Андрій Владов, огляд ЗМІ
Бахмутський напрямок досі залишається найзапеклішим місцем на карті бойових дій. Російські загарбники обстрілюють місто ледь не щохвилини, однак українські захисники героїчно тримають оборону.

Цими вихідними командувач Сухопутними військами генерал Сирський знову приїжджав у район Бахмута і заявив, що робиться все можливе для утримання міста. Про це повідомили у прес-службі Сухопутних військ ЗСУ. За його словами, ситуація вкрай важка.

Він зазначив, що воїни не жаліють себе та завдають противнику максимальних втрат. «Необхідно виграти час для накопичення резервів та початку весняного контрнаступу, який вже не за горами», – сказав Сирський.

Про величезні втрати російських солдатів на бахмутському напрямку заявив і сам Володимир Зеленський. У своєму щоденному зверненні до українців у неділю, 12 березня, президент України сказав, що лише за один тиждень вони втратили 1100 війскових.

Інформацію про втрати росіян підтверджують міжнародні експерти. Так, оглядач видання Defense Express Іван Киричевський у своєму коментарі «Еспресо» заявив, що українські захисники знищили під Бахмутом таку кількість окупаційних військ, якої вистачило б ворогові на наступальну операцію стратегічного рівня. Наприклад, для повторного наступу на Київ.

«П’ятдесят тисяч людей вбитими або пораненими і до 200 танків. Грубо кажучи, якби ці війська не знищили, то росіяни могли б їх використати для повторного наступу на Київ. Той успіх, який зараз закладається для планування контрнаступу, може бути несподівано більшим і швидшим, ніж зараз уявляється», – сказав Іван Киричевський.

З іншого боку, 13 березня було повідомлено, що ситуація довкола Бахмута залишається складною. «Штурмові загони Вагнера наступають з декількох напрямків, намагаючись прорвати оборону наших військ і просунутись до центральних районів міста».

Снарядний голод ПВК

Для наступу в Бахмуті ПВК «Вагнера» щомісяця потрібнен 1 мільярд доларів, вважає Пригожин. Його прес-служба опублікувала відео, в якому він пояснює, що найманцям у Бахмуті потрібно «приблизно 10 тисяч тонн» боєприпасів на місяць, а ціна одного кілограма, як стверджує кухар Путіна – 50 доларів. Далі він зауважує, що крім боєприпасів бойовикам потрібні також танки, автомати, протитанкові ракети та інше.

Але, за його словами, його, а також найманців ПВК «Вагнера» повністю відключили від урядової лінії зв’язку та перестали пускати до російських міністерств. Він стверджує, що так Міноборони продовжує гнути лінію із відмовою забезпечувати бойовиків снарядами.

Своєю чергою, речник Східного угруповання ЗСУ полковник Сергій Череватий стверджує, що власник ПВК «Вагнера» Євген Пригожин наближається до свого краху і в боях із Силами оборони України втратив майже всіх своїх найманців. В інтерв’ю Radio NV Череватий каже, що вагнерівці перестають відігравати важливу роль у спробах штурму Бахмута на Донеччині, тому що «вони фізично вже потроху закінчуються».

Віримо в ЗСУ

Всі, хто втомився від війни і кому хочеться швидкого наступу, повинні пам’ятати: Україна воює з однією з найресурніших армій світу. Кожен день на війні – це загибель наших найкращих синів та дочок, життя яких безцінне. Сьогодні ми бачимо, що у відповідь на рішення українських генералів посилити захисників Бахмута, Герасимов також ухвалив якесь рішення і за цими рішеннями стоять людські життя. Всі поради
західних аналітиків та політиків, як треба вести бойові дії у війні з РФ, не мають для нашого командування жодного значення.

По-перше, тому що лише українському командуванню вирішувати, битись чи відступати.

