Поки українці затамувавши подих, стежать за перипетіями навколо виділення допомоги з боку США та Євросоюзу, українська дипломатія здійснила малопомітний, але важливий прорив в Африці. 27 грудня відкрилося посольство України в Гані. Уже в січні очікується відкриття ще кількох посольств на Чорному континенті. Це складова тривалішого процесу – вибудови українських контактів з африканськими країнами, які у перспективі можуть принести чимало вигод.
Гана є однією із найстабільніших, найдемократичніших країн в Західній Африці і налаштована на регіональне лідерство в регіоні. Крім того, вона позитивно налаштована до України. Гана підтримує абсолютно всі резолюції в ООН.
«Ми відкриті до розгляду будь-яких пропозицій щодо співпраці з Ганою, особливо в таких сферах, як сільськогосподарські технології, ІТ, енергетична інфраструктура та зелена енергетика. Наприклад, ми могли б долучитися до цифрової трансформації країни», – коментує відкриття нового посольства спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки Максим Субх.
Це основні точки опори у відносинах з Україною. Однак формування інтересу України до Гани та до Чорного континенту в цілому відбулося запізно – лише після початку війни з РФ. Ще до недавнього часу на весь континент з його 54 країнами було лише 10 посольств.
Наша дипломатія почала приділяти цьому регіону повноцінну увагу лише зараз, коли після початку повномасштабного вторгнення очільник українського МЗС Дмитро Кулеба побував у двох великих турне країнами Африки, а ще кілька країн відвідав з окремими візитами.
У відповідь, цього року у червні до Києва приїздила велика об’єднана делегація з Південно-Африканської республіки, Єгипту, Сенегалу, Уганди, Замбії, Республіки Конго і Коморських островів. Хоча тоді мова йшла переважно про розмови щодо посередництва між Києвом та Москвою, яке, як відомо, так і залишилося нереалізованим бажанням деяких політиків в Африці, зростання інтересу країн з теплих країв до України стало видно неозброєним оком.
Як наслідок, на черзі відкриття посольств ще у восьми країнах – Руанді, Кот-д’Івуарі, Демократичній Республіці Конго, Мозамбіку, Судані, Ботсвані, Мавританії та в Омані.
«Переконаний, що про відкриття деяких з цих посольств ми зможемо оголосити вже у січні», – зазначає Максим Субх.
Економіка важлива
Коли йдеться про Чорний континент, то на слуху переважно постачання української аграрної продукції. Це дійсно важлива складова, але не єдина.
«Продовжує мати місце імпортозалежність країн Африки у багатьох секторах економіки. Зокрема, 38 держав континенту залишаються чистими імпортерами агропродукції. Стабільний приріст населення забезпечує стале зростання імпорту», – підкреслює експерт.
Але якщо раніше Єгипет був нашим основним партнером щодо постачання зерна, зараз все більше компаній розглядають варіант перенесення логістичного хабу до Марокко.
Інші важливі статті нашого експорту – чорні метали та олія. Звичайно, є величезна кількість дуже потужних конкурентів. Але кілька напрямків мають хороші перспективи.
Африканський континент дуже цікавиться малою сільськогосподарською технікою – це трактори, сівалки, тощо. А її виробництво і реалізація в Африці тягне за собою далі забезпечення сервісу. Створення сервісних центрів для української сільськогосподарської техніки – теж дуже перспективний напрям. Головне, це дає
можливість планувати нашу присутність на середню та довгу перспективу. Особливо цінується створення спільних українсько-африканських підприємств та залучення місцевих фахівців.
Спільна безпека
«Важливо розуміти, коли йдеться про співпрацю з країнами Африки, то ми говоримо про довго- та середньострокову перспективу взаємовигідного співробітництва», – розповідає Надзвичайний і повноважний посол України в Південно-Африканській республіці, Ботсвані та Мозамбіку Любов Абравітова.
За її словами, африканські країни відчувають наслідки російської агресії, багато з них на якомусь етапі почали собі задавати питання: «Чому Україна є такою важливою у багатьох аспектах міжнародної безпеки?»
Яскравий приклад – ситуація в зоні Сахелю. Це регіон в Західній та Центральній Африці на межі між екваторіальними лісами та пустелею Сахара, де протягом останніх років панує нестабільність. Ситуацією користуються місцеві сепаратисти, контрабандисти, радикальні ісламісти, а також російські вагнерівці і російські спецслужби зокрема. Одна з ключових задач Кремля в цьому регіоні разом із дестабілізацією також полягає у тому, щоб послабити традиційний вплив в цьому регіоні Франції.
«Ми мусимо розуміти коли говоримо про вагнерівців, що це не тільки військові угруповання, які діють в Судані, Малі, Центральній Африці, але разом з тим це ціла імперія, яка вивозить гроші, золото, інші цінності. Наскільки мені відомо, вони зараз продовжують функціонувати. Можливо, в певний період у них рвалися певні логістичні ланцюжки. Частина з них після бунту Пригожина виїхала, але потім повернулася, – каже Любов Абравітова, – вже згадана Гана – одна з тих країн, яка постійно і послідовно критикує їх присутність. Вона виступає за формування власних регіональних сил, має власну антитерористичну стратегію, тобто ми маємо спільні з Ганою цінності і орієнтири».
У цьому контексті слід згадати цікавий випадок. У вересні цього року американський телеканал CNN повідомляв, що українські спецслужби можуть стояти за серією ударів безпілотників та наземною операцією, спрямованою проти підтримуваного вагнерівцями ополчення неподалік столиці Судану. Тоді представник ГУР Андрій Юсов не спростував і не підтвердив ці дані, однак навів слова генерала Буданова про те, що Україна знищуватиме російських воєнних злочинців у будь-якій точці світу, де б вони не знаходилися.