Андрій Бартиш
У своєму традиційному посланні Федеральним зборам Путін викладає свою оцінку ситуації в країні та світі, описує завдання на майбутнє. Якщо з країною все зрозуміло і нічого нового він не запропонував, окрім як обігнати всі європейські та американські економіки за десять років, щоб «зробити РФ великою», то, за його баченням зовнішньої політики, є над чим подумати.
Ряд аналітиків вважають, що Путін означив у своєму зверненні перехід до чергового етапу спроби перебудови світового порядку і намагається переконати європейців, що спецоперація – не пролог для чергової світової війни, а регіональний конфлікт Росії, що втомилася від підначок, з окраїнною псевдо-державою, з бунтівною провінцією, яка вже зазнала політичного та соціального фіаско.
На сьогодні Путін впевнений, що Україна та її союзники зазнають військової поразки і на цьому фоні зміцненню оборонного потенціалу країни у посланні відведено значуще місце. Путін намагається знову повернути РФ у вісімку передових країн до 2030 року і здійснити відхід від вимушеної моделі «Росія в кільці ворогів» до моделі «Росія – флагман розвитку». Наскільки це можливо після нападу на Україну, залишається питанням – Захід вже не піде на поступки диктатору. Саме тому Путін зазначив у своєму зверненні, що РФ привела до готовності свої ядерні установки, а це вже конкретна заявка на шантаж європейців.
Військори РФ про ядерну загрозу
Здобувши запаморочливі надії від взяття Бухмута та Авдіївки, кремлівські писаки вже відкрито загрожують країнам НАТО, намагаючись видати свої тимчасові перемоги за програш України та союзників у цій війні. На більшості телеканалів РФ звучить теза із серії «ми ще не починали». Росіянам вселяється, що неміч армії РФ це просто жест доброї волі, і незабаром російський ведмідь покаже себе у всій красі.
За їх твердженням, російська армія обмежила свої дії українською територією, і не впливає на засоби технічної розвідки та цілевказівки НАТО, не відреагувала на вибух «північних потоків». Також вона не реагує на удари по території та флоту РФ західними ракетами та БПЛА.
Росіянам постійно нав’язується думка, що саме так поведінка створює комфортні умови для США та Британії щодо ведення неприкритої війни через Україну. Простіше кажучи, війна ведеться не з Україною, а з усіма країнами НАТО. Продовжуючи в тому ж дусі, Кремль вважає, що опинився в невигідній позиції виснаження на українській території і так нечисленних людських ресурсів РФ – «в умовах демографічної кризи серед державотворчого російського народу» – та «матеріальних засобів у бойових діях з арміями блоку, що кратно перевершує ЗС РФ за чисельністю та за оснащеністю звичайними озброєннями».
І ось тут прозвучала головна думка, яку хотів донести європейцям Путін у своєму виступі – «за доктринальними документами, перевагу НАТО у звичайних силах та озброєннях на європейському театрі воєнних дій ми збиралися компенсувати тактичною ядерною зброєю. Схоже, на Заході, виходячи з нашої поведінки загалом щодо конфлікту в Україні, дійшли висновку, що ми так і не наважимось перейти до її застосування. І це погано, дуже погано. Вони перестали нас боятись. Відповідно, на перше місце постає завдання: як нам повернути Заходу страх перед Росією. При цьому навіть не страх, а жах. І словами тут нічого вдіяти не можна. Лише жахливим вчинком. І не в Україні».
Фантазії РФ розгулялися
Будучи впевненою, що європейці злякаються ядерної конфронтації та відмовляться від військового спротиву РФ в Україні, Росія вже озвучує плани на майбутнє. Без західної допомоги РФ впевнена у розгромі ЗСУ. Коли навесні 2022 року Росія зайняла південь України, включно з Херсонською областю, до Придністров’я їй залишалося всього 150 кілометрів. Якщо Москва взяла б Одесу, то відстань скоротилася би до 50 км. А якщо росіяни заволоділи б усією Одеською областю, то вийшли б до кордону з Придністров’ям. І тоді вони змогли б разом забрати територію від Донбасу та Криму до Одеси та річки Дністер. А можливо, Росія пішла б ще далі. Така можливість є й сьогодні, але вірогідність такого розвитку подій дуже мала.
Якщо Вашингтон оголосить, що захищатиме молдавський суверенітет і цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів, Москва сприйме це як удар і загрожуватиме ядерною війною. Питання стоїть не про півмільйона людей на березі річки Дністер. Йдеться про перевірку, яка покаже, що зійде з рук Москві та яку реакцію це викличе на Заході. А реакцію Заходу ми вже бачимо. Завдання не дати РФ перемогти в Україні сьогодні відкрито обговорюється в усіх європейських парламентах, навіть при тому, що допомога від США найближчим часом буде мінімальною.
Ресурси Європи набагато більші, ніж ті, які має РФ, навіть за підтримки своїх сателітів, Ірану та Китаю. Але сьогодні Європа ще не розкрила весь свій потенціал. А їй є чого побоюватись. У безпосередній близькості від балтійських країн знаходиться Псковська дивізія ВДВ, яка готова почати боротьбу за Сувальський перешийок і тим самим торкнутися інтересів безпосередньо країн НАТО, а це вже початок третьої світової. Або повна поразка як НАТО, так і європейської демократії. Європа цього не допустить, і допомога ЗСУ лише збільшуватиметься.
Україна здаватись не збирається
Ще в 2023 році військові аналітики говорили, що ближче до виборів існує нульова ймовірність потужного наступу ЗС РФ на різних напрямках. Поточні ресурси не дозволяють одночасно вирішувати завдання масштабу оточення Харкова, але дозволяють проводити операції масштабу Авдіївки. Важливо й інше: у передвиборчий період максимально висока відповідальність командирів за провали. Це вирішальний чинник.
Схибити росіянам не можна, і вони не шкодуватимуть людського ресурсу на полі бою. Крім того, знову відновилася активна допомога партнерів України, ми бачимо посилення технічних можливостей ЗСУ по збиттю літаків РФ та здатністю утримувати більшість рубежів на лінії зіткнення, при тому, що ЗСУ поступається РФ у кількості снарядів та авіації.
На авдіївському напрямку угрупованню РФ вдалося на плечах супротвника заскочити далі в наші укріплені райони, це стало для них великим успіхом. Але спроби прорвати фронт на оріхівському напрямку, при тому, що там зосереджено до 60 тисяч особового складу, зазнають невдач. Це підриває моральний дух армії РФ, і її мотивація падає. Успіхів немає.
Ще більша ймовірність того, що до середини березня ЗСУ спробують провести велику контроперацію, оскільки, як і раніше, у нас в резерві є кілька механізованих бригад з «Абрамсами» та «Страйкерами». Їх використання може дати результат на театрі бойових дій, особливо на запорізькому та херсонському напрямках.
Фінансовий стан України
Цього року навіть без допомоги США фінансовий стан України стабілізували країни ЄС, які сумарно дадуть понад 30 млрд євро на 2024 рік. Частина цих коштів уже надійшла, а отже, можна розраховувати, що гроші на ще один рік війни Україна отримала. Незабаром очікується надходження F-16, далекобійних ракет, мільйонна кількість дронів. Судячи з заяв європейських політиків, у разі успіхів ЗСУ до 2025 року становище різко зміниться, оскільки виробництво європейських боєприпасів на користь України вийде на потрібний рівень. Віримо у ЗСУ! Віримо у нашу Перемогу!
