Запоріжжя багато десятиліть залишається одним із найбільших промислових центрів України. Тут працюють підприємства машинобудування, металообробки, енергетики, автоматизації, виробництва обладнання та сільськогосподарської техніки. Частина з них і сьогодні продовжує працювати під звуки повітряних тривог і вибухів.

Щоб не залишатися наодинці з проблемами, підприємства об’єднуються. Один із таких майданчиків – Громадська спілка «Запорізький кластер «Інжиніринг – Автоматизація – Машинобудування», або Запорізький кластер IAM (Zaporizhzhia Cluster EAM).

Кожне підприємство має власну спеціалізацію, виробничі можливості та досвід. Але разом вони можуть вирішувати завдання, які одному підприємству було б складніше виконати самостійно: від пошуку фахівців і технологічних консультацій до розробки нового продукту, пошуку фінансування та виходу на іноземні ринки.

Що таке Запорізький кластер EAM

Громадська спілка об’єднує юридичних осіб на основі спільних інтересів. Кластер заснували у 2020 році за ініціативи Запорізької торгово-промислової палати, Національного університету «Запорізька політехніка», Асоціації промислових підприємств України та провідних компаній регіону, які працюють у сферах промислового інжинірингу, автоматизації та машинобудування.

Директором спільноти є доктор економічних наук, професор Національного університету «Запорізька політехніка» (сьогодні професор Національного університету «Києво-Могилянська академія) Андрій Карпенко. Він пояснює, що основна роль кластеру – створювати умови для взаємодії підприємств і нових можливостей для кожного його учасника.

«Основні завдання полягають у тому, щоб розвивати структуру Кластера у різних напрямках і створити передумови, щоб усі учасники нашої спільноти отримували для себе нові можливості для розвитку», – зазначає Андрій Карпенко.

Простіше кажучи, кластер – це професійна спільнота, у якій підприємці можуть обмінюватися досвідом, шукати партнерів, разом працювати над проєктами та отримувати інформацію про можливості для розвитку, створювати ланцюги виробництва продукції.

Як одна компанія може доповнювати іншу

Суть кластерної моделі добре пояснює директор ТОВ «Брайтмедіа Компані» Кирило Сухацький.

Уявімо, що в компанії є ідея нового промислового продукту. Одне підприємство може допомогти сформувати концепцію та дизайн, інше – розробити інженерну частину, третє – електроніку й автоматизацію, четверте – виготовити прототип. Ще один учасник може мати необхідні потужності для серійного виробництва. Після цього залишаються тестування, стандартизація, сертифікація та підготовка продукту до виходу на ринок.

«Одна задача – різні компетенції. І саме в цьому одна з головних цінностей Запорізького кластеру EAM: ми можемо зібрати навколо ідеї команду компаній, кожна з яких сильна у своїй частині роботи», – зазначає Кирило Сухацький.

Тобто кластер працює не за принципом «усі роблять одне й те саме». Навпаки – цінність полягає у поєднанні різних спеціалізацій. Для Запоріжжя, де поруч працюють підприємства машинобудування, металообробки, енергетики, автоматизації та виробництва обладнання, така модель є особливо важливою.

Війна змінила роботу, але не зупинила діяльність кластеру

Повномасштабне вторгнення суттєво змінило умови роботи запорізького бізнесу. До війни підприємства могли планувати спільні заходи, поїздки, міжнародні контакти та кооперацію значно вільніше. Після початку повномасштабного вторгнення додалися питання безпеки, релокації, скорочення замовлень, втрати виробничих потужностей і людей.

За словами Андрія Карпенка, частина компаній виїжджала, деякі згодом поверталися, а підприємства, які залишилися, були змушені перебудовувати роботу: «Під час війни ми почали перебудовуватися або формувати нові можливості для того, щоб підтримувати розвиток як спільноти, так і кожного з учасників».

Для частини виробництв одним із способів вижити стали диверсифікація та створення додаткових виробничих майданчиків. Це дозволяє підприємствам зменшити ризики й продовжувати роботу навіть тоді, коли основне виробництво опиняється під загрозою через близькість до фронту.

При цьому сам кластер став ще й майданчиком для комунікації та взаємної підтримки.

«Кластер виступив такою надійною платформою, осередком, де були започатковані більш широкі напрямки до співпраці», – говорить Андрій Карпенко.

