Кореспондент авторитетної німецької газети «ТAZ» Bernhard Clasen вперше приїхав в Україну у 2014 році, щоб висвітлювати революційні події на Майдані.
– Я побачив сяючи очі людей, що жадали змін на краще, їх натхнення, готовність до боротьби, солідарність і назавжди полюбив цю неймовірну країну, – розповідає Бернхард. – Українці щиро радіють життю, але коли приходить біда, стають згуртованими, мужніми, енергійними, тримаються разом у спільній боротьбі з ворогом. – Тоді я вибрав для себе місію – через людські долі висвітлювати всі події, які трапилися в Україні в зв’язку з нападом рф, показувати всьому світу, як українці відстоюють свою свободу та незалежність.
Бернхард Класен почав з вивчення української мови, бо бажав особисто, а не через перекладача спілкувати з людьми, про яких пише. Він має музичну освіту, з дитинства грав на гітарі, тому вирішив вивчати мову, співаючи народні українські пісні. І йому це вдалося, зараз Бернхард добре володіє українською мовою, навіть здав державний екзамен.
Тільки за рік повномасштабного вторгнення медійник побував майже в усіх «гарячих» точках – Бучі, Ізюмі, Херсоні, Харкові, а також Одесі, Ужгороді, Полтаві, Чернівцях. Звідусіль робив статті та репортажі у газету «TAZ» та на декілька сайтів. В Запорізький області побував в населених пунктах, що найбільше постраждали від ворожих обстрілів, знімав розбомблені житлові будинки у місті, багато спілкувався з людьми.
– У Запорізький Центр журналістської солідарності Бернхард Класен вперше завітав у березні 2023 року, – розповідає співкоординаторка центру Наталія Кузьменко, – з цього моменту він кожного року приїздить у наше прифронтове місто. Починає збір інформації зі спілкування з колегами в пресцентрі ЦЖС, отримує поради щодо важливих тем, користується обладнанням, бере участь у заходах, працює в коворкінгу. Свого часу Бернхард Класен презентував в VHS (навчальний комплекс, до якого входять коледж і університет) в Менхенгладбахі фотоматеріали, зібрані в Україні, в тому числі і за допомогою Запорізького Центру журналістської солідарності. «Я тепер один з вас – і ми разом!», – стверджує німецький журналіст.
– Я на власні очі бачив, коли це знімав, яке горе несе людям російська агресія в Україні, спілкувався з тисячами мирних громадян, бачив дітей, чиє дитинство обпалене війною. І тому ця війна стала моєю особистою справою, – зазначає німецький журналіст.
Перед цьогорічним візитом в Центр Бернхард встиг в цьому році побувати в Ужгороді, Львові, Полтаві, Харкові, потім прямує в Одесу. Темою його репортажів тепер стала соціальна складова, а саме – як населення з низькими доходами виживає від час широкомасштабного вторгнення, яке вже триває майже п’ять років. Він переживає разом з героями наступних публікацій всі виклики життя до того, як матеріали вийдуть у світ.
– Я ніколи так часто не грав на гітарі, як під час війни, – каже Класен, – українські пісні допомагають зняти стрес та емоційно відновитися після важких інтерв’ю, до того ж, коли я граю, то не чую нічні сирени та тривоги, яки тривають багато часів.
Кожне спілкування в ЦЖС з колегами Бернхард завершує невеличким концертом, де виконує нові українські твори, які встигає вивчити між професійними справами. Цього разу з ним приїхала скрипалька з Переяслава Неллі Павелко, творчий дует з якою журналіст склав кілька років тому за допомогою Інтернету. Відтоді Неллі двічі на рік приїздить в ту точку на мапі України, де у той момент працює Бернхард. На цей раз пощастило запорізьким медійникам.
Наталія Вадимова, фото Дар’ї Зиранової
