Огляд ЗМІ
Україна і Європа вимагають припинити вогонь по лінії фронту і тільки після цього перейти до дипломатії. Водночас Дональд Трамп і Володимир Путін наполягають, що спочатку повинна бути укладена мирна угода. Бачення ситуації США може бути лише предметом дискусій, вважає радник глави Офісу президента України Сергій Лещенко.
Припинення війни, за його оцінками, відкриє шлях дипломатії, в той час як під час боїв постійно змінюється ситуація на лінії фронту, через що важко вести конкретні бесіди.
Деякі європейські лідери впевнені, що Росія не налаштована припиняти війну найближчим часом. За словами головного дипломата ЄС Кайї Каллас, Москва спробує затягнути переговори з Вашингтоном.
Гарантії безпеки
Джерела газети The Daily Telegraph повідомили, що США запропонували Україні гарантії безпеки за зразком НАТО в разі мирної угоди з РФ. Але офіційно країна не вступить до Альянсу.
На практиці це означатиме, що європейські союзники дадуть відповідь на російське вторгнення в Україну відповідно до зобов’язання за статтею 5 Договору про взаємну оборону.
Трамп не виявив готовності направити американських солдатів або значні ресурси для захисту України. Європа розраховує на створення «сил підтримки», але вони не зможуть діяти без контингенту США.
Як кажуть співрозмовники, Путін погодився з цією умовою на переговорах із Трампом на Алясці. Глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що надійні гарантії безпеки для України та Європи мають стати невід’ємною частиною будь-якої мирної угоди.
«Росія не може накласти вето на курс України на вступ до ЄС і НАТО. Україна ухвалить потрібні їй рішення на своїй території. Міжнародні кордони не повинні змінюватися силою, ми продовжимо підтримувати Україну», — йдеться в заяві.
Президент Франції Еммануель Макрон додав, що «Коаліція рішучих» працюватиме над гарантіями безпеки України, щоб домогтися конкретних результатів. «Важливо винести всі уроки з досвіду останніх 30 років, зокрема з усталеної традиції Росії не виконувати зобов’язання», — підсумував він.
Угода на 100 мільярдів
На зустрічі в Білому домі Володимир Зеленський запропонував очільнику США Дональду Трампу угоду на 100 мільярдів доларів щодо купівлі американської зброї. Також Київ та Вашингтон також планують укласти угоду на 50 мільярдів доларів щодо виробництва дронів з українськими компаніями. Про подробиці угоди розповіло видання Financial Times.
«Україна пообіцяє придбати американську зброю на суму 100 мільярдів доларів, фінансовану Європою, щоб отримати гарантії безпеки від США після укладення мирної
угоди з Росією», — йдеться у матеріалі видання.
Що стосується частини угоди про дрони, то її Київ пропонує укласти з компаніями, які стали «піонерами» у виробництві з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.
Документ не містить конкретної інформації щодо того, про купівлю якої зброї у США йдеться. Однак там згадано про наступне: щонайменше 10 систем протиповітряної оборони Patriot та інші ракети і обладнання.
Чи буде обмін територіями?
Під час зустрічі з Трампом Зеленський допустив «пропорційні обміни» територіями з Москвою. Про це йдеться в матеріалі The Wall Street Journal. «Зеленський не відмовився від обміну територіями під час переговорів з Трампом, але він сказав, що буде складно перемістити населення й обійти конституційні заборони України», — написали у виданні з посиланням на свої джерела. Деякі експерти вважають, що ці заяви носять більш манупілятивний характер, щоб спонукати Трампа продовжити тиск на Путіна.
Наступна зустріч
Наступна зустріч буде за участю трьох лідерів, за підсумками якої вони укладуть мирну угоду, заявив держсекретар США Марко Рубіо в інтерв’ю телеканалу Fox News. «Ми ще не досягли цієї мети, але ми прагнемо. Це одне з питань, яке обговорювалося, як саме досягти цієї точки», — розповів Рубіо.
За його словами, твердження Путіна про готовність зустрітися із Зеленським, це «вже серйозно».
Натомість помічник Путіна Юрій Ушаков вже наголосив, що російська сторона готова підвищити статус делегації на майбутніх перемовинах. Це красномовно свідчить про те, що насправді Путін буде всіляко уникати зустрічі із Зеленським, продовжуючи війну на землі і в небі. Підтвердженням цієї думки є ракетний обстріл Запоріжжя напередодні зустрічі в Вашингтоні і атака на Кременчук наступного ранку.
