У Запорізькому центрі журналістської солідарності НСЖУ відбувся тренінг, присвячений інформаційній безпеці журналістів. Захід став частиною серії професійних навчань, які проводить Центр у межах своєї роботи із підтримки медійників та підвищення їхньої стійкості до сучасних інформаційних загроз. Цього разу учасники говорили не лише про інформаційно-психологічні операції (ІПСО), а й про те, як змінюється роль журналіста в епоху штучного інтелекту, коли головною професійною перевагою стає вже не швидкість отримання інформації, а якість мислення.
Тренінг складався з двох взаємопов’язаних блоків. Професор Максим Лепський пояснював механізми сучасного інформаційного впливу, а журналіст Дмитро Іванов говорив про те, які професійні компетенції допомагають журналістові не стати частиною ІПСО.
Не кожен фейк є ІПСО
Коли говорять про інформаційно-психологічні операції, їх часто зводять до поширення неправдивої інформації. Однак, як наголосив професор Максим Лепський, таке уявлення є надто спрощеним. За його словами, не кожен фейк є ІПСО, так само як і не кожна ІПСО будується на відвертій брехні. Сучасні інформаційні операції працюють на кількох рівнях, а найвищим із них є когнітивна війна — боротьба не за окремі новини чи інформаційні приводи, а за способи мислення суспільства.
У таких умовах людина може стати інструментом інформаційної операції навіть тоді, коли намагається їй протидіяти. Постійне тиражування потрібного наративу — навіть із метою його спростування — здатне підсилювати його присутність в інформаційному просторі.
Окрему увагу професор приділив поняттю схізмогенезу — процесу взаємного посилення протистояння між суспільними групами. Саме цей механізм дедалі частіше використовується як один із інструментів інформаційного впливу, коли сторони конфлікту, реагуючи одна на одну, самі поглиблюють розкол.
«Журналістові важливо бачити не лише окремий інформаційний матеріал, а й ширший контекст, у якому він з’являється та поширюється», — зазначив Максим Лепський.
Коли інформацію можуть знайти всі
Друга частина тренінгу логічно продовжила розмову, але вже з іншого боку — що означають ці процеси для професії журналіста. Дмитро Іванов запропонував подивитися на те, як за останні роки змінилася сама роль журналістики.
Якщо ще нещодавно редакції виконували роль своєрідних «інформаційних воротарів» (gatekeepers), через яких суспільство отримувало доступ до новин, то сьогодні ця модель практично перестала існувати. Соціальні мережі, цифрові платформи та штучний інтелект зробили розповсюдження та споживання інформації доступною практично кожному. У цих умовах журналіст перестає бути людиною, яка першою повідомляє новину. Натомість зростає цінність іншої компетенції — здатності ухвалювати обґрунтовані редакційні рішення.
«Штучний інтелект уже може допомогти знайти інформацію, структурувати її або навіть створити текст. Але він не бере на себе відповідальність за редакційне рішення. Саме людина вирішує, яке питання варто поставити, якому джерелу можна довіряти, якого контексту бракує, чи випливає висновок із фактів, які існують альтернативні пояснення і які наслідки матиме публікація», — наголосив Дмитро Іванов.
Якість мислення як професійна навичка
На думку спікера, технологічні зміни не зменшують роль журналіста, а змінюють перелік компетенцій, які визначають його професіоналізм. Головною серед них стає якість мислення. Вона не виникає автоматично. Це результат щоденної професійної дисципліни — звички не споживати інформаційний «фастфуд», не поширювати готові оцінки без перевірки та не підміняти аналіз емоційною реакцією.
Практична частина тренінгу була присвячена саме цьому. На прикладі реального інформаційного повідомлення учасники аналізували, де закінчуються факти і починаються інтерпретації, які твердження є доведеними, а які — лише припущеннями.
Журналістові сьогодні критично важливо постійно розрізняти три рівні роботи з інформацією: що ми знаємо; що ми припускаємо; як ми це пояснюємо. Саме змішування цих трьох рівнів найчастіше призводить до помилкових висновків і робить медіа вразливими до маніпуляцій.
Професійна відповідальність у нових умовах
Підсумовуючи зустріч, учасники дійшли спільного висновку: розвиток технологій не скасовує потребу в журналістиці. Навпаки, він підвищує вимоги до професії. У світі, де інформацію дедалі швидше створюють алгоритми, а інформаційні операції дедалі частіше впливають не через відверту брехню, а через маніпуляцію контекстом, причинно-наслідковими зв’язками та логікою, відповідальність журналіста лише зростає.
Саме тому професійна цінність журналіста сьогодні визначається не швидкістю публікації, а здатністю критично мислити, ухвалювати обґрунтовані редакційні рішення та усвідомлювати їхні наслідки. Саме тому журналісти важливі.
Дмитро Іванов
Світлини Дар’ї Зирянової та Сергія Біжка
