Андрій Владов
Вже неодноразово порушувалась тема того, що методи ведення війни Україною проти російських окупантів не лише увійдуть в історію, а й вивчатимуться у найвищих генеральських кабінетах різних країн світу. У той час як військова міць України зростає, у самій РФ чітко проглядається зростання радикальних настроїв, що може стати підґрунтям для розвалу імперії.
Лише отруєні російською пропагандою жителі РФ продовжують бути впевненими, що «Україна нікому не цікава». Про те, що це є велика помилка кремлівської пропаганди, пишуть європейські ЗМІ.
Так, в італійському виданні «Formiche» вийшла стаття під заголовком «Попри невелике фінансування та досвід, Києву вдалося провести асиметричну військово-морську кампанію, яка змусила Москву зупинитися».
У матеріалі сказано: «Необхідна чеснота. Це могло б стати девізом українського флоту, якому в останні роки довелося адаптуватися до політичної, стратегічної та економічної обстановки, що змінюється, повністю перебудуватися і зробити себе здатним успішно протистояти значно переважаючому російському флоту (принаймні, на папері). Після анексії Криму у 2014 році Київ одночасно втратив штаб-квартиру ВМС у Севастополі та більшу частину свого флоту. Збитки були настільки великі, що у лютому 2022 року, коли почалося широкомасштабне вторгнення, український флот практично не існував. Нечисленні патрульні кораблі зовсім недостатні для боротьби з переважною військово-морською могутністю Москви.
Але з самого початку українські війська почали застосовувати ракети та безпілотники під час проведення морських операцій, відкривши новий сезон асиметричної війни на морі. По кораблях російського флоту, а також по об’єктах матеріально-технічного забезпечення та військових систем різного призначення були завдані удари полчищами безпілотних морських апаратів (БМП) і безпілотних літальних апаратів (БПЛА), найчастіше розгорнутих спільно з ракетними комплексами для насичення, що явно позначилося на можливостях Чорноморського флоту.
Незважаючи на значущість потоплення у квітні 2022 року крейсера «Москва», флагмана російського флоту в Чорному морі, символічний епізод зміни курсу для України стався декількома місяцями пізніше, у жовтні 2022 року, коли сім USV і дев’ять UAV атакували Севастопольську військово-морську базу – (за повідомленнями) фрегат класу «Адмірал Григорович», «Адмірал Макаров» та мінний тральщик «Іван Голубець». Хоча жоден із кораблів не був повністю знищений, операція продемонструвала, як Україна може використовувати подібні системи для проведення атак із дуже високим рівнем ефективності.
У наступні місяці такі атаки ставали все частішими, і, незважаючи на те, що Росія працювала над удосконаленням системи захисту від безпілотників, деякі кораблі Чорноморського флоту все ж таки були потоплені – наприклад, десантний корабель «Цезар Куніков», сторожовий катер «Сергій Котів», корвет «Івановець» та інші. За оцінками України, на початок 2024 року внаслідок цих операцій було виведено з ладу близько третини кораблів Чорноморського флоту. До цих втрат додається згадана вище шкода інфраструктурі, у тому числі Керченському мосту, через який Кримський півострів з’єднується з материковою частиною Росії.
Внаслідок цього нового підходу Москва була змушена перенести центр тяжкості своїх військово-морських операцій на схід, скоротивши тим самим свій оперативний потенціал у найближчих до берегів України водах, що дозволило знову почати використовувати їх у експортних цілях.
Стратеги всього світу вивчають динаміку, що відбувається у Чорному морі, аби адаптувати свої військові структури. Росія сама експериментує з власними USV, які можуть бути використані для виявлення та нейтралізації українців. А аналітики ВМС Народно-визвольної армії Китаю публічно продемонстрували свою зацікавленість у асиметричній стратегії Києва. У той час, як США планують створити цілий рій безпілотників для протидії морській могутності Пекіна в Індо-Тихоокеанському регіоні. І немає сумнівів, що у розрахунках великих держав приклад українських безпілотників у Чорному морі враховується.
Дагестан як постачальник радикалів
У жовтні багато хто сміявся з місцевих безумців, які бігали в пошуках євреїв готелями, брали штурмом аеропорт Махачкали і залазили в турбіну літака. Але смішного для росіян у цьому мало. Російські воїнкори відкрито пишуть про провал національного питання в РФ: «Поки одні ловлять єврея під матрацом, інші йдуть далі. І штурмують вже не готель із каменем у кулаку, а пост ДПС з автоматом. Нападають на церкву та ріжуть священика на свято Трійці. У комічних подій жовтня 2023 року та кривавих подій червня 2024-го зв’язок прямий. РФ стоїть на межі громадянської війни».
