Карантин змінив життя Запоріжжя, розділивши його на «до» та «після». Однак мало хто знає, як проходить карантинний період за межами міста. Сьогодні розповімо про те, як справляються з обмеженнями в Михайлівці – селищі міського типу Запорізької області.
Вулицями ходить чимало людей, дехто в масках, дехто ні, вистачає новаторів, що знайшли новий спосіб їх носіння, повсякчас опускаючи маску на підборіддя. Освітні установи та розважальні заклади – школа, дитсадок, будинок культури, спортивна зала, а також кафе – були закриті на карантин. Скасовано всі масові заходи.
На зупинці – ні душі! Звідси до міста 14 кілометрів. Зазвичай, щоб дістатися до Запоріжжя, місцевим вистачає 20-ти хвилин, але не під час карантину. Вже понад два місяці діє заборона на роботу міжміського транспорту. Єдиний спосіб виїхати за межі села – скористатися власною автівкою, яка є далеко не в кожного.
Відсутність транспортного забезпечення стала чималою проблемою для тих, кого не торкнулися карантині обмеження. Валентина – пекар, працює в мережі, яка забезпечує хлібом та борошняними виробами значну частину області.
«Спочатку, щоб потрапити на роботу мені доводилось звертатися по допомогу до сусідів, їхня старенька «таврія» часом дуже виручала. Якось раз ловила попутку, чесно кажучи, досвід так собі. Було страшно сідати в машину до незнайомих людей, але страх втратити роботу виявився сильнішим. Після місяця страждань керівництво пішло на зустріч, пустивши службовий транспорт» – розповіла жінка.
Незважаючи на те, що з 11 травня відкриті ринки, перукарні, салони краси та ще ряд закладів, працівниками яких є місцеві жителі, роботу маршрутних таксі поновлено не було.
Зазнали змін й тутешні магазини. Перше, що впадає в очі, – велика кількість оголошень про необхідність дотримання соціальної дистанції. Продавці одягнені належним чином, а за порядком в залі слідкує адміністратор. Особисто стаю свідком того, як покупцеві без маски забороняють входити до магазину, пояснюючи, що персонал не має права обслуговувати тих, хто не дотримується заходів безпеки. У маленькі крамнички взагалі пускають по одному.
«Через обмеження втрачається багато часу. Можна вийти на 10 хвилин за хлібом, а повернутися через півтори години з порожніми руками. На вулиці збирається кількаметрова черга, не завжди з дотриманням відстані. Тож який у цьому сенс?» – обурюється ще одна жителька села Тетяна.
Карантин завдав нищівного удару місцевому ринку. Не так давно тут можна було придбати все необхідне: овочі, фрукти, м’ясо, насіння і навіть вбрання. Зараз же він абсолютно порожній. Хоча ринки поступово повертаються до роботи, цей поки неготовий приймати відвідувачів. А все тому, що він не відповідає новим вимогам, згідно з якими, відстань між продавцями має складати мінімум 3 метри, а місця їх торгівлі повинні бути обладнані захисними екранами з плівки чи пластику.
Є група товарів, яку зараз неможливо придбати у Михайлівці, наприклад, косметичні засоби, одяг, взуття, дитячі та зоотовари. Люди змушені робити замовлення в інтернет-магазинах. Отримати їх можна у відділенні «Укрпошти», що розміщене на території села. Щоправда, працює воно лише 4 дні на тиждень, а обслуговують клієнтів по одному, з перервами на дезінфекцію приміщення.
Карантин створює багато незручностей для жителів маленьких сіл. Вони не мають можливості поїхати до міста, придбати все необхідне, а щоб потрапити на роботу їм доводиться звертатися за допомогою до небайдужих односельців. Життя тут уповільнило свій темп. Та головне, що люди не втрачають надію і з нетерпінням чекають, коли будуть скасовані усі обмеження.
Автор: Олександра Ган
