Андрій Владов
Актуальні новини останніх днів включають не тільки атаки російських військ у Харківській області, які, за словами авторитетних експертів, були погано підготовлені і вже сходять нанівець, не тільки затримання восьми російських шпигунів у Польщі, а й такі знакові події, як замах на словацького прем’єра Роберта Фіцо, загибель іранського президента Раїсі і, нарешті, блискучий захист чемпіонського титулу українським суперважковиком Олександром Усиком.
Прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо було поранено 15 травня після того, як у нього вистрілив озброєний чоловік після виїзного засідання уряду в місті Гандлова, приблизно за 200 кілометрів від столиці Братислави. За словами очевидців, Фіцо підійшов до місцевих жителів після засідання уряду, після чого було кілька пострілів. В уряді Словаччини не виключають, що 71-річний стрілець Юрай Центула мав спільників, повідомив днями міністр внутрішніх справ Матуш Шутай Ешток. Тим часом цікаву версію того, що сталося, представив український блогер Олексій Копитько.
За його словами, 15 років тому словацький байкер та підприємець Йозеф Хамбалек відкрив музей військової техніки. Стару техніку музею почали передавати Міністерство оборони та Міністерство внутрішніх справ Словаччини. Через якийсь час на базі резиденції-музею почала проводити тренування парамілітарна організація Slovenskí branci («Словацькі бранці»), яка заявила про себе у 2014 році.
У 2015 р. цю організацію експерти віднесли до списку парамілітарних структур, які почали розмножуватися в Європі, не приховуючи симпатій до Росії. Всі вони виглядали як клони, створені за єдиним шаблоном.
Публічно вони декларують добрі речі: підготовку до захисту рідної країни, здоровий спосіб життя тощо. Як правило, їх поєднує євро- і НАТО-скептицизм. Вони працюють на ерозію колективних інститутів Європи, часто відштовхуючись від реальних проблем, зрозумілих людям. Наприклад – від теми мігрантів.
На підтримку таких організацій періодично висловлюються нерозбірливі, вразливі чи якимось способом мотивовані громадські люди. У 2016 р. «Словацьких бранців» публічно підтримав письменник, організатор поетичного клубу та активіст Юрай Цинтула…
У 2012 – 2018 р. «музей» Хамбалека розвивався. У ці роки прем’єром був Роберт Фіцо, який у 2018 році пішов у відставку на тлі скандалу, пов’язаного із вбивством журналіста.
Тоді ж цю резиденцію-музей обрала як свою європейську базу в Словаччині кремлівська банда «Нічні вовки». І тоді словацька влада «раптово помітила» і парамілітарну організацію, і військову техніку. Багато хто почав ставити запитання: а чому «музей» обгороджений високим парканом з колючим дротом, оточений озброєною охороною, явно не радий відвідувачам? І скидається швидше на військову базу.
З 2018 р. те, що відбувалося, стало просто непристойним. Наприклад, банду «Нічні вовки Словаччина» медійно супроводжувало посольство РФ у Словаччині – на сайті посольства та в соцмережах повно новин про різні акції, у т.ч. про мотопробіги «на Берлін».
Посол РФ у Словаччині Олексій Федотов кликав «вовків» на всі публічні заходи та приймав у себе. У 2022 р. росіяни провели заміну акторів за збереження загальної драматургії. «Словенські бранці» заявили про згортання діяльності, «щоб рухатися далі». Хоча ще у серпні проводили польовий тренінг із тактичною медициною тощо. Цікаво чому? Можливо, тому що джерело підтримки стало надто компрометуючим.
Коли «Нічні вовки» опинилися під санкціями, в Словаччині на основі місцевих «вовків» негайно було створено організацію байкерів «Брат за брата». Є фото, де її вождь Матуш Алекса отримує смолоскип від відомого російського аматора історії – Сергія Наришкіна, за сумісництвом голови Служби зовнішньої розвідки РФ. Уявляєте, якби голова ЦРУ чи МІ6 публічно передав естафету нової організації в будь-якій країні? З 2022 посольство РФ висвітлює діяльність банди «Брат за брата».
