перевиховання хижака та появи ягняти.

Суть не змінюється. Але сам процес перевзуття стада – це епічне видовище. Дуже хочеться ще раз подивитися на масове прозріння та тонни крокодилових сліз. Що кумедно, я майже певен, що номер спрацює. Не одразу, але спрацює. Їх пустять у цивілізований світ. Спочатку в передпокій, де найхитріші представники перевихованих мас несміливо тупцюватимуть біля порога. Потім запросять до вітальні. Потім пустять за стіл, хоч і посадять із краю. А в результаті рано чи пізно вони знову спробують вломитись у господарську спальню з автоматом. За звичкою. І зроблять нову Бучу за наказом нової нікчеми, що пробралася до Кремля. Як вже неодноразово було. І як ще неодноразово буде. Тому що мімікрія не дорівнює каяттю та переосмисленню.

І без покаяння та переосмислення суспільство не змінити.