**Анна Перекрест**
**Серед українських студентів вже стільки років дуже популярна програма W&T (скорочення від Work and Travel), адже вона надає студентам можливість провести час в США з користю, не лише ознайомившись з місцевою культурою, а й непогано заробити. Саме про це ми поговорили з Поліною Іващенко, яка двічі брала участь в цій програмі:**
**Отже, Полю, ти навчалась в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка на спеціальності міжнародне екологічне співробітництво. Чому саме ця спеціальність?**
Мені завжди дуже подобалась географія та все, що пов’язано з екосистемою та збереженням природних ресурсів. Я обожнювала все це ще зі школи.
**Як тобі вдалось стати учасницею цієї програми?**
Взагалі про цю загальностудентську програму ми знали ще на першому курсі. Я відвідала США двічі у 2010-2011 році. Я просто подала заявку та добре знала англійську, тут головне не вагатись, а діяти. Повірте, воно того вартує.
**Що було необхідним для участі?**
Обов’язково потрібно бути студентом не останнього курсу, у всякому випадку так було, коли я ще навчалась. Проблема була в тому, що візу для останніх курсів не відкривали. В цій програмі студенти мають змогу працювати закордоном, подорожувати та отримувати гроші. Найголовніше, звичайно ж, це знання англійської мови, без неї нікуди. Успіхи в навчанні були необхідними при відкритті візи, адже під час співбесіди звертали увагу на твої оцінки та курс навчання.
**Яку роботу вам пропонували? Це було пов’язано зі спеціалізацією?**
Ми працювали в тих місцях, які пропонували американські працедавці. Це могли бути парки атракціонів, аквапарки, ресторани та невеликі кав’ярні, готелі, магазини. Оскільки працювали ми не за спеціальністю, то основним критерієм взяття на роботу був твій рівень знання англійської мови.
**А ким саме ти працювала?**
Я двічі працювала рятівником в аквапарку, в першу подорож в Six Flags Hurricane Harbor, а другу – в Kalahari Resorts. Ось тут вже, окрім знань англійської для спілкування з відпочиваючими та керівництвом, знадобилась фізична підготовка. Пам’ятаю, ми здавали нормативи, прям як в школі. Це були плавання на 200 метрів, стрибок в 3 метри вглибину, а ще треба було триматись на воді без рук 3 хвилини. Загалом складнощів не виникало в тих, хто мав хорошу фізичну підготовку.
**Чи складно було адаптуватися до нових умов та загалом іншого менталітету?**
Охх, складнувато. Коли нове мовне оточення, навіть якщо ти гарно знаєш англійську мову, не завжди розумієш місцевих жителів. Вони говорять дуже швидко. Це перше, що ставить трішки в ступор, відчуття, ніби тобі читають скоромовку англійською. Має пройти час, аби ти хоч якось звикнув до цього всього.
**А що в місцевих тебе вразило найбільше?**
Знаєш, вони можуть тобі посміхатись і так награно, що це дуже впадає в око. Ще вони полюбляють обговорювати тебе за спиною навіть у твоїй присутності. Ми робимо це якось не так відверто, в них же все так очевидно. Американці інакше сприймають навіть такі нюанси як сніданок. Вони можуть не снідати взагалі й ніколи не готують його самі, сніданок – завжди похід до кав’ярні чи ресторанчику.
**А як щодо проживання? Працедавці забезпечували вас житлом, чи ви самостійно знімали апартаменти?**
Першого разу нас забезпечили житлом, наступного року ми знімали самостійно. Якщо чесно, це набагато дешевше. Взагалі вакансії є різні, в деяких вже передбачене житло.
**Який досвід ти отримали завдяки цій поїздці?**
Нові емоції, нові враження та звичайно гроші. Адже за участь ми платили, точніше за переліт, вже не згадаю точну суму, але пам’ятаю, що вона відбилась. Окрім роботи в нас було достатньо часу аби погуляти містом та навіть відвідати визначні місця. Ми були навіть на Ніагарському водоспаді. Це було неймовірно. До того ж це нереальна практика англійської мови, я впевнена, що саме ці поїздки допомогли краще опанувати мову та значно полегшили мої наступні подорожі.
**Яку пораду ти можеш дати тим, хто хотів би спробувати взяти участь, але вагається?**
Обов’язково брати участь і крапка! А ні, вибачте, ще вчити англійську мову, бажано з дитинства. Це неоціненний досвід, завдяки якому ти відчуваєш себе вільним, впевненим в собі та самостійним. Це можливість побачити світ, особливо в молодому віці, відкрити щось нове для себе, як природне так і духовне, перейняти досвід інших країн.
Зараз Поліна працює в Державному агентстві рибного господарства та при можливості подорожує світом, однією з останніх подорожей була поїздка до Китаю, де вона провела своє відрядження та перейняла досвід колег. І наостанок хотілось би додати її пораду:
**“Не потрібно боятись змін та нових можливостей, твоє життя у твоїх руках.”**