Вадим Чередниченко
Декілька подій останніх днів привернули увагу світової громадськості. Курсивом це завершення конфлікту в секторі Гази, нобелівська премія миру та збільшення закупівель російських вуглеводнів низкою європейських країн. І всі три події красномовно говорять про те, що ми живемо у світі лицемірства й хайпа.
Виступаючи в ізраїльському парламенті, кнесеті, у зв’язку з тим, що Ізраїль і ХАМАС нарешті домовились, і останній повернув додому двадцять заручників, Дональд Трамп сказав: «Це не лише кінець війни, це кінець епохи терору та смерті та початок епохи віри, надії та Бога. Це початок великої згоди та міцної гармонії для Ізраїлю та всіх народів того, що незабаром стане справді чудовим регіоном, – я в це твердо вірю. Це історичний світанок нового Близького Сходу». Марнославний, як дитина – а саме так, подібно дітям, себе ведуть старі, яких долає маразм – Трамп був схожий на весільного тамаду, який вимовляє пишні промови, обіцяє молодій сім’ї довге щасливе життя, в коханні й злагоді, а ті вже через пару місяців після дорогого весілля починають сваритись, мов голодні собаки, а ще через пару років докочуються до розлучення, повного ненависті і злості.
Близький Схід завжди палатиме, про це говорить історія і та непримиренність, з якою ісламські фундаменталісти міркують про Ізраїль. Але мене по-справжньому дратує інше. Про звільнення двадцяти заручників та досягнутий поки що тільки на папері мир трубять уже кілька днів із усіх джерел. Водночас у російському полоні перебувають сотні українців, де над ними знущаються, морять голодом і катують. І щодня під ударами російської військової машини в нас гинуть мирні люди. Але про це чомусь говорять лише іноді, часто побіжно і з деякою втомою. Пояснюється така суперечність просто. Ізраїль має в усьому світі потужне єврейське лобі. А Україна такого лобі не має. І чи буде колись, велике питання.
Нобелівська премія
Нобелівську премію миру 2025 року присуджено опозиційному політику та правозахисниці з Венесуели Марії Коріні Мачадо, яка десятиліттями просуває демократичні інструменти боротьби з режимом Ніколаса Мадуро.
58-річна Марія Коріна Мачадо – лідер опозиції в цій авторитарній країні, якою вже понад 10 років керує автократ Мадуро, ще більший варвар, ніж його попередник Уго Чавес.
«Як лідер демократичного руху у Венесуелі, Марія Коріна Мачадо є одним із найвидатніших прикладів громадянської мужності в Латинській Америці останнім часом», – наголосив Нобелівський комітет Норвегії. Там нагадали, що лауреатці вдалося стати фігурою, яка об’єднує політичну опозицію Венесуели, колись глибоко розділену. Це стало можливим завдяки тому, що Мачадо роками просуває вимогу вільних виборів та демократичного представницького уряду у Венесуелі.
Трамп, який жадав отримати Нобеля, залишився зі шнобелем, тобто носом. На честь, Мачадо, вона, розуміючи, наскільки важливий для сучасного світоустрою гарний настрій Бідолашного Донні, у телефонній розмові з мешканцем Білого дому сказала, що присвячує цю премію йому. Таким чином, у найстарішого американського президента з’явився новий стимул боротися за мир у всьому світі – щоби отримати нобелівську премію наступного року. Але сама по собі постановка питання виглядає абсолютно ідіотською: президент найсильнішої в економічному та військовому плані країни, як віслюк за морквою – до речі, віслюк є символом республіканської партії – йде за премією миру, щоб виконувати свої прямі обов’язки, один із яких саме полягає у збереженні миру на планеті.
Російські енергоресурси
Сім із 27 країн-членів ЄС збільшили імпорт енергоресурсів із Росії у вартісному вираженні порівняно з 2024 роком. Такі дані випливають у п’ятницю, 10 жовтня, з аналізу агентства Reuters, заснованого на статистиці Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) – незалежної організації у Гельсінкі.