По-друге, ніхто з нас тут не має точної інформації, що там насправді відбувається і яку інформацію командування отримує про своїх супротивників, їхні можливості та наміри, і що думають робити конкретні командири. Дійсно, станом на сьогоднішній день ми не знаємо, наприклад, для чого Сирський надіслав підкріплення в Бахмут. Зміцнити оборону? Убезпечити відступ? Організувати контратаку? Все це ми дізнаємося за кілька тижнів, місяців, а то й років.

По-третє, Залужний чи Сирський могли б не накачувати фронт військами, якби Захід передав ВСУ достатньо артилерійських боєприпасів, безпілотників та важкого піхотного озброєння. Більше того, своєчасна допомога змогла б зберегти тисячі людських життів та суттєво змінити розклад на полі бою.

І останнє. Оскільки українські генерали – це люди, під командуванням яких українці знищили 35-у російську армію на північному заході від Києва, запакували в чорні пакети 41-у армію РФ на півночі від Чернігова, знищили 6-у та 20-у армії РФ у Харківській області, розорали 1-у гвардійську танкову, коли вона намагалася форсувати Сіверський Донець, а потім «пройшлися рейдом» східною Харківщиною, ми віримо в ЗСУ, віримо нашому командуванню, і ми обов’язково переможемо.

Наслідки незаконної окупації РФ

Внаслідок незаконної окупації суверенної території України площа Росії тимчасово збільшилась на 0,6%. Такий вигляд має головне досягнення заключної стадії путінізму. Найбільша країна планети прагне подальшого збільшення своїх розмірів, декларуючи
побиту тезу «кордони Росії не закінчуються ніде». А ось нагоди для гордості на цьому закінчуються. Навіть поверховий аналіз існуючого варіанта експансіонізму не витримує жодної критики. Він спочиває у площині невиліковних геополітичних хвороб, породжених неповноцінністю. Від безсилля тубільний ватажок кидає своїх одноплемінників у м’ясорубку, аби довести комусь у Вашингтоні свою силу, звернути на себе увагу. Інших передумов для розбещеної територіальної вакханалії немає, пише Telegram-канал «Сито Сократа».

Путиністи різних забарвлень долдонять про реконструкцію «великої» Росії часів очаківських та підкорення Криму, але зовсім незрозуміло, у чому сенс цієї гонки граблями? Чинник перенаселеності виключений повністю. Росія за густотою населення на 180-му місці у світі з дуже низьким показником – 8,5 чоловік на квадратний кілометр. При цьому тимчасова окупація, що складає 64 тис. кв. км українських територій, обійшлася росії в 160 тисяч вбитих. 2,5-3 військовослужбовці – ціна окупації кожного квадратного кілометра української землі, виходячи з темпів наступу лютого-березня 2022 року. Зараз, коли бойові дії перейшли у формат окопної війни, людський вимір ціни захоплення підскочив до астрономічних цифр. За півроку штурму Бахмута окупаційні сили втратили 30 тисяч вбитими. При цьому під російський контроль перейшли 15-16 кв. км цього невеликого донецького містечка. Отже, тепер для захоплення кожного нового квадратного кілометра землі потрібно вгробити 2000 чоловік! Приблизно стільки нараховує населення великого сільського поселення.

Доцільність захоплення якихось дефіцитних ресурсів на українській території також є сумнівною. Особливо для держави, яка має найбільшу частку мінеральних багатств планети, які освоює жменька путінських друзів. Корисні копалини та українські чорноземи дуже цікавлять окремих російських олігархів. Вони вже намагаються заробити швидкі гроші собі у кишеню, грабуючи окуповані території. Однак «глибинний народ» РФ від цього не виграє нічого, адже міжнародні санкції просто перетворюють «нові території» на токсичну отруту для країни. Тому кількість бідних у
країні лише зростає. Згідно з прогнозом, їх найближчим часом стане на 8 млн більше, адже замість нових ринків збуту Москва отримала зяючі чорні дірки.

Нарешті, про месіанство. Метрополія зазвичай придушує завойованих міццю своєї культури та ідеології. Проте вторгнення в Україну показало всю мізерність та непривабливість «руского міра». Йому винесено смертний вирок, і позбавлену скріп РФ чекає катастрофічний внутрішній розлад.