Андрій Бартиш
Днями у підмосковній Балашиці було «закобзонено» генерал-лейтенанта Ярослава Москалика, російський диктатор оголосив нове «перемир’я», а між Пакістаном та Індією може початись збройний конфлікт.
Цікава подробиця щодо Москалика, пише військовий оглядач Костянтин Машовець, сплила нещодавно: «Виявляється, серед цілої купи службових обов’язків, які виконував та курирував цей з виду неприкметний та «лысоватый мусчина» у надрах головного оперативного управління російського генштабу, було регулярне планування, координація та підготовка відповідної звітності щодо комплексу заходів, пов’язаних із завдаванням комбінованих ударів ракетною зброєю дальнього радіуса дії по території України. Зокрема – такі делікатні питання, як вибір цілі, аргументація доцільності її ураження, детальне планування та визначення відповідного наряду сил й засобів.
Іншими словами, саме цей генерал стояв, як-то кажуть, «у джерел» ударів по Кривому Рогу, Сумах, Києву, Харкову й т.д. З нього, по суті, розпочиналось те, що потім оберталось ударами шахедами, крилатими та балістичними ракетами по щільно заселених кварталах мирних українських міст.
Фатальна для генерал-лейтенанта Москалика зустріч з припаркованим «не там» продуктом німецького автопрому не була ані випадковою, ані обумовленою
«внутрішнім російським фактором». Це «туловище» у лампасах точно та гарантовано знало й усвідомлювало, що робило і який стосунок мало до вбивства цивільного населення України, зокрема дітей, в українських містах.
Як на мене, цілком законна та легітимна ціль. Причому, очевидно й дуже ймовірно як першочергова та пріоритетна для ураження українськими спеціальними службами».
Нове москальське «перемир’я»
Президент РФ Володимир Путін оголосив перемир’я в російсько-українській війні у дні 80-річчя Дня перемоги. Про це повідомляє Кремль 28 квітня.
Так, нове перемир’я запрацює з півночі з 7 на 8 травня і діятиме до півночі з 10 на 11 травня. На цей період зупиняються усі бойові дії, зазначила пресслужба Кремля. Російська сторона наголосила, що Київ має наслідувати цей приклад.
У разі порушень перемир’я зі сторони України ЗС РФ «дадуть адекватну та ефективну відповідь», як повідомляють у Кремлі. Російська сторона вкотре заявляє про свою начебто готовність до мирних переговорів без попередніх умов та «конструктивну взаємодію з міжнародними партнерами».
У відповідь на заяву кремлівського тролля міністр закордонних справ України Андрій Сибіга запропонував припинити вогонь негайно і щонайменше на 30 діб. Слова Андрія Сибіги опубліковані в офіційному акаунті МЗС України в Telegram 28 квітня.
Голова українського МЗС зазначив, що якщо Кремль дійсно прагне миру, він повинен припинити вогонь негайно. Він також додав, що Україна готова дотримуватися тривалого та цілковитого припинення вогню та постійно пропонує встановити перемир’я щонайменше на 30 діб.
Теракт через війну за воду
22 квітня група озброєних людей розстріляла туристів в індійському штаті Кашмір: загинуло 26 людей, ще 17 поранено. Район Пахалгам, де стався розстріл, називають індійською Швейцарією, туди приїжджають не лише туристи, а й кінематографічні групи заради прекрасних пейзажів. Але Пахалгам — це ще й населена переважно мусульманами спірна територія. Офіційно вона перебуває під контролем Індії, але Пакистан цю землю вважає за свою.
Терористичне угруповання «Опір Кашміру», яке взяло на себе відповідальність за загибель туристів, заявило, що в Кашмірі нині проживає понад 85 тисяч «чужинців» – і вони не збираються з цим миритися. Індія, у свою чергу, оперативно дала зрозуміти, що не має наміру миритися з актами насильства.
За словами обурення і співчуттями, які приніс прем’єрміністр Індії Нарендра Моді, були конкретні кроки: вже зупинено авіасполучення і торгівлю між Індією і Пакистаном (а як мінімум двоє з терористів виявилися його громадянами), з країни вислані дипломати, а з кордону йдуть повідомлення про перестрілки.
