Андрій Владов
Тридцять два роки тому було проголошено незалежність держави Україна. Як стверджували тоді аналітики, це було безкровне відділення колонії від імперської Росії. Але, як показала історія, радіти цьому було зарано. У всі роки незалежності України кремлівський режим робив усе можливе, щоби повернути Україну до складу імперії.
Вже в 2014 році стало очевидним, що війна з РФ неминуча, і сьогодні ми перебуваємо в епіцентрі цього кривавого плану Кремля. Путінський режим відкрито заявив, що мета агресії – позбавити Україну суверенітету. Тому сьогодні ми боремось не лише за нашу незалежність, а й за початок побудови нового світового правопорядку, в якому велику роль буде відведено й Україні.
Авторитарні режими мають стати історією, майбутнє за демократичним розвитком світової спільноти. Жодних розмов про здачу українських територій немає і вже не буде. Вихід з війни чітко окреслено українським керівництвом і підтримано нашими західними союзниками – повне звільнення українських територій і, як наслідок, розгром російської армії та зміна режиму в Кремлі. Сьогодні це виглядає як справа далекого майбутнього, але підготовку до цих подій уже розпочато, і вони призведуть до серйозного переділу у світовій політиці.
Готовність президента Зеленського обміняти Бєлгород на членство України в НАТО – це не жарт. Саме Білгородська область РФ вже почала відчувати на собі весь тягар військових дій, які тільки починаються на російській території. РФ має пережити історичні зміни.
Що буде з РФ після поразки в Україні
За інформацією журналістів американського видання The Hill, наразі деякі аналітики розглядають ймовірність розвалу Росії в результаті поразки у розв’язаній проти України війні. Будучи другорядною державою, що знаходиться під жорсткими міжнародними санкціями і позбавленою своєї ресурсної бази в Сибіру, вона матиме сильно обмежені можливості для нападу на сусідів. Східний фронт НАТО стане безпечнішим; в той час як Україна, Грузія і Молдова повернуть свої окуповані території і клопотатимуть про інтеграцію в Європейський Союз і НАТО, не побоюючись реакції Росії.
Країни Центральної Азії також відчуватимуть себе більш вільними, зазначає Януш Бугайскі з Джеймстаунського фонду. У той же час, на думку оглядача з Washington Post Девіда Ігнатіуса, роздроблена та деморалізована Росія стане «ігровим майданчиком для диявола». Внутрішній безлад в Росії є серйозною дилемою для Путіна, але він також дуже небезпечний для Заходу, підкреслює експерт.
На думку експерта з Фонду Карнегі за міжнародний мир Тетяни Станової, Кремль рано чи піздно почне боротись із кризою керівництва диктатора та військового злочинця Володимира Путіна. Світу доведеться боротися з більш небезпечною і непередбачуваною Росією, цілком імовірно, що «цей поворот всередину може призвести до більш прагматичного підходу до війни проти України», попереджає Станова. Журналісти видання також аналізують думки та прогнози експертів.
Оптимізм Бугайскі виходить з його зосередженості на Росії після розпаду, яка являє собою уламок держави, що знаходиться під міжнародним контролем, якому не вистачає економічних і військових ресурсів, необхідних для реалізації імперіалістичних планів. Песимізм Ігнатіуса та Станової випливає з їхньої зосередженості на процесі розпаду Росії, який навіть за найкращих уявних обставин був би дуже заплутаним. Вони турбуються про менш передбачувану Росію, яка, імовірно, буде більш небезпечною, йдеться у матеріалі видання.
Видання зазначає, що Бугайскі має рацію, стверджуючи, що залишок Росії, зведений до території, обмеженої СанктПетербургом, Москвою і Нижнім Новгородом, відразу ж перестане бути великим геополітичним гравцем і, отже, загрозою для будь-якого з її сусідів — особливо якщо останні об’єднаються із Заходом. Життя в цій країні може бути біднішим, але воно також, імовірно, буде безпечнішим і надійнішим. І навіть якщо велика Росія збереже всю свою ядерну зброю, вона не зможе її застосувати, за винятком вкрай малоймовірного випадку скоординованого нападу з боку своїх сусідів. Але Ігнатіус і Станова також мають рацію, турбуючись про шлях до остаточного розпаду Росії.
Путін потрапив у пастку і, можливо, схильний піти на відчайдушні заходи. Колишній президент і прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв, судячи з його безрозсудних заяв, можливо, збожеволів — і, на жаль, він не самотній у своєму божевіллі. Російські еліти роздроблені і роз’єднані, їм не вистачає згуртованого і послідовного бачення майбутнього своєї країни; що робити з катастрофічною війною проти України, теж ніхто не знає.
Видання зазначає, що Росія вже 30 років перебуває в сум’ятті. Правда, роки правління Бориса Єльцина в 1990-х були особливо важкими, але Путіну явно не вдалося побудувати згуртоване суспільство і функціонуючу економіку. Репресоване суспільство може бути більш податливим, але воно не є згуртованим і стабільним.
Успіх був оманливим
Дирижистська економіка може дозволити владі спрямовувати ресурси на будь-які проекти, які вона хоче, але це не робить її більш функціональною. Як пише The Hill, Путіну вдалося побудувати сильніший режим і державу, але цей успіх був оманливим. Посилення сил примусу, одночасно дозволяючи бюрократії діяти грубо та конфісковувати ренту, не сприяє зміцненню держави, але це чудовий спосіб сприяти корупції та самозбагаченню. Іншими словами, пострадянська Росія завжди була, за висловом Станової, «сповнена внутрішніх протиріч і конфліктів». Різниця в тому, що тепер їх стало видно. Пострадянська Росія також була непередбачуваною.
Хто б міг подумати, що Єльцин відкриє вогонь по парламенту? Що його наступником стане невідомий офіцер КДБ? Що цей невідомий офіцер КДБ підірве кілька будинків, у яких проживають сотні росіян, щоб зміцнити свою владу? Що він посадить, а потім звільнить Михайла Ходорковського? Що він розпочне війну проти України у 2014 році та ескалує її у 2022-му? Що він не стане розправлятися з лідером путчистів-найманців, який очолив невдалу спробу перевороту? Путіна завжди цінували за його здатність обігравати і дивувати Захід. Що це, як не непередбачуваність? — зазначають журналісти видання.
Сусіди Росії і Захід живуть із вкрай нестабільною і непередбачуваною Росією вже три десятиліття. Які б не були причини такого стану справ, імовірність того, що Росія раптом позбудеться своєї нестабільності і непередбачуваності та зупинить сповзання до дезінтеграції, практично дорівнює нулю. За словами Бугайскі, Ігнатіуса і Станової, нестабільність і непередбачуваність — продукт внутрішніх справ Росії. Тож вони продовжать йти своїм курсом, незалежно від того, що роблять Захід чи Україна.
Трибунал для РФ
Україна разом із міжнародними партнерами вже активно готує напрацювання щодо можливих форматів роботи трибуналу. Сьогодні світ не дискутує питання доцільності створення подібного механізму. Єдине питання, яке лишилось невирішеним, – це питання моделі, як це буде працювати. Наразі розглядається три варіанти: повний міжнародний трибунал, який реалізується через рішення Генеральної Асамблеї ООН, формат міжнародного договору від імені України та гібридний формат.
Війна в Україні – це злочин, величезний міжнародний прецедент, за яким спостерігають авторитарні режими з різних країн світу. Створення спеціального міжнародного трибуналу дозволило б показати, що демократичні країни та цінності все ж таки мають силу та переважають.
