За останній місяць усі сподівання на завершення чи хоча б деескалацію бойових дій шляхом переговорів зникли як роса на сонці, вважає голова правління Центру конституційного моделювання Геннадій Друзенко.
І Зеленський і Путін зробили відверті ставки на зміну режиму у ставці ворога. Часу до американських виборів, які поза контролем обох сторін і можуть істотно вплинути на плани, наміри та здатність продовжувати війну (особливо України), залишилося зовсім небагато. І тому сторони, схоже, пішли ва-банк із вірою, що система ворога вибухне зсередини: треба лише трохи дотиснути. Тож жодних правил та червоних ліній у цій війні наступні 2,5 місяці не буде.
Причому ставки зроблено дуже персонально. Не на колапс державності як такої, а саме на кардинальний підрив легітимності лідерів та їх режимів зсередини. І Зеленський, і Путін роблять і робитимуть все, щоб продемонструвати нездатність опонента тримати ситуацію всередині їхніх відповідних країн під контролем. Посил простий – «Акела промахнувся», він уже не той, що колись, і чим швидше еліти його позбудуться, тим краще для держави і самих еліт.
Звідси зухвалість Курської операції – військовостратегічний сенс якої, враховуючи суттєве просідання оборони на критичному для нас Покровському напрямку, залишається військовою таємницею – і особисті образи на адресу Путіна в офіційному привітанні Зеленського у День Незалежності України. Звідси й відповідь кремлівського упиря, масштаби якого оцінимо лише потім.
Мости для переговорів, окремих домовленостей та деескалації спалені принаймні до середини листопада. Сторони зробили ставки на колапс легітимності, а потім і на зміну режиму (читай – президента та його команди) у ворожій країні. Часу в обох мало. Тому всі способи будуть прийнятними для досягнення мети. На нас чекає дуже складна осінь.
Путін принижений, він має мало часу
Успішна операція Сил оборони в Курській області порядно принизила кремлівського диктатора. Втім, пріоритетом окупантів залишається повне захоплення Донбасу, і у ворога є близько трьох місяців, щоби максимально просунутись.
Про це у розмові з 24 каналом сказав віце-маршал Королівських ВПС Великобританії у відставці і військовий аналітик телеканалу Sky News Шон Белл, пояснивши, що з настанням зими вести бойові дії стане складніше. Крім того, Володимир Путін сподівається, що наступним президентом США стане Дональд Трамп, який може спробувати розпочати переговори, щоби зупинити війну.
Що може змінити перебіг війни
На питання, чи можливо Україні виграти цю війну без рішення західних країн дозволити Україні завдавати ще більших ударів вглиб Росії далекобійними крилатими ракетами, такими як Storm Shadow, або навіть JASSM для літаків F-16, Шон Белл відповідає:
– Тут я запитав би вас, що ви маєте на увазі під перемогою? Минуло два з половиною роки. Як військовий, я не вважаю, що будь-хто, Україна чи Росія, зможе виграти у цій ситуації. Мільйони людей були змушені тікати, сотні тисяч загинули, міста зруйновані – все це заради чого?
Путін, мабуть, думав, що може просто зайти в Україну та захопити її. Як він помилявся… Питання зараз не в тому, хто переможе, а в тому, як все це закінчиться. І це те, що Україна має вирішити. Звільнити всю територію буде дуже і дуже складно з різних причин. Але якщо Україна прагне цього, їй знадобиться значна підтримка із боку Заходу.
Ось моє застереження: 2022 року Україна вибила російські сили з Харківської області і сказала: «Дайте нам зброю, і весняний наступ дозволить нам перемогти Росію». Захід надавав величезну кількість зброї, танків, озброєнь тощо. Але той весняний наступ не спрацював.
Захід не має необмежених запасів зброї. Навіть якби вся необхідна зброя надійшла, Україні не вистачає солдатів та ресурсів, доводиться шукати нові сили та залучати більше людей для боротьби на передовій. Чим більше людей залучається до війни, тим гіршим стає їхнє навчання, і це лише ускладнює ситуацію.
Тому я не впевнений, як мала б виглядати перемога. Я думаю, що на якомусь етапі потрібно досягти миру. І тоді постає питання: як забезпечити безпеку України та її процвітання у майбутньому? Я впевнений, що Захід зробить все можливе, щоб допомогти в обох цих питаннях.
Однак Україна успішно знайшла достатньо резервів для проведення операції вглиб Росії в Курській області. Багато західних експертів не очікували, що Україна знайде резерви для цієї операції. І тут постає питання: чи є військові операції на російській території новим центром тяжіння війни?
Мені подобається термін «центр тяжіння», каже Шон Белл. Я завжди шукаю де він є. Вважаю, що один із центрів тяжіння – це підтримка Путіна, яка тримає його у Кремлі. Я не маю на увазі не російський народ, а те, що російські олігархи та люди при владі, мабуть, підтримують війну, вірячи, що якщо Росія захопить Україну і почне відновлювати Радянський Союз, це нібито стане початком чогось великого.
Сталося зовсім протилежне. Путін заявив, що хоче зупинити розширення НАТО. Але НАТО розширилось. Він хоче зробити Росію знову великою. Але Росія виявилася дуже, дуже блідою тінню самої себе. На додаток Путіну озвучили звинувачення у Міжнародному кримінальному суді, а на олігархів накладено санкції.
Вони не можуть подорожувати на Захід, не можуть там відпочивати, не можуть насолоджуватись життям за кордоном. Я вважаю, що одним із центрів тяжіння є олігархи. Якщо вони вирішать, що з них достатньо, то Росія може дуже швидко пережити шокові зміни та змінити керівництво.
Іншим центром тяжіння, як я підозрюю, є Крим. Він є своєрідною перлиною «корони» Путіна з усіх історичних причин, а також через глибоководний порт Севастополя. Україні потрібно буде знайти спосіб вплинути на Чорноморський флот Росії. Вона вже робить це досить ефективно.
Українці також мають показати, що можуть відрізати Кримський міст. Вони робили це у минулому. Їм також потрібно буде продемонструвати, що вони здатні знищити його. Вони вже намагалися це робити. І я вважаю, що це ще один цікавий центр тяжіння, адже якщо поставити цей міст під загрозу, Путін може задуматися про доцільність війни. Навіть якщо Путін захопить Донбас, але втратить Крим – це, безперечно, буде для нього поразкою.
Як розвиватимуться бої у Курській області
На запитання, чого він очікує від ситуації в Курській області протягом кількох тижнів, Шон Белл відповідає: «На жаль, ми не знаємо, чого саме президент Зеленський та військові командири прагнуть досягти. Варто зазначити, що вони чітко дали зрозуміти, що не мають наміру утримувати російську територію. Вони зруйнували три мости через річку Сейм. Якби був намір просуватися далі, їм, мабуть, знадобилися б ці мости. Схоже, що ЗСУ ускладнюють Росії можливість відбити їхній наступ.
Але, відверто кажучи, один із варіантів для Путіна полягає в тому, щоб зараз просто ігнорувати це, обмежити ситуацію, не дозволяти ЗСУ просуватися далі, зосередити військові зусилля Росії на захопленні тієї частини Донбасу, яка ще не під їх контролем. А вже потім підійти до моменту переговорів та вирішити питання Курщини на наступних етапах.
З військової точки зору ця операція може виглядати ризиковано. З політичної – це може стати справжнім шедевром з боку президента Зеленського. Але поки що рано підбивати підсумки. Я впевнений, що військові історики напишуть про це книжки, коли війна закінчиться.
