Хто розраховував на перемир’я чи заморозку, тому на другий поверх, де пишуть фантастику, впевнений журналіст Денис Попович. У війни свої закони. Не переговори впливають на фронт, а фронт впливає на переговори. І у найближчі пів року точно буде саме так.

Сьогодні війна пройшла певний етап – раунд перемовин російської та української делегацій у Стамбулі, а також телефонна розмова вашингтонського клоуна с кремлівським кровожадним тролем. І якщо минув якийсь етап, то можна спробувати заглянути у майбутнє та вчергове зайнятися невдячною справою – прогнозуванням.

Росія готує й навіть вже проводить весняно-літню наступальну кампанію, тому всі ці переговори поки що схожі на процес заради процесу. Лише за підсумками цієї кампанії у переговорному треку можлива якась конкретика. Але це не точно й у будь-якому разі не раніше глибокої осені.

Основні напрямки наступальних потуг російської армії можуть бути такими: перший – Сумська область. Його, до речі, видав Володимир Мединський. Другий – Харківська область: Куп’янськ, Борова. Третій – Покровський напрямок. Четвертий – Новопавлівський. П’ятий – це Костянтинівка.

Саме довкола Костянтинівки й розгорнуться основні бойові події наступних місяців, бо саме там ворог вже досягає певних просувань. Передусім – з боку Торецька.

Костянтинівка – це ворота до Слов’янськоКраматорської агломерації. Без взяття цих міст про захоплення Донецької області росіянам годі й сподіватись. Чи візьмуть росіяни Костянтинівку до початку нового опалювального сезону? Є багато експертних думок, що ні. Після початку, до речі, теж. Хоча фронт до цього міста суттєво наблизиться.

Чи візьме ворог до осені Покровськ? Військові оглядачі теж вважають, що не візьме. А Часів Яр? Можливо, хоча й сумнівно.

Але чи дійдуть росіяни до адмінкордонів Дніпропетровської області у районі Покровська чи південніше Покровська? На жаль, це можливо, бо має великий пропагандистський сенс для росіян.

Отож готуємось до літніх боїв. Інших варіантів не має. Та, власне, їх і не було. Хто розраховував на перемир’я чи заморозку, тому на другий поверх…

Три ілюзії Трампа

Мирні плани президента США Дональда Трампа тщодо України засновані на трьох ілюзіях. Про це повідомляє The Washington Post.

Перша і найпомилковіша ілюзія полягає в тому, що Путін нібито хоче миру. Однак насправді президент РФ налаштований на перемогу і не раз підтвердив це фразою про усунення корінних причин конфлікту.

«Це код його переконання, що Україна не може бути європейською країною, як вона хоче, а зобов’язана залишитися під російською гегемонією», – зазначають автори.

Друга помилка Трампа – віра в те, що Росія буде «золотою жилою» для Сполучених Штатів. Цю ідею він виношує ще з 1980-х років, а російський фінансист Кирило Дмитрієв, який зустрічався зі спецпосланцем Стівеном Віткоффом, лише надав їй нового імпульсу.

Західні економісти, які вивчають Росію, відкидають таке бачення. РФ залишається корумпованою країною з погано керованою економікою, що залежить від експорту енергії та корисних копалин.

Третя помилка полягає в тому, що Україну можна змусити здатися. Фраза Трампа «у вас немає карт» стикається з потужною підтримкою Європи, впевнені журналісти.

Європейці розуміють, що якщо Путін переможе Україну, він змінить контур безпеки на всьому континенті. Докази його амбіцій проявляються в будівництві нових військових баз на кордоні з Фінляндією та країнами Балтії.

Президент США не нав’яже українському колезі Володимиру Зеленському погану угоду, тому що європейські союзники готові чинити опір, впевнені автори WP.

На думку Макрона

Президент Франції Емманюель Макрон заявив минулого тижня, що Франція продовжить інвестувати в зміцнення української армії, яка має стати «першою гарантією безпеки» для Києва – навіть після підписання мирного договору. Про що йдеться? Адже якщо якийсь мирний договір і буде підписано – що максимально малоймовірно, але уявімо – то навіщо інвестиції у Збройні сили? Відповідь на ці запитання дає військовий оглядач Ігаль Левін.

Нові інвестиції будуть не просто потрібні – вони повинні будуть кратно зрости. У цьому й полягає «парадокс перемир’я»: для того, щоб агресія не повторилася, ти кратно вкладаєшся у свою армію.

Наприклад, Ізраїль після руйнівної Війни Судного дня 1973 року непомірно збільшив частку ВВП, що виділяється на оборонку – вона досягла фантастичних 30% від ВВП. Це було вдвічі більше, ніж витрати на охорону здоров’я, освіту і соціальну підтримку населення загалом. Тобто такі драконівські витрати відбулися після війни і припинення вогню із Сирією та Єгиптом, а не до.

Якщо Україну змусять на заморожування, і фронт замре, а інтенсивність бойових дій кардинально спаде – для Києва це буде вікном можливостей для військового будівництва і реформ.

Тут важливо зазначити, що 70% проблем (якщо не більше насправді), які сьогодні спостерігаються в Силах оборони України, це структурні проблеми. Тобто їх неможливо розв’язати без повного перероблення основ, а часом і без перестворення структур буквально з нуля. Це неможливо зробити, коли на фронті постійно тривають інтенсивні бойові дії.

Але будь-які реформи потребують колосальних фінансових вкладень: розформування цілих структур, створення нових, переінакшення регуляцій, статутів і регламентів – все це не проходить безболісно і потребує своєрідної «подушки безпеки», якою є фінанси насамперед.

Ось про це і говорить Макрон. Але не тільки він – ілідер Німеччини Фрідріх Мерц, й інші європейські партнери неодноразово наголошували, що підтримка України продовжиться і в разі заморожування.

Для українців це буде важливим і ключовим вікном можливостей для перебудови свого війська. По-перше, дати дорогу і масштабувати успішні ініціативи та підрозділи, що добре зарекомендували себе. По-друге, пустити під ніж дублюючі структури. Армія не терпить, коли плодять сутності – це прямий чинник ослаблення будь-якого війська. Ця проблема об’єктивно існує. І якщо під час інтенсивних бойових дій за принципом «ламати – не будувати» командування не наважується на видалення таких дублюючих структур, то під час затишшя – це саме час.

Підбиваючи підсумок, важливо підкреслити: під час перемир’я – якщо воно все ж таки настане – почнеться головний етап мілітаризації України, військових реформ, армійського будівництва і підготовки до наступного раунду війни з РФ.

Тому що сама Москва не буде сидіти склавши руки – і так само скористається тимчасовим затишшям, щоб розв’язати свої структурні проблеми й отримати можливість «дотиснути» і підпорядкувати Україну повністю.

Сумно, але важливо

Кабінет Міністрів України затвердив порядок передавання військовослужбовцями особистих розпоряджень на випадок своєї загибелі, полону або зникнення безвісти про виплату одноразової грошової допомоги. Забезпечувати цей чіткий механізм має постанова №449.

Захисник має право скласти письмове розпорядження, в якому вкаже, як і кому буде виплачена одноразова грошова допомога в разі його смерті, самостійно визначивши розмір частки кожного одержувача у відсотках. Тож, згідно із основними положеннями нової постанови, щоби забезпечити виплачування грошей своїм рідним, військовий має діяти за конкретним планом.

Рішення про виплати ухвалює військова частина, де служив загиблий. Якщо кошти вже були зараховані на картку захисника, вони успадковуються відповідно до законодавства України.