Андрій Владов
Росія готується до довгострокової війни. Це означає, що в Москві повністю провалився план швидкого захоплення України і тепер Кремль розглядає можливість вдатися до тактики тривалої війни на виснаження. Про це 13 січня розповів представник Головного управління розвідки міністерства оборони Андрій Юсов в ефірі всеукраїнського марафону.

Представник ГУР додав, що у планах Кремля не було довготривалої війни на виснаження, але в останні місяці в РФ виникла необхідність перейти на військові рейки та змусити громадськість звикнути до того, що «війна – це надовго».

Тепер Москва мобілізує всі резерви, на війну в неї передбачені «захмарні військові бюджети». «Безумовно, це те, до чого готується Путін. В України ж завдання протилежне – саме 2023-й має стати роком нашої перемоги, докорінної зміни ситуації. Тому що ні Україні, ні всьому цивілізованому світу ця довга війна не потрібна», – сказав Юсов.

Гарматне м’ясо швидко закінчується

Близько 300 тисяч у першу хвилю таки було мобілізовано у РФ. Мабуть, це люди найпокірніші, не дуже розумні, навіть безглузді, які добровільно пішли вмирати на фронт незрозуміло заради чого. Швидше за все, це слабкі вояки за бойовими якостями. Їх брали просто затикати дірки на лінії фронту. І вони дуже швидко закінчуються внаслідок величезних втрат у їхніх лавах. Потрібні нові. Тож у січні буде нова хвиля мобілізації до російської армії. У військкомати вже розіслано циркуляри. Прикордонникам надіслано списки – кого не можна випускати.

Міністерство освіти РФ розіслало до університетів наказ якнайбільше відрахувати студентів чоловічої статі, щоб їх можна було відразу призвати до армії. Очевидно,
у другу хвилю мобілізації братимуть тих, хто не хоче йти. Якщо люди активно ховаються від походу в армію, то, опинившись на фронті, будуть робити все можливе, щоб не наражати себе на небезпеку. Отже, підсумовуючи питання з людськими ресурсами — люди для війни поки що в РФ є, але дуже скоро їх дефіцит стане посправжньому критичним.

Ще один дуже важливий ресурс – бажання воювати, бойовий дух. Із цим взагалі повна катастрофа. Ніхто з російських чмобіків, і навіть із контрактників, не розуміє, що відбувається і кому все це потрібно.

Пригожин в люті

ПВК Вагнера, кадировці, народна міліція ЛДНР, регіональні батальйони та багато інших зараз представлені на фронті – крім самих ЗС РФ. Вони часто не спілкуються, а то й ненавидять один одного через те, що їм доводиться конкурувати за снаряди та інші ресурси.

Напруга в їхніх рядах дуже зростає. Євген Пригожин – до речі, колишній рецидивіст, засуджений до 13 років за пограбування – і його вагнерівці починають підозрювати,
що міноборони спеціально кинуло їх на Бахмут, оскільки його взяти неможливо. Вагнірівці там гинуть тисячами і просять при цьому підтримку міноборони – ті обіцяють,
але жодної ні артилерійської, ні авіаційної підтримки не дають. В результаті вагнерівці записують звернення та матерять начальника Генштабу Герасимова i міністрашамана Шойгу. Останній, не виключено, просто хоче, щоб Пригожин убив об Бахмут свою банду і свою репутацію.

«Кухар Путіна» рве та метає. У нього закінчуються зеки, які вже зрозуміли, що живим із цієї пригоди ніхто не повертається – лише мертвим. Відповідно, у ПВК Вагнера тануть сили, вбивати об Бахмут більше нема кого. А взяти Бахмут Пригожин обіцяв особисто Путіну. І якщо цього не станеться, то, мабуть, голова полетить із плечей. Через це вагнерівці лютують, ненавидять Міноборони РФ. І ці почуття взаємні.

Ситуація такого внутрішнього розладу та пекельної нестачі ресурсів – техніки, грошей, людей і бажання воювати – створює серйозні передумови до того, що в найближчому
майбутньому російська армія цю війну програє.

Путін готовий воювати далі

Доти, доки не буде досягнуто задовільного, на думку Путіна, становища на фронті – з якого можна розпочинати переговори – до цього моменту Росія продовжуватиме воювати. А ми повинні розуміти, що будь-які війни закінчуються, зрештою, переговорами, якщо не відбувається тотальне знищення противника. Тому як результат цієї війни ми побачимо або тотальну поразку Росії, або компроміс, який влаштовуватиме Кремль.

Абсолютно безперечно є набір факторів, за якими в РФ прийматимуть рішення, ініціювати чи ні переговори. Наприклад, готовність України визнати якісь територіальні втрати, причому вже серед новоокупованих територій. У Кремлі точно хочуть закріпити за собою сухопутний коридор до Криму і від цього не відступлять. Можливо, вони також готові обговорювати контроль та демілітаризацію Запорізької АЕС, але вивести війська та передати її Україні, як це було з Чорнобильською АЕС, вони не готові. Вони зайняли певну територію, і для цієї території їм потрібна генерація енергії, щоб зберегти її, щоб згодом об’єднати ЗАЕС у систему з російськими атомними електростанціями. Вони не готові обговорювати можливість повного припинення бойових дій з можливістю залучати міжнародних спостерігачів.

На черговий раунд загострення війни варто розраховувати і до цього готуватися. Інший зовнішній чинник — тиск на Росію через її військову поразку. І тут теж не все складається на нашу користь, оскільки надто різняться погляди на майбутнє Росії таких країн як Франція, Німеччина та США.

Франція та Німеччина ніяк не можуть відмовити від того, що Росія – це величезний ринок, де можна отримувати хороші прибутки. І після закінчення війни вони не проти на нього повернутися. А повернутися туди можна лише у тому випадку, якщо є якісь преференції від російського уряду. США бояться розпаду Росії через те, що це
перетвориться на неконтрольоване джерело поширення ядерних технологій. Очевидно, Байден не хоче йти на остаточну поразку Росії, на розвал Росії. Вважає за краще довести цей процес до стану Росії, коли вона погодиться йти на переговори. Причому на умовах України. Але такого поки що не передбачається.

Немає ознак того, що Путін на це погоджується. Усі його промови, інтерв’ю, заяви говорять якраз про протилежне — він на це не готовий, намагається продовжувати свою політику на повне знищення України та примус Заходу до мирних переговорів на умовах Росії.

Війна затягується

На думку аналітиків, саме ці фактори свідчать про те, що війна в Україні затягується, але сьогодні Європа усвідомила, що з таким становищем треба закінчувати. Цього тижня ухвалено рішення про постачання в Україну важкого озброєння, i навіть США заговорили про ракети великої дальності. Як не дивно, західні санкції посилюються зусиллями уряду Росії.

Мобілізація призводить до того, що вимивається