Олександра Ган
Пандемія коронавірусу та введені у зв’язку з нею обмеження зіпсували плани на літо більшості запоріжців. Звичайно, ви можете залишитися вдома і сумувати через скасовану відпустку, а можете вирушити у подорож рідним краєм. Така міні-мандрівка просто необхідна для того, щоб відпочити від затяжного карантинного заточення.
Рожеве «Мертве море» на Херсонщині
Лемурійське озеро розташоване в ста кілометрах від Херсону в селі Григорівка. Його родзинка – ніжно-рожева вода, яка відома своїми цілющими властивостями. Вважається, що купання в озері корисне для профілактики хронічних захворювань суглобів, шкіри, легень, а також позитивно впливає на нервову систему, допомагає впоратись з безсонням, зміцнює імунітет. Лікувальним це місце називають через те, що його води збагачені мінералами, кислотами, азотистими речовинами та різноманітними солями.
До речі, в Лемурійському озері солоність води вища, ніж у знаменитому Мертвому морі. В одному літрі рожевої води солі на 50 г більше, аніж у закордонного побратима. І так, тут неможливо потонути. Вода виштовхуватиме вас нагору і ви просто лежатимете на ній. Тож, купаючись ви можете спокійно читати улюблені книжки чи приймати сонячні ванни.
Багатьох цікавить питання, чому воно рожеве. Насправді, відповідь проста. Неземний колір озеру дають живі організми, які називають озерним планктоном. А от з історією цього місця не все так однозначно. Існує дві версії щодо виникнення озера. Хтось говорить, що це залишки доісторичного Лемурійського моря. Інші ж стверджують, що своєю появою чудодійне озеро завдячує авіакатастрофі. У 1970-х роках тут впав радянський військовий літак, в результаті чого спочатку утворилась воронка, яка потім наповнилась рожевою водою із цілющого джерела.
Африканське сафарі по-українські: подорож до заповідника Асканія-Нова
Асканія-Нова – унікальний заповідник, що знаходиться серед диких херсонських степів. Це не просто одне з семи чудес України, а й найстаріший степовий біосферний заповідник планети. Він зачаровує своєю первобутною красою. Цих степів ніколи не торкалась рука людини, а тому вони залишаються такими ж, як і сотні років назад.
Ще в далекому 1984 році рада ЮНЕСКО внесла Асканію до списку еталонних територій нашої планети. Сучасна площа заповідника – 33 тисячі гектарів, яка поділена на три великі частини: зоопарк, дендропарк та степову зону.
Асканія-Нова вражає різноманіттям флори та фауни. Рослинний світ заповідника дуже багатий, тут можна зустріти понад 800 видів рослин, більшість з яких занесена до Червоної книги. Особливої уваги заслуговує Асканійський дендрологічний парк, що вміщує близько 150 видів дерев і чагарників.
У народі парк називають «рукотворним оазисом», оскільки його існування у степовій місцевості можливе лише завдяки системі штучного зрошування. Сам по собі факт того, що на місці сильних вітрів та солончаків, де немає водних ресурсів, було створено таку красу, неабияк дивує.
На території заповіднику в умовах, максимально наближених до природних, вільно живуть африканські антилопи, зебри, американські бізони, олені, сайгаки і багато інших тварин. Також в Асканії поселилась найчисленніша в світі популяція коней Пржевальського, яких людям так і не вдалося приручити.
Унікальною особливістю цієї місцини є те, що тут мешкають тварини, завезені з усіх куточків світу. Вони є представниками різних континентів та навіть різних кліматичних поясів, однак чудово уживаються між собою.
Якщо ви любите дику природу, вам до вподоби безкраї степи, або ви мрієте побувати на справжнісінькому сафарі – мерщій сюди!
Старша за піраміди
Кам’яна могила – пам’ятка археології, розташована в долині річки Молочна, поблизу селища Мирне Мелітопольського району. Це дивовижний витвір природи, що являє собою величезний піщаний пагорб, схожий на могилу, обкладену камінням. На даний момент його висота становить 12 метрів. А складається він із 3 тисяч пісковикових плит різних форм та діаметру.
