Огляд ЗМІ
Кореспондент The Atlantic Саймон Шустер побував на заводах Rheinmetall – німецького оборонного гіганта з оборотом у десятки мільярдів євро – і виявив парадокс, що визначає майбутнє західної оборони. Україна довела, що дрон за кілька сотень доларів знищує танк за мільйони, створила на фронті зону смерті шириною в десятки кілометрів і виробляє 4 мільйони дронів на рік. Але глава Rheinmetall Армін Паппергер презирливо називає українські дрони «грою в Lego», а портфель замовлень компанії на танки та артилерію зростає швидше, ніж будь-коли.
Причина парадокса досить проста: дрони занадто дешеві, щоб допомогти країнам НАТО виконати зобов’язання щодо витрат у 5% ВВП, а західна бюрократія сертифікації може просто не пустити українських виробників на європейський ринок. Тим часом війна США з Іраном показує, чим закінчується ігнорування дронової загрози: тисячі «Шахедів» спустошують Перську затоку, а запаси зенітних ракет у Заходу добігають кінця.
Минулого місяця, повертаючись із Києва, я заїхав до Німеччини, щоб відвідати одного з найбільших світових виробників озброєнь, розповідає Шустер.
Коли я заговорив про дрони, які Україна так ефективно застосовує проти російських танків, голова правління та генеральний директор компанії Армін Паппергер відмахнувся з неприхованим презирством. «Це як грати в Lego», – сказав він мені.
Він не бачить у дронах загрози для своєї галузі. «У чому інновація України?» – запитав Паппергер. «У них немає жодного технологічного прориву. Вони роблять свої штуки з маленькими дронами і кажуть: «Вау!» Відмінно. Ну, й нехай. Але це не технології Lockheed Martin, General Dynamics або Rheinmetall».
Це правда: українські дрони збирають здебільшого з імпортних комплектуючих – гвинтів, моторів, камер та мікросхем. Більша частина деталей надходить із Китаю, де одна компанія виробляє понад 80% світових малих дронів. Але саме дешевизна – особливо порівняно з дорогими системами озброєнь Lockheed Martin та Rheinmetall – робить їх такою руйнівною зброєю. По суті, дрони зробили з танками та гарматами те саме, що мушкети колись зробили з лицарями в блискучих обладунках. Те, що Паппергер назвав «Lego», багато в чому врятувало цілу країну.
Провал західної стратегії
Війна США з Іраном, що триває вже четвертий тиждень, знову продемонструвала міць дешевих дронів, які Тегеран виробляв і накопичував. Тисячі дронів «Шахед» обрушилися цього місяця на Перську затоку, вражаючи готелі, аеропорти, морські порти, опріснювальні станції та енергетичну інфраструктуру, спровокувавши найрізкіший стрибок цін на нафту в новітній історії. Один іранський дрон врізався в командний центр США в Порт-Шуайба (Кувейт), убивши шістьох американських військовослужбовців і важко поранивши щонайменше 18 осіб. Сполучені Штати та їхні союзники витратили запаси дорогих зенітних ракет, намагаючись їх збивати, і уряди країн Близького Сходу змушені спішно замовляти дешевші альтернативи – наприклад, перехоплювачі українського виробництва.
Танки горять – замовлення зростають
Моторошні кадри танків, рознесених дронами в Україні, нікого не відлякали від закупівель. Майже всі танки, які Росія мала на початок вторгнення, були знищені до весни минулого року, згідно з оцінками американських військових. «Масштаб цього конфлікту просто вражає уяву», – заявив генерал Крістофер Каволі, тодішній глава Європейського командування збройних сил США, виступаючи перед комітетом Сенату зі збройних сил у квітні минулого року.
За словами Каволі, за попередній рік Росія втратила близько 3000 танків, 9000 бронемашин, 13 000 артилерійських систем і понад 400 систем ППО. Головною зброєю, якою українці завдавали цих втрат, став дрон-камікадзе вартістю близько $400 – він вибухає під час удару. «Я б сказав, що вони – світові лідери в технології ударних одноразових дронів», – зазначив Каволі.