За перші вісім місяців цього року – з січня по серпень – імпорт Євросоюзу становив 11,4 млрд євро. Франція збільшила закупівлю російських енергоресурсів на 40% – до 2,2 млрд євро, Нідерланди – на 72% до 498 млн євро. У Бельгії зростання склало 3%, у Хорватії – 55%, у Румунії – 57% та у Португалії – 167%.
Виходить, що однією рукою ті самі Франція та Нідерланди допомагають Україні, а іншою – Росії. Це і є лицемірство найвищої проби. А якщо врахувати, що генсеком НАТО є колишній голландський прем’єр Марк Рютте, то й поготів стає ясно, в якому складному, тобто гнилому світі ми живемо.
Нагадаю, що саме за прем’єра Марка Рютта Нідерланди довгих шість років розслідували справу про катастрофу рейсу MH17, хоча більшість загиблих у цьому літаку були якраз голландцями, і ще два з половиною роки тривав суд, внаслідок чого винними були визнані «стрілочники» на зразок Ігоря «Стрілкова» Гіркіна. Хоча винуватцем була Росія. Тут як приклад варто згадати справу про аварію цивільного літака в небі над британським містом Локербі в грудні 1988 року. Тоді розслідування було проведено менш як за два роки, а вже 13 листопада 1991 року було висунуто звинувачення проти двох лівійських терористів. Ви запитаєте, чому британці вклалися у три роки, а голландцям знадобилося цілих вісім років. Відповідь проста. Поки родичі жертв рейсу MH17 чекали висновків слідства та вердикту суду, Нідерланди були третіми – після Німеччини та Китаю – за обсягом товарообігу з Росією, а голландські компанії отримували великі підряди на будівництві «Північного потоку» та Керченського мосту.
Давайте спилимо всі дерева
Тепер від світового лицемірства і хайпа перейдемо на наш, містечковий. Починаючи з другої половини серпня, у Запоріжжі спостерігається масове спилювання здорових дерев. Під удар переважно потрапляють тополі – на пр. Металургів, на вул. Перемоги в інших місцях. Я маю пропозицію до міської влади: давайте спилимо взагалі всі дерева. Тоді стане більше сонячного світла – а взимку його так не вистачає – відкриються простори, і запорожці побачать, яким прекрасним, добре розкресленим замислювалося їхнє місто. Заодно з’являться брудні обдерті фасади будинків і та розруха, для якої і ворога не треба. А потім випаде перший сніг і покриє, мов саваном, весь цей «пейзаж». Після цього, ближче до Нового року, депутати міської ради почнуть у соціальних мережах та різноманітних ЗМІ рапортувати про свою бурхливу діяльність за минулий рік. І те саме, як і минулого року, зробить Регіна Харченко, яка як секретар начебто керує міською радою, а заразом, бо мера у нас давно немає, і виконавчою службою, тобто комунальними підприємствами.
Якщо безпосередньо і без метафор, то раціонального пояснення спилюванню здорових дерев, тих легень промислового міста, про які стільки говорять екологи, немає. Хіба що комусь із чиновників у заміський будинок знадобилися дрова. Але це виглядає якось зовсім дико.
Тут варто пояснити, що тополя – абсолютний рекордсмен із очищення повітря. Її широке, злегка клейке листя чудово захоплює з повітря дрібнодисперсні частинки, а кисню вона виділяє стільки, що одне доросле дерево здатне забезпечити здорове дихання трьох людей. Тополі стійки до автомобільних вихлопів і швидко ростуть, саме тому їх масово висаджували в колишній час. А тепер спилюють. І замість них висаджують сталеві дерева – як, наприклад, «Дерево пам’яті», зведене в парку Металургів.
Тут я передбачаю справедливий гнів тих, кому цей пам’ятник загиблим героям до вподоби. Але давайте начистоту. Наші захисники гинули і гинуть не за те, щоб у їхньому рідному місті панували безлад і розруха. Вони віддають свої життя за мирну, незалежну та квітучу країну, а не за хайп та лицемірство, якими влада прикриває свою безвідповідальність, безгосподарність та відвертий вандалізм.