Кам’яна Могила – унікальна споруда, оскільки вона старше за єгипетські піраміди та славнозвісний Стоунхендж. Про це свідчать наскельні малюнки, залишені нашими предками. Найстаріші з них датовані 20 тисячоліттям до н. е.
З цим місцем пов’язано чимало стародавніх легенд. Наприклад, татарська легенда свідчить, що богатир на ім’я Богур провинився перед Аллахом. За що той покарав його, наказавши скласти на березі Молочної ріки гору із каміння. Гора мала бути такої висоти, щоб з її верхівки виднівся степ, наче на долоні. Богур виривав руками камені із кряжа та ставив їх один на оден. Бажаючи якомога швидше закінчити роботу, він хитрував, нещільно складаючи каміння. Коли гора була практично сформована, Богур послизнувся і провалився всередину, в результаті чого богатир помер. Такою була його кара за бажання обдурити Всевишнього.
Та вчені наполягають, що боги тут ні до чого, а Кам’яна могила – виключно природне утворення. На їхню думку, це залишки пісковику Сарматського моря, що займало значну територію Запорізької області 14 мільйонів років тому. Море пішло, а піщяний пагорб під дією сонця, вітру та дощів отримав сучасну форму.
Впродовж багатьох тисяч років ця пам’ятка вважалася священною для різних народів. І навіть зараз Кам’яну Могилу продовжують називати «місцем сили». Щороку сюди приїжджають натовпи туристів, аби відчути потужну енергетику цього місця. Подейкують, що тут завдяки таємничій аурі можна розпрощатися з недугами, зарядитися позитивними емоціями й загадати бажання, яке обов’язково здійсниться.
Запорізький замок з привидами
Скоріше за все, їдучи до берегів Азовського моря, ви зупиняли свій погляд на зруйнованій фортеці. Це маєток Попова, будівництво якого було розпочато ще в 1860 році відставним генералом Василем Поповим. Саме йому належить ідея спорудити у Василівці власну цегляну резиденцію, візитною карткою якої став двоповерховий палац.
Тутешня архітектура поєднує в собі риси неоготики, романського стилю та бароко. Основний матеріал, який використовувався при будівництві – червона та жовта цегла. І недивно, адже Попов володів трьома цегельними заводами, тож вибір здається очевидним. На створення садиби пішло 20 років. За цей час її було оснащено великою бібліотекою з рідкісними виданнями, картинною галереєю, дзеркальними кімнатами, лазнями тощо.
Колись цей маєток був найбільшою будівлею на території Східної Європи. Згідно із задумкою власника, він мав стати альтернативою Воронцовському палацу. І хоча такого розмаху будова не набула, все ж таки прийшлась до смаку високим чинам, які з’їжджались сюди на полювання. Говорять, що частим гостем у цих краях був князь Михайло Миколайович – брат царя Олександра II.
Під час Другої світової війни стіни резиденції сильно постраждали від вибухів, а в 50-ті залишки палацу розібрали для відновлення доріг та будівництва корівників. Не дивно, що до наших часів збереглися лише окремі її елементи – оглядова вежа, стайня, каретний двір, три флігелі, будівля електростанції та деякі майстерні. Між іншим, ходять чутки, що по території садиби розгулюють привиди!
Зараз на території комплексу працює музей, в залах якого зібрано чимало експонатів, що розповідають про життя родини Попових. Василівка і досі прихована від очей туристів, відповідно розраховувати на розвинену туристичну інфраструктурна не треба. Подорож сюди буде по-справжньому корисною для тих, хто захоплюється історією рідного краю або любить полоскотати собі нерви моторошними переказами. Якщо це про вас – ласкаво просимо!
Подорож півднем – чудова можливість, аби зрозуміти, що дивовижне зовсім поруч, набагато ближче, ніж нам здається!
