Огляд ЗМІ

Звинувачення на адресу компанії «Fire Point», опубліковані наприкінці квітня
2026 року в «Українській правді», зокрема, у матеріалі Михайла Ткача, ґрунтуються на так званих «плівках Міндіча». Це розшифрування аудіозаписів розмов, які, як стверджується, зроблені НАБУ в рамках антикорупційного розслідування справи «Мідас». Автентичність плівок ще не доведена, а шкода української армії завдана вже колосальна.

Суть звинувачень та ключові факти з публікацій наступні. Згідно з матеріалами, фактичним власником або ключовим бенефіціаром «Fire Point», великого виробника БПЛА та ракет, таких як Flamingo, є підсанкційний бізнесмен Тімур Міндіч, близький соратник президента Зеленського. Офіційно компанія заперечує його причетність до власності.

В опублікованих записах Міндіч обговорює оборонні контракти, фінансування «Fire Point» та кадрові призначення з тодішнім міністром оборони Рустемом Умеровим (на момент публікації секретарем РНБО). Стверджується, що Міндіч міг впливати на рішення міністра щодо закупівлі дронів та бронежилетів.

Також Міндіч скаржився Умерову на недостатнє фінансування «Fire Point». Обговорювалась можливість продажу частки в компанії, 33%, іноземним інвесторам, що в умовах санкцій проти Міндіча було б незаконним.

Як наслідок Громадська антикорупційна рада при Міноборони закликала «націоналізувати «Fire Point» та усунути Рустема Умерова з посади на час розслідування. Також було призупинено роботу щодо проекту «Freya» – українсько-європейського проекту зенітно-ракетного комплексу, спрямованого на створення дешевої альтернативи системі Patriot для перехоплення балістичних ракет, а це величезні бюджети та стратегічне партнерство з ЄС, зокрема, з німецькою Diehl Defence, і зняття залежності від США.

Керівництво Fire Point назвало публікації кампанією з дискредитації, яка завдає шкоди обороноздатності України. Самі записи офіційно поки що не опубліковані, а у ЗМІ представлені лише їхні транскрипти, справжність яких НАБУ на даний момент не підтвердила але й не спростувала.

Коментар правника

«В країні коїться щось не те, – пише на сайті «Хвиля» правник Генадій Друзенко. – Тому я маю викласти свою позицію щодо скандалу з «Fire Point». Як правнику мені нема що коментувати, бо злив у пресу розшифровок чи «розшифровок» чиїхось розмов – це або кримінальний злочин (порушення таємниці слідства), або фейк, який став основною зброєю доби постправди.

Спробуємо подивитись на скандал, який вирує у ЗМІ та соцмережах, під державницьким кутом зору. Медики за більш як 12 років, від того, як моя доля несподівано переплелася з їхньою на Майдані, мене навчили дуже мудрої заповіді: «Не нашкодь!» Бо чи варто вирізати навіть злоякісну пухлину, якщо пацієнт помре на столі?

Повторюсь, жодних юридичних доказів причетності «Fire Point» до Міндіча чи до корупції суспільство наразі не почуло. Але вже зірваний великий контракт компанії з данськими контрагентами (співпадіння?). А значить менше інвестицій, менше ракет і дронів, менше палатиме у ворога в тилу. Але припустимо, що все, що озвучив Михайло Ткач, правда. Що це означає?

Під моральним кутом зору, корупція гидка. Крапка. Але політика, а особливо геополітика, в усі віки була дуже далекою від моралі. Ба більше, коли мораль та християнські ідеали святості пробували поєднати з політикою та державним примусом, виходила «Свята інквізиція».

А з геополітичної точки зору це означає, що завдяки Міндичу і вкраденим з бюджету грошам ми маємо один з найуспішніших ракетних проектів. А Україна повертається до елітного клубу розробників власних крилатих (а невдовзі – й балістичних) ракет. Бо під економічним кутом зору корупція згубна, коли за вкрадені гроші купують маєтки в Монако, і нерідко корисна, коли ці гроші реінвестуються в національне (особливо – високотехнологічне) виробництво. Так, приміром, Південна Корея за кілька десятків років прорвалася з третього світу в перший. Бо у випадку такого виду корупції питання стоїть не про фінансову кровотечу країни, а про більшу (чи меншу) ефективність приватного сектору порівняно з державним».