Експерти вважають, що справжньою причиною теракту стала війна за воду між Індією та Пакистаном, яка почалася не вчора. Цю бомбу уповільненої дії було закладено ще в роки перерозподілу територій після розпаду Британської імперії.
Регіон Азійської суші, який умовно розташований між Тихим та Індійським океанами – найбільш заселена у світі місцевість. Тут мешкає більше половини населення Землі. Проте рівень технологічного розвитку та соціальної організації суспільства в Індії, Пакистані, Бангладеш та інших країнах регіону залишають бажати кращого. Це призводить до низького рівня життя значної частини населення та дефіциту в забезпеченні базових потреб, зокрема у воді.
Ми вже говорили, що Китай контролює постачання питної води жителів регіону. Однак ситуація в Індостані далеко не лінійна: насправді Індія, яка має вигляд жертви з боку Китаю, сама активно використовує своє географічне положення та бере під контроль води річок, що випливають із її території в бік Пакистану. Крім того, у самій Індії за гармонійний розподіл водних ресурсів іде гостра боротьба між штатами — з перипетіями та пристрастями, гідними боллівудських серіалів.
Пакистан та Індія почали конфліктувати майже відразу після здобуття незалежності в середині ХХ століття. Основний сюжет конфлікту розгортається навколо штату Кашмір, а важливим базисом конфлікту є розподіл водних ресурсів. Зараз водопостачання Пакистану на 80% залежить від Індії. Це стало наслідком проведення кордонів, які не враховували географічне розподілення водних ресурсів у цьому посушливому регіоні. У результаті поділу Індостану на дві держави річка Інд опинилася в Пакистані, а Ганг – в Індії. Тим не менш, Інд харчується водами з Гімалайських льодовиків, що розташовані на території Індії. У 1960 році між країнами було підписано договір, що передбачав гармонійний розподіл водних ресурсів однієї з найважливіших водних артерій регіону. Проте за більш ніж пів століття багато що змінилося.
За останні кілька десятиліть кліматичні зміни призвели до висушування і так майже пустельної території. Водозабезпечення Індостану знизилося вдвічі. У таких умовах для уряду кожної з перенаселених країн, як Індії, так і Пакистану, забезпечення водою саме своїх громадян стає пріоритетнішим за виконання будь-якого міжнародного договору. Річки Інд і Ганг стали вже не просто джерелом питної води для населення, а й незамінним джерелом води для зрошення сільськогосподарських угідь (іригаційні системи Пакистану – найбільші у світі; для їхнього функціонування використовується 70% водних ресурсів країни). Зрозуміло, що відбір води для поливу полів скорочує повноводність річки та шкодить водопостачанню сусідів.
Уряд у Нью-Делі дедалі частіше направляє води з Інду та Гангу до своїх зневоднених регіонів Пенджаб, Джаму та Кашмір. Це суперечить договору від 1960 року, який не порушувався навіть під час активних фаз воєнних дій між країнами – а вони у ХХ ст. спалахували неодноразово. Однак за останні п’ять років Індія ставила під сумнів подальше дотримання угоди з Пакистаном про воду. Відбувалося це у 2016 та 2019 роках, після спалахів насильства в Кашмірі (сутички між пропакистанськими бойовиками й індійськими військовими призвели навіть до обміну артуадарами між державами). Індія звинувачувала в цьому Пакистан і погрожувала перекрити йому воду. Ісламабад відповідав зосередженням військ вздовж кордону між державами. Обидва рази питання вдавалося вирішити дипломатичним шляхом. Однак майбутнє залишається туманним.
Вчені прогнозують, що до кінця століття кількість води в регіоні зменшиться ще вдвічі. Це призведе до спустошення Індостану, і тоді перед Нью-Делі постає питання: подавати воду з контрольованих нею річок лише своїм громадянам або «дозволити» їй текти до Пакистану.
Для Пакистану отримання достатньої кількості води – питання життя та смерті його аграрної сфери. У разі обмілення Інду та приток Гангу від голоду та спраги у двохсотмільйонному Пакистані загине близько 45-50 млн людей.
Це не менше, ніж від застосування зброї масового ураження. Отже, двом ядерним державам доведеться достатньо попрацювати в інженерно-технічному напрямку, щоб не доводити ситуацію до такого трансцендентного вибору. В іншому випадку на світ чекає ядерна війна за воду.