Питання, яке давно стало у повний зріст: може, з національною політикою в Росії щось не так? Загравання із радикальними течіями з боку Кремля дали протилежний ефект. Мусульманський світ не хоче сприймати лідерство російського світу та заявляє свої умови взаємин із центром. Країни Центральної Азії демонструють значно більше рішучості, прямо забороняючи нікаби та будь-які прояви фундаменталізму. Вже стає зрозумілим, що Путинський режим висновків робити не збирається і розраховує на силові методи вирішення цього питання.
Як і слід було очікувати, винні Кремлем призначені. Депутат Держдуми від Дагестану заявив, що «за терактом у республіці стоять спецслужби України та країн НАТО». Він сказав це в той момент, коли терористів ще ловили і невідомі були навіть їхні імена. Швидкість розслідування – приголомшлива.
Навіть нефахівцеві добре зрозуміло, що якщо взяти за основу версію, згідно з якою радикалів вербують і спрямовують агенти ЦРУ, МІ-6 та ГУР, їм же треба десь цих радикалів знайти. І знаходять їх чомусь не в Забайкаллі і не в Біробіджані, а в Дагестані. Або в Москві, серед вихідців із Таджикистану.
Виконавців шукають там, де для цього сформувалося відповідне середовище. А як це середовище виникло? Чому воно все ще існує, більше того, розширюється? Що робиться Кремлем, щоб ситуацію виправити? Окрім чергових фестивалів плову, уроків толерантності та будівництва нових мечетей для мігрантів у Москві та Пермі, значних заходів немає, всі сили кинуті на СВО.
Кремль робить дуже просто. Військори ніби в унісон повторюють, що «у всьому винне НАТО» і закриваються від незручних питань. У цих випадках ніяких заходів можна не вживати, а ще більше лаяти Захід у телевізорі. На їхню думку, це допоможе перемогти тероризм.
Не зрозуміти, де Деребент, а де Махачкала
Міністерство внутрішніх справ Дагестану повідомило, що невідомі відкрили вогонь по православній церкві та синагозі в Дербенті приблизно о 18.00 за місцевим часом. Протягом години надійшло повідомлення, що інша група невідомих обстріляла пост дорожньої поліції в Махачкалі (120 кілометрів на північ від Дербента). Також було повідомлення про пожежу в синагозі в Махачкалі. Після початку нападів у Дагестані оголосили режим контртерористичної операції. Національний антитерористичний комітет Росії оголосив про завершення контртерористичної операції в Дербенті після загибелі двох підозрюваних, але перестрілки в Махачкалі тривали до 23.00 за місцевим часом 23 червня.
Загалом, за повідомленням голови Дагестану Сергія Мелікова, під час перестрілок було вбито 6 бойовиків, понад 15 поліціянтів та кілька цивільних, зокрема священника.
Двоє з убитих нападників у Махачкалі – Осман і Аділь Омарови – були синами голови Сергокалінського району Магомеда Омарова. Його затримали і провели обшук у його
будинку. Російське інформаційне агентство Інтерфакс стверджує, що в нападі також брав участь племінник Омарова, якого вбили російські правоохоронці.
Російське відділення медіаагентства Ісламської Держави «АльАзаїм» опублікувало 23 червня заяву після нападу, вихваляючи «своїх братів з Кавказу» за демонстрацію їхніх можливостей.
У розборках кавказьких республік РФ треба бачити, що Кремль боїться цього. Дербент – це не Росія. І Еліста – не Росія. І Казань. Чим більше там все тріщатиме по швах і кровоточить, тим краще. Будь-яку ненависть до Москви треба вітати. Без компліментів ініціаторам, але зі схваленням розхитування РФ. Вода камінь точить. Сьогодні дагестанці самі шоковані, від того, як збільшилася кількість замоташок і ваххабіто бородачів на вулицях їхніх міст. Така сама проблема в інших північнокавказьких республіках та Ставропольському краї. І це вже не лише мігранти, а й корінні російські мусульмани. Причому радикалізуються як кавказці, так і башкири з татарами.