Що ми дізналися 

«З «Fire Point» повторюється одна й та сама закономірність, – пише журналіст Юрій Романенко. – Щойно Україна починає жорстко виносити російську інфраструктуру – одразу актуалізується Міндичгейт. Так було восени, так ми бачимо й зараз. Питання, на кого працює вся ця «антикорупційна» інфраструктура, – риторичне: на США. Трампу дуже потрібно, щоб Зеленський не мав козирів на переговорах, аби закінчити війну з Росією якнайшвидше. «Fire Point» є ключовим фактором у Зеленського, що дозволяє йому сміливо грати в загальноєвропейському контексті.

Що ми дізналися з нового зливу щодо «Fire Point»: що є ракети, які коштують у 8-9 разів дешевше, ніж американські аналоги; що американці цим незадоволені – треба ж, дешеві ракети можна робити! – що весь прибуток, який отримують, вкидають у виробництво балістики, щоб виробляти до 8 тисяч балістичних ракет на рік; що ОАЕ готові купити 33% «Fire Point» за 600 млн доларів, що вказує: капіталізація компанії перевалила за мільярд доларів. Також дізналися, що компанія задихається від нестачі оборотних коштів, тому що держава вчасно не розраховується з виробниками. Що ще ми дізналися: фігуранти скандалу, що розпоряджаються мільярдами, які вкидають у виробництво балістики, жмуться на штукатурку, бо не вистачає грошей. Усе це ми дізналися з неверифікованих джерел, які зачитав Ткач.

Чого ми з них не дізналися – що Умеров від України курирує проект «Freya» систему загальноєвропейської протибалістичної оборони, яку запропонувала «Fire Point». З цих же джерел ми не дізнаємося, що зі зливом поспішали настільки, що виклали його вночі, напередодні зустрічі учасників «Freya», і після зливу зустріч за проектом була перенесена на невизначений термін. Питання, кому це вигідно, теж риторичне – США і Росії. Так само, як і знищення «Fire Point» загалом. Тому медійний злив має дуже високу і дуже конкретну ціну.

Пропозиції про націоналізацію «Fire Point» викликають сміх, тому що «Fire Point» – це особисто її творець Денис Штілерман. Без нього «Fire Point» не зможе існувати, тому націоналізувати треба одразу Штілермана. Посадити його в якусь вежу-шарашку, поки людці на кшталт колишнього голови «Укренерго» Кудрицького, що пропонують це і вже «успішно» «захистили» енергетику в парі з Найємом, будуть рулити «Fire Point». З тим самим сумним результатом.

Взагалі, ця ситуація викликає лише жах. Жах від того, наскільки безвідповідальні люди, які десятиліттями звинувачували олігархів у продажу України, але самі її продають з потрухами – не в змозі подивитися далі свого носа і побачити ті руйнівні наслідки, які вони викликають своїми діями. Так було 100 років тому, так було 300 і 400 років тому. Тому Україна завжди зазнавала краху. Її завжди закопували дрібнотравчасті «свої». І зараз закопують.

Суть моменту

Суть моменту в Україні – у боротьбі між суверенністами і компрадорами. Суверенністи виступають за суб’єктну Україну, яка не стоятиме рачки і буде здатна завдавати ракетних ударів по будь-якому ворогу без відмашки з Вашингтона або будь-якої іншої столиці великої держави.

Суть моменту в тому, що одні неідеальні люди роблять правильні речі, які посилюють суверенітет України, а інші неідеальні люди – свідомо або несвідомо – суверенітет убивають під прапором «ідеальної державної політики», яку ці самі неідеальні люди щоразу провалювали, коли опинялися на державних посадах.

Суть моменту в тому, що під маскою боротьби з корупцією в Україні вбивається Україна – при тому що всі вже побачили: адміністрація Трампа дасть фору щодо корупції будь-якому українському уряду. Європейці, до речі, теж не відстають.

І суть моменту в тому, що Україна буде витирати дупи сильних світу цього до того моменту, поки в ній буде маса людей, готових по дзвінку з-за кордону виконувати будь-яку примху заради якихось фантасмагоричних перспектив.

Нагадування про ціну поразки будуть марними, тому що вони в Україні ніколи і нікого не зупиняли від безумних і саморуйнівних кроків».