Підприємства працюють на те, що потрібно Україні

Війна змінила й сам попит на продукцію. Одні підприємства ремонтують енергетичне обладнання після російських атак, інші виготовляють конструкції для захисту енергетичної інфраструктури, треті продовжують виробляти обладнання для аграрного сектору або розвивати технології автоматизації.

Керівник ТОВ «ПК Котломонтаж» Михайло Гречуха розповідає, що сьогодні значна частина роботи підприємства пов’язана із налагодженням і ремонтом енергетичного обладнання.

«Сьогоднішні виклики змушують нас виконувати роботи, пов’язані з аварійними ремонтами котелень після прильотів, після російських атак», – говорить Михайло Гречуха.

Разом із виробничими завданнями виникає інша проблема – нестача людей. Підприємству потрібні зварювальники, слюсарі та монтажники. Причому йдеться саме про кваліфікованих працівників, яких дедалі важче знайти. Компанія вже думає і про залучення ветеранів. За потреби людей готові додатково навчати або перекваліфіковувати.

Ще один приклад – група компаній, «Автосервіс КБ», яку представляє Юрій Пилипенко. Одне з підприємств виготовляє металоконструкції. Сьогодні серед його замовлень – захисні споруди для енергетики та конструкції для будівництва. Інший напрям – ремонт автомобілів, зокрема позашляховиків та мікроавтобусів.

За словами Юрія Пилипенка, СТО нині завантажені роботою. Працівники заброньовані, а підприємство планує розширюватися – зокрема встановити ще три підйомники після отримання грантової підтримки.

Для підприємця кластер – це передусім можливість не залишатися наодинці з виробничими питаннями. «Це професійна спільнота, де ми можемо ділитися. Найперше – це обмін інформацією», – пояснює він.

Йдеться не лише про загальну інформацію. Наприклад, один учасник може підказати іншому технологію виготовлення певної металоконструкції, інший – розповісти про грантові можливості чи програми страхування майна.

Директор виробничо-інжинірингової компанії TriadaWelding Кирило Красносельський представляє інший напрям – технології та роботизацію зварювальних процесів. Компанія може розробити технологію під конкретний виріб, спроєктувати роботизований комплекс, виготовити необхідне оснащення, інтегрувати обладнання, запрограмувати його, навчити працівників і запустити комплекс на виробництві.

Сфера застосування – від машинобудування до складніших завдань, зокрема зварювання броньованої техніки та робіт для аерокосмічної галузі. Але, за словами Кирила Красносельського, навіть роботизація не вирішує кадрової проблеми. Тому компанія багато років співпрацює із Запорізькою політехнікою та закладами професійної освіти.

На підприємстві створили навчальний майданчик для студентів університету. Молодь може проводити там лабораторні роботи, брати участь у семінарах і конференціях, працювати з сучасним обладнанням. Так підприємство фактично формує власний кадровий резерв.

Ще один активний учасник кластеру – ТОВ «Капіталпромресурс», яке представляє Андрій Лютий. Компанія виробляє сільськогосподарську техніку та орієнтована не лише на внутрішній ринок: близько 30 відсотків продукції йде на експорт. Одним із напрямів є виробництво сівалок за технологією No-till – підходом, який передбачає мінімальне порушення ґрунту.

Підприємство розвиває цей напрям ще з 2014 року та залучає грантове фінансування на проєкти, пов’язані з регенеративним землеробством.

Підприємство також відчуває кадровий голод. Для компанії важливим джерелом кадрів залишається Запорізька політехніка. Молодих спеціалістів тут готові брати на роботу ще коли вони навчаються.

«Якщо щось не вміють – будемо навчати. У нас зараз працюють декілька молодих хлопців, їм близько 19 років, ми їх навчаємо», – каже Андрій Лютий. Причому, за його словами, підприємство відкрите і для жінок: вони також працюють на виробництві.

Кадри – одна з головних проблем виробничників

Практично в усіх розмовах із представниками підприємств звучить одна й та сама проблема – де брати людей. Йдеться не лише про робітничі професії. Запорізькій промисловості потрібні інженери, технологи, конструктори, програмісти, фахівці з автоматизації та інші спеціалісти, яких неможливо швидко підготувати.

Андрій Карпенко наголошує: кожне підприємство намагається втримати кваліфікованих працівників, але конкуренція за кадри стала значно жорсткішою. Частина людей виїхала з регіону, частина пішла до війська, інші шукають безпечніші умови роботи в інших областях.