До початку цього року українці створили на фронті так звану зону смерті – нічийну смугу шириною 30-50 кілометрів, де дрони здатні виявити і знищити практично все, що рухається. Під час наземних атак через цю територію росіяни тепер вважають за краще просуватися пішки, іноді використовуючи мотоцикли, електросамокати і навіть коней – усе це має більше шансів вислизнути від уваги українського дрона, ніж танк.
Проте закупівлі нових танків і бронемашин продовжують роздмухувати портфель замовлень Rheinmetall, як і курс акцій компанії, який зріс більш ніж у 15 разів від початку російського вторгнення в Україну.
Чотири мільйони дронів
Україна здійснила цей перехід із вражаючою швидкістю. У 2023 році вона виробила менше 150 тис. дронів. Наступного року виробництво перевищило мільйон, а минулого досягло 4 мільйонів. Цього року очікується подвоєння. До цього повороту на артилерію припадало понад 80% втрат з обох сторін. Тепер на дрони припадає ще більша частка вбитих і поранених. Їхня дальність перевищує дальність більшості артилерійських систем, а точність ураження незрівнянно вища, ніж у стандартного снаряда. Російська військова машина виконала той самий перехід, розгорнувши масштабне виробництво версій іранських «Шахедів», які сотнями атакують українські міста майже щоночі. Але українські дрони не поступаються і, як мінімум за ефективністю та універсальністю, перевершують російські.
«Яким би просунутим не був танк, українські дрони його зупинять», – заявив Роберт Бровді, позивний Мадяр, командувач Силами безпілотних систем ЗСУ на конференції в липні. Він розповів, як група офіцерів НАТО запросила його на свою базу минулого року і попросила оцінити їхню готовність до війни, подібної до української. «Моя відповідь їх не особливо заспокоїла», – сказав він аудиторії. Чотири українські дронні розрахунки, за його словами, «за 15 хвилин влаштували б новий Перл-Харбор».
Звучало як бравада. Але навчання НАТО підтвердили це попередження. У травні, під час одного з маневрів, групу українських операторів дронів запросили грати за «червоних» – умовного противника НАТО. Вони завдали 30 стрімких ударів і вивели з гри 17 одиниць бронетехніки за кілька годин. «Все було знищено», – повідомив один з учасників The Wall Street Journal.
Ці навчання стали доказом потенціалу України не лише як бойової сили, а й як постачальника озброєнь для решти Європи.
Бюрократія як рубіж оборони
Паппергер, зрозуміло, бачить ситуацію інакше. Зліт дешевих дронів – пряма загроза його бізнес-моделі. Щоб продовжувати отримувати багатомільярдні контракти на танки та артилерію, йому потрібно переконувати клієнтів, що ця зброя залишиться незамінною у війнах майбутнього. Україна сильно ускладнила йому це завдання.
Коли я запитав, чи продаватимуть українські компанії коли-небудь свої дрони НАТО, він зітхнув і похитав головою. Вони не пройдуть бюрократичні процедури альянсу, сказав він: «Їм потрібна сертифікація НАТО». Іншими словами, західні регулятори можуть просто не пустити українців на європейський ринок, зажадавши ліцензій, які українським фірмам буде складно отримати.
Навіть перейняти українські ноу-хау в цих умовах непросто. Під час екскурсії заводом в Унтерлюсі мій гід пояснив, наскільки складно внести будь-яку зміну в конструкцію німецької зброї. «Будь-яке коригування має бути повторно сертифіковане закупівельним відомством (підрозділом Міністерства оборони)», – сказав він. Будь-яка зміна матеріалу, з якого зроблений ствол танка, зайняла б щонайменше рік на сертифікацію. «Контроль якості дуже суворий, а витрати – дуже високі».
У підсумку в Rheinmetall є потужний стимул і далі виробляти дороге озброєння, яке він випускає протягом більшої частини своєї історії, – навіть якщо воно може бути знищене дронами, які коштують дешевше за середній смартфон.
