Андрій Владов
Курськ був частиною Речі Посполитої, а Крим – османським, але тепер це не має значення, заявив колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт у розмові про те, як миру домовитися про кордони. Наразі багато політиків заявляють, що недавнє вторгнення в Курську область принципово відрізняється від численних порушень Кремлем територіальної цілісності України. Проте несподіваний наступ знову привернув увагу до основоположного принципу європейської безпеки.
З 2014 року Росія нахабно порушує територіальну цілісність України: вторгненнями, незаконними анексіями та повномасштабною окупацією. А тепер Україна порушує територіальну цілісність Росії власним вторгненням в Курську область. На жаль, навіть у країнах наших партнерів це питання викликало великий ажіотаж, незважаючи на те, що між цими двома ситуаціями є суттєва різниця. Росія офіційно, хоч і незаконно, поглинула Крим та захопила територію Донбасу, а Володимир Путін не приховує свого наміру підкорити всю Україну. Україна ж, навпаки, не висувала територіальних претензій на жодну російську землю.
Що ж схвилювало європейців? Для них дуже важливим є питання територіальної цілісності, і контрнаступ України знову привернув увагу до цього питання. Хоча різні країни можуть мати різні причини підтримувати Україну в цьому конфлікті, захист принципу територіальної цілісності – це спільний імператив. Врешті-решт більшість кордонів у Європі були накреслені кров’ю, і дозволити їх перекроїти зараз означало б викликати ще більше кровопролиття. Десятиліттями нинішні кордони були недоторканними, тому що всі розуміють: територіальна цілісність – це основа миру на континенті, який до 1945 року роздирався століттями воєн.
Історія розпадів
Коли понад три десятиліття тому розпався багатонаціональний, багатомовний Радянський Союз, цей принцип відіграв вирішальну роль у забезпеченні мирного переходу. При розробці Біловезьких угод у грудні 1991 року лідери радянських республік погодились, що існуючіх кордонів повинно повністю дотримуватись, хоча їхнє розташування в основному не мало ніякої етнічної чи географічної логіки. Ферганська долина в Узбекистані тут, мабуть, найочевидніший приклад: саме там три десятиліття тому спалахнув небезпечний заколот. Аналогічним чином територіальне питання виникло на той час щодо Криму.
Тим не менш, ті, хто займався пострадянським перехідом, чудово розуміли, що альтернативою прийняттю існуючих кордонів може стати лише загальний хаос. Отже, незважаючи на протидію затятих націоналістичних голосів, російський парламент ратифікував Біловезькі угоди і прийняв усі зазначені в них кордони. Тим часом лідери тодішньої європейської спільноти організували комісію видатних юристів на чолі з французом Робертом Бадінтером для вирішення кризи, що назрівала в Югославії. І знов центральним питанням стали кордони. Балкани завжди були мовною, етнічною і конфесійною мозаїкою народів, і кордони, встановлені протягом попередніх століть, не відображали цих відмінностей. Комісія Бадінтера дійшла висновку, що, незважаючи на це, чинні кордони слід поважати, щоб не дозволити регіону поринути у хаос та кровопролиття.
Європейські лідери належним чином прийняли рекомендації комісії та зробили територіальну цілісність наріжним каменем своїх зусиль з управління розпадом Югославії. Звісно, складнощі ще виникнуть. Статус Косова був спірним, тому що ця територія не була визнана повноцінною республікою як інші. Якби Косово наділили тим самим статусом, що й інші колишні югославські республіки у 1991 році, визнання його незалежності було б легким. Але цього не сталося. Лише у 2008 році, після суттєвих дипломатичних зусиль, в тому числі в рамках ООН, деякі країни погодились, що визнання незалежності Косова є єдиним можливим реалістичним шляхом вперед. Однак навіть тут кордони вважались недоторканними.
Звичайно, деякі кордони в той період були змінені без насильства, наприклад, коли Чехословаччина мирно розділилась на Чехію та Словаччину. Але цьому процесу передувала взаємна згода всіх зацікавлених сторін, і принцип територіальної цілісності залишався першорядним.
Аналогічним чином, коли в середині 1990-х років і потім у 1999 році в Чечні спалахнули великомасштабні повстання, що призвели до двох надзвичайно кровопролитних війн, європейські лідери навіть не натякнули, що вони визнали б якісь декларації незалежності тих, хто сподівався відокремитись від Росії.
Але потім, у 2008 році, Росія сама порушила принцип територіальної цілісності, визнавши та підтримавши – у військовому відношенні – декларації незалежності від Грузії Абхазії та Південної Осетії. Це перекроювання кордонів навряд чи когось ввело в оману – навіть Білорусь не визнала незалежність регіонів, що відкололися. Але це було провісником того, що очікувало на Україну в 2014 і 2022 роках.
Дуже просто взяти стару карту, здути з неї пилюку і пред’явити права на територію, яка колись давно могла перебувати під іншим прапором. У Європі такий підхід часто ставав причиною воєн. Наприклад, Курськ колись був частиною Речі Посполитої, яка тривалий час панувала у цьому регіоні. Але тепер це не має значення, як і анексія Криму Катериною Великою в Османської імперії в 1783 році.
Повага до територіальної цілісності – це основа, на якій ґрунтується європейський світ, безпека та процвітання. Якщо цей принцип втратить силу, то й світ, до якого ми звикли, також звалиться.
Переговорний процес із РФ
Російський диктатор Володимир Путін знову заговорив про те, що Росія нібито ніколи не відмовлялась вести з Україною переговори.
«Ми ніколи не відмовлялись вести з Україною переговори, але не на основі ефемерних вимог, а на основі документів, які були узгоджені у Стамбулі», – каже диктатор. Імовірним посередником можливих переговорів між Україною та РФ він назвав Китай, Бразилію та Індію. Новий посередник? За інформацією видання India Today, Індія відправить посланця до РФ, щоб обговорити мирні зусилля по Україні. У виданні стверджують, що візит до Москви здійснить радник індійського прем’єра з питань нацбезпеки Аджит Довал. Він візьме участь у зустрічі представників країн БРІКС, після чого зустрінеться із Путіним, щоб обговорити врегулювання російськоукраїнської війни.
Канцлер Австрії Карл Негаммер, коментуючи нещодавню заяву Путіна про переговори, запропонував провести мирні переговори між РФ та Україною «без попередніх умов» та «на рівні очей». Сполучені Штати ще раз підтвердили, що допоможуть Україні здобути досить сильну позицію на момент початку переговорів щодо завершення війни з РФ. Про це заявив координатор із стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США Джон Кірбі.
Позиція України
Секретар РНБО Олександр Литвиненко заявив, що Росія поки що не готова до серйозних переговорів. На його думку, з росіянами можна говорити лише з позиції сили. «Проблема полягає в тому, щоб посадити Путіна за стіл переговорів. Росіяни мають іншу стратегічну культуру, ніж Захід. З ними можна розмовляти лише з позиції сили. Тому ви повинні допомогти нам перемогти Росію, озброївши нас. Інакше війна продовжиться на інших територіях», – сказав секретар РНБО.
А понад тиждень тому головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зробив заяву з нагоди 10-ї річниці трагічних подій під Іловайськом, наголосивши на небезпеці переговорів із російським агресором. «Будьякі переговори з терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і довіряти їм не можна», – наголосив командувач.