Тому кластер робить ставку на співпрацю з освітніми закладами. Це стажування, практика студентів, відкриті лекції, стартап-хакатони, спільні заходи та безпосередня комунікація між бізнесом і університетом.

Мета – показати молоді, що у Запоріжжі є підприємства, які працюють, розвиваються і готові давати їм високооплачувану роботу.

Ще один напрям, про який уже говорять підприємці, – працевлаштування ветеранів російсько-української війни. Підприємства розглядають можливість навчати захисників нових професій або давати їм додаткову кваліфікацію.

Для виробництва це може стати одним із шляхів вирішення кадрової проблеми, а для ветеранів – можливістю повернутися до цивільного життя через професію.

Михайло Гречуха прямо говорить про готовність підприємства працювати з ветеранами та за потреби навчати їх.

Від Запоріжжя – до міжнародних партнерств

Попри війну, кластер не обмежується внутрішніми питаннями. Один із напрямів його роботи – допомогти підприємствам виходити на українські та закордонні ринки. Саме тому представники кластеру беруть участь у міжнародних заходах.

У вересні Запорізький кластер EAM долучився до делегації Ukrainian Cluster Alliance, яка вирушила до Чехії. У Празі відбулася конференція Building Bridges 2.0, де зустрілися український і чеський бізнеси, представники кластерів та інституцій.

Запорізьку спільноту представляв Кирило Сухацький. За його словами, такі поїздки – це передусім можливість особисто познайомитися з потенційними партнерами, розповісти про свої можливості та побачити нові перспективи.

«Треба бути присутнім там, де ці зв’язки формуються. Приїхати.  Представити себе. Розповісти, що ми вміємо. Послухати інших. Поставити питання. Познайомитися. Обмінятися контактами», – зазначає він.

Для запорізького бізнесу це особливо важливо: міжнародне партнерство може означати не лише нові замовлення, а й технології, інвестиції, гранти та можливість інтегрувати місцеві підприємства у ширші виробничі ланцюги.

Окремий потенціал кластеру його учасники бачать у створенні своєрідного спільного R&D-простору – середовища, де можна розробляти та доводити до виробництва нові промислові рішення.

Ідея полягає в тому, що замовнику не обов’язково шукати окремо інженера, конструктора, виробника, фахівця з автоматизації та компанію для серійного випуску. У межах спільноти вже є різні компетенції, які можна об’єднати навколо конкретного завдання.

Саме таку модель Кирило Сухацький демонстрував під час презентації кластеру в Празі: від ідеї та дизайну – до інженерії, прототипування, серійного виробництва, тестування і виходу на ринок. Для Запоріжжя це може стати особливо важливим у перспективі повоєнної відбудови.

Вистояти зараз – бути готовими до відбудови

Запорізький кластер EAM виник ще до повномасштабної війни – тоді його завданням було посилювати співпрацю між підприємствами, розвивати промислову кооперацію та створювати нові можливості для бізнесу.

Після 2022 року ці завдання нікуди не зникли. Навпаки – до них додалися безпека, релокація, пошук кадрів, диверсифікація виробництва, відновлення після атак, пошук грантів та вихід на нові ринки.

Андрій Карпенко підкреслює: кластер не претендує на те, щоб представляти увесь бізнес Запоріжжя. Його значення в іншому – у створенні середовища, де підприємства, освіта, влада та громадський сектор можуть говорити між собою.

Кластер співпрацює із Запорізькою обласною військовою адміністрацією, міською радою, освітніми закладами та іншими регіональними структурами. За словами Карпенка, це дозволяє краще розуміти реальні проблеми бізнесу та долучатися до експертного обговорення рішень. Фактично йдеться про горизонтальні зв’язки, які особливо потрібні в умовах війни.

Сьогодні члени кластеру працюють у різних сферах, але мають спільний виклик – зберегти виробництво та людей у прифронтовому Запоріжжі. Одні ремонтують котельні після атак, інші виробляють конструкції для енергетики, треті ремонтують транспорт, виготовляють сільгосптехніку або впроваджують роботизовані технології. І водночас думають про те, що буде після війни. Бо відбудова потребуватиме не лише грошей і матеріалів. Вона потребуватиме підприємств, які вміють виробляти, інженерів, які здатні проєктувати, робітників, які можуть це реалізувати, і бізнесу, який готовий об’єднувати ці компетенції.

Саме тому для Запоріжжя кластерна співпраця може бути не просто способом пережити складні часи, а й основою для нового етапу розвитку промисловості.