Інша думка
Те, що світ спостерігав у Вашингтоні, не було самітом миру. Це був політичний театр, ретельно зрежисований спектакль, мета якого – не досягти справедливості, а легітимізувати ультиматум, написаний у Кремлі, впевнений блогер Владислав Смирнов. За лаштунками протокольних усмішок та улесливих подяк Дональду Трампу розігрувалася драма, де Україні відводилася роль жертви, яка має з вдячністю прийняти власну ампутацію. Це був не діалог, а пролог до «пакту повільної капітуляції», і аналіз реальних намірів учасників не залишає в цьому жодних сумнівів.
Центральною фігурою вистави був Дональд Трамп, але його роль полягала не у створенні нової мелодії, а у виконанні давно відомої російської партитури. Його «велика угода» – це лише ребрендинг кремлівського ультиматуму, що роками циркулював у кулуарах. Розглянемо ключові пункти:
- Переговори під дулом автомата: Трамп відкинув ідею припинення вогню як передумову, повністю перейнявши цинічну логіку Путіна: навіщо зупиняти тиск, якщо він прискорює закриття «угоди»? Це перетворює стіл переговорів на місце тортур, де кожен день кровопролиття є аргументом на користь капітуляції.
- Торгівля суверенітетом: «Безпрецедентні гарантії безпеки» пропонуються не як право, а як товар, який можна купити лише за одну ціну – відмову від Криму та Донбасу. Це класична формула шантажу, де безпека того, що залишиться, вимінюється на легалізацію першородного гріха агресії.
- Ілюзія безпеки: Відмова від НАТО в обмін на «гарантії по типу 5 статті» – це заміна реального, інституційного захисту на паперові обіцянки, залежні від політичної волі окремих лідерів. Це «Будапешт 2.0», свідомо неробоча конструкція.
Чому Трамп так поспішає продати цей токсичний продукт? Відповідь лежить у внутрішній політиці США. На нього тисне американське суспільство, для якого Путін – зло, Республіканська партія, що готується до проміжних виборів, та низка скандалів, що вимагають позитивного порядку денного. «Мирна угода» до жовтня – це його шанс продемонструвати себе ефективним лідером, здатним «вирішувати проблеми». І заради цього образу він готовий пожертвувати принципами міжнародного права.
На цьому тлі роль європейських лідерів виглядала неоднозначною. Їхні слова подяки Трампу, який «зрушив ситуацію з мертвої точки», були улесливою дипломатичною грою, спробою залишитися в процесі та хоч якось на нього вплинути. Проте цей хор не був одностайним. Крізь нього проривалися самотні, але надзвичайно важливі голоси, що руйнували ілюзію єдності:
- Голос справедливості: прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні була чи не єдиною, хто вжив слово «justice» (справедливість). Цей короткий спалах нагадав, що мир без справедливості – це лише відкладена війна, і з цієї точки зору зустріч була повним провалом.
- Голос реалізму: лише канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наважився говорити про «pressure» (тиск) на Росію та назвав припинення вогню невідкладною першочерговою вимогою, прямо суперечачи сценарію Трампа.
- Голос історії: нагадування президента Фінляндії про досвід боротьби його країни з агресором у XX столітті прозвучало як застереження: умиротворення хижака ніколи не працює.
- Голос взаємозалежності: прем’єр Британії, говорячи про спільну безпеку, підкреслив, що падіння України стане початком кінця безпеки для всієї Європи.
Ці голоси показали, що частина європейської еліти розуміє всю небезпеку ситуації. Але цього розуміння виявилося недостатньо, щоб змінити загальну картину. Найбільша трагедія вашингтонського спектаклю полягає не в цинізмі Трампа, а в стратегічній слабкості Європи.
Необхідність улесливо виспівувати перед американським президентом народилася з власної нерішучості. Європа має всі важелі, щоб змінити хід війни, але боїться їх використати.
Замість 18 пакетів косметичних санкцій могла б бути тотальна економічна ізоляція Росії. Якби Німеччина нарешті надала ракети Taurus, а ЄС конфіскував заморожені російські активи, розмова велася б з позиції сили, а не прохання. Тоді б європейцям не довелося платити за власну безпеку майбутнім України.
Дипломатії недостатньо. Справжній шлях до миру лежить через усвідомлення простої істини: імперію не можна вмовити, її можна лише перемогти. Час покаже, чи здатна Європа на таку стратегію, чи вона обере шлях найменшого спротиву, який неминуче веде до катастрофи.
А поки політики грають у свої ігри, Україні, затиснутій між тиском та інтересами великих гравців, важливо пам’ятати одне. З неба на нас дивляться тисячі найкращих синів і доньок, тисячі ідейних українців, які віддали свої життя. Вони вірять, що їхня жертва не буде зраджена. І будь-яка угода, що легітимізує агресію та віддає хоча б клаптик нашої землі, буде зрадою не лише міжнародного права, а й їхньої священної пам’яті. Це та червона лінія, яку ми не маємо права перетнути. Ніколи.