У 2022 р. на Хамбалека, який неодноразово відвідував Росію та ручкався з Путіним, було накладено санкції ЄС за підтримку агресивної війни. У грудні 2023 р. новий прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо почав публічно боротися за зняття цих санкцій. 13 березня 2024 року він заявив в ефірі одного зі ЗМІ, що Хамбалека виключили із списку санкцій ЄС, натякаючи, що це він порішав.
А вже 15 травня вразливий письменник Цинтула, який 8 років тому підтримував «Словенських бранців», які тренувалися в «музеї» у Хамбалека, випустив у Фіцо 5 куль.
Після замаху російська пропаганда почала готувати ґрунт під «український слід», напираючи на проросійськість Фіцо. Але потім забула про нього, тому що спливли деталі стрілка, що ганьблять цю версію. Що спровокувало стрільця, встановить слідство. Однак наявність у цій історії «російського душка» очевидна.
Загибель ката Раїсі
Президент Ірану Ібрагім Раїсі був одним із найстійкіших прихильників жорсткої лінії в Ірані, фанатичним і абсолютним вірянином в іранську революцію та її місію.
Його смерть на схилі гори на півночі країни знаменує важливий момент для країни та регіону. Це усуне з Близького Сходу одного з найжорсткіших і найбезкомпромісніших гравців.
Людина, яка вчинила перший прямий напад на Ізраїль у історії своєї країни, прихильник жорсткої лінії, під чиїм керівництвом сотні іранців були вбиті внаслідок жорстоких репресій нещодавніх протестів, очолюваних жінками, Раїсі мав на своїх руках величезну кількість крові.
Його страхітлива репутація сягає 1980-х років — періоду, який приніс йому сумнівне прізвисько Тегеранський М’ясник. Він входив до складу так званої «колегії зі смертної кари», що складалася з чотирьох ісламських суддів, які засудили до страти тисячі іранських в’язнів совісті під час чистки 1988 року.
Раїсі особисто брав участь у двох найпохмуріших періодах іранських репресій. І його вважали одним із найімовірніших претендентів на заміну літнього та хворого Верховного лідера Алі Хаменеї. Його вступ на цю посаду гарантував би ще роки того ж самого — не тільки всередині країни, а й за її межами. Під керівництвом Раїсі Іран здійснював усе авантюрніші зовнішні інтервенції.
За його ініціативою Іран допоміг хуситам поставити під загрозу міжнародне судноплавство в Червоному морі; він допоміг «Хезболлі» втягнути Ізраїль у семимісячну прикордонну дуель; допомагав ополченцям в Іраку атакувати і в деяких випадках убивати американських солдатів; і допоміг ХАМАСу вести війну проти єврейської держави. Що й казати про постачання шахедів та інших озброєнь Росії.
Тож мало хто за межами режиму та його затятих послідовників оплакуватиме цього ката. Але там, звідки він прийшов, є ще багато інших, і Верховний лідер, найімовірніше, знайде нового прихильника жорсткої лінії, який замінить Раїсі.
Абсолютний чемпіон Усик
Українець Олександр Усик за рішенням суддів здолав британського боксера Тайсона Ф’юрі та здобув титул абсолютного чемпіона світу в надважкій вазі.
Бій Усик – Ф’юрі розпочався в аравійській столиці після презентації поєдинку культовим конферансьє Майклом Баффером о 01:40. Перед боєм українець і британець контролювали всі важливі пояси – WBA, WBO, IBF, IBO та WBC, тож на кону був титул абсолютного чемпіона світу в хевівейті. Поєдинок тривав усі 12 раундів.
Головна подія бою сталася в 9-му раунді. Усик видав цілий букет ударів – британець опустив руки та вже фактично не захищався. Циганський Король опинився на канатах, але рефері затягнув із рішенням відраховувати 10 секунд, а коли вони закінчилися, пролунав гонг. Це був нокдаун, який тільки зусиллями рефері не переріс в нокаут.
Українець став першим за 24 роки абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі. Він остаточно утвердився поруч із братами Кличками в боксерському пантеоні України.
Перемога Усіка це не лише вершина в боксі, це ще й прославлення України в усьому світі, тому самому, який допомагає нам вистояти проти російської агресії. Тому важко переоцінити значення цієї перемоги. Браво, Олександре!
