Андрій Владов
Маючи такого ворога, як Росія, українці повинні чітко розуміти, що цей конфлікт затягнеться на довгі роки і подальша політична, економічна та соціальна побудова України має враховувати цей чинник.
Російсько-українська війна – це взагалі спроба вісі зла взяти реванш за свою поразку після розвалу так званої соціалістичної системи і СРСР. Це контрхід для того, щоб зупинити демократичний процес, який набирає швидкості. Маємо надію, що шансів у авторитаризму немає.
Росія має імперську політичну ідентичність і тому завжди буде загрозою для європейських націй, — заявив (представник Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. «Росія ніколи не могла стати нацією. Вона завжди була імперією з царем, з Радянським Союзом, а тепер з Путіним. Це константа Росії, її політичної ідентичності та, як наслідок, загроза для її сусідів — і особливо для нас», — пояснив Боррелью
Побудова оборонного сектору
Американське видання The Atlantic пише: «Оборонний сектор України вже давно відіграє фундаментальну роль у забезпеченні ідентичності країни. Підвищення продуктивності та ефективності галузі необхідне не лише для задоволення нагальних військових потреб Києва. Воно має вирішальне значення для реалізації більш масштабних амбіцій щодо перетворення України на невід’ємну частину Заходу. Щоб заручитися стійкою підтримкою НАТО, Україні необхідно продемонструвати чистіший від корупції і більший оборонний сектор. Більше того, багато українців розуміють, що для того, щоб їх країну повністю визнали західною, можливо їй доведеться довести, що вона може багато давати НАТО, особливо після того, що вона багато взяла». Це своєю чергою значно вплине на зростання промисловості, яка використовуватиме передові технології Заходу.
Рік буде переломним
РФ взяла за основу своєї стратегії битву на виснаження, виснаження ресурсів України. Просування російської армії вже не розраховане на застосування передових видів озброєння, а здійснюється здебільшого за рахунок «м’ясних штурмів» росіян, оскільки мобілізація від 20 до 40 тисяч призовників на місяць дозволяє поповнювати втрати з лишком.
Україна змушена оголосити додаткову мобілізацію та активізувати Захід для надання більш сучасної та далекобійної зброї. За межами сухопутного фронту розігрується ще одна битва зі стратегічними ударами по тилу України. Але завдяки сучасним системам ППО, отриманим від Заходу, є всі підстави розраховувати на успішний опір масованим бомбардуванням цивільної інфраструктури. У свою чергу Україна б’є Росію, особливо в Криму. Вона очікує на постачання винищувачів F-16 і ракет великої дальності. Їй вдалося частково зняти блокаду на Чорному морі, і вона загрожує російському флоту та його базам, це вже говорить про позитивну тенденцію під час бойових дій. Свіже підтвердження тому – знищення українськими повітряними силами великого десантного корабля «Новочеркаськ» в порту Феодосії, в ніч на 26 грудня.
НАТО в особі країн-членів альянсу продовжує чинити тиск на Росію через санкції, що є постійною точкою опори для Києва у боротьбі з агресором. Це означає, що підтримка Зеленського лідерами Північноатлантичного договору набирає обертів і вже призвела до паритету сил на лінії бойових зіткнень з армією, яка ще нещодавно вважалася другою у світі за кількістю озброєння, техніки та особового складу. Є впевненість, що 2024 зможе стати переломним у поразці армії РФ на українських територіях.
Що може зупинити Росію?
На це питання є лише одна відповідь. Тільки українська військова міць, український спротив та українська перемога. Політична система теперішньої Росії є фейковою. Володимир Огризко – один із найдосвідченіших дипломатів України в своєму інтервью розповів: Ну от є в Росії партії? Я в цьому зв’язку весь час згадую слова Віктора Черномирдіна. Коли його спитали: «Що ж таке ваші партії?», він відповів: «Знаєте, що б у Росії не створювалось, все одно виходить КПРС».
Тобто як би партія не називалася, це все одно КПРС: що Комуністична, що «Єдіная Росія», що «Справедліва Росія», що «Нові люди», що «Старі…» – немає ніякого значення, це фейк.
Чи є в Росії парламент? Ні, немає в Росії парламенту. Це механічна штамповка того, що приходить з адміністрації Путіна. Є в Росії уряд? Ні, це інструмент для реалізіції того, що хоче Путін. Говорити про Росію як про функціонуючий демократичний механізм не можна. Чому? Тому що в Росії є цар, як би він не називався: Петро І, Катерина ІІ, Ніколай, Алєксандр, Сталін, генсек Брежнєв, чи сьогодні президент Путін. Це цар. Відповідно, цей цар вирішує все. Все інше не має жодного значення, тому що система побудована на тваринному страху. От якщо є вождь, цар, хан – то він і є уособленням всього того, що називається в інших країнах суспільством.
Московія як державне утворення всмоктала в себе все те, що було в орді, але ще більше його посилила і зробила його настільки жахливим, що сьогодні ми можемо сказати: в цій системі координат нічого не змінилося. Путін, звичайно, розповідає нам про парламентаризм, про те, що Росія демократична країна, днями там буквально говорили про якусь там «річницю» їхньої конституції. І він каже: «Ви знаєте, що у нас же тисячолітні традиції парламентаризму? Згадайте Новгородську республіку». Так він просто не завершив цю фразу, бо московити знищили Новгородську республіку, вони знищили Новгородське віче. І після цього поняття «віче» як елемент демократії в Росії відсутнє. Тобто Путін тримає в страху насамперед своє оточення. Воно не просто боїться, воно тремтить. Немає значення, як називається: міністр закордонних справ чи керівник МВС, чи голова Служби зовнішньої розвідки – це його раби. Але вони раби до того моменту, поки він є сильним і здатний їх вести до уявних перемог. Якщо цар неуспішний, це уже лже-цар.
Отже, якщо українська армія розіб’є російську армію і вижене її з Криму, зі сходу України, з півдня України, ми матимемо дуже цікавий розвиток подій. Це буде означати, що в російському суспільстві з’явиться новий цар, тому що старий програв. Відтак почнуться процеси серйозної внутрішньої нестабільності в Росії, а цим скористаються і народи, які вже довгі століття сидять під московським ярмом і в якийсь момент скажуть: а чому ми повинні сидіти під Москвою?
Я дуже сподіваюся, за нашого з вами життя ми побачимо, що від усієї Росії мало що залишиться. Путін почав велику війну. Війна для нього – це спосіб утримання цієї імперії. Ця афера йому буде коштувати його власної свободи, а може і життя, і розвалу цієї імперії. Війна – це тільки той спосіб, який дає йому зараз можливість виступати як мачо, він зараз – лідер нації. Путін не може здати назад і визнати, що програє. І це для нього означає кінець його політичного і, можливо, фізичного існування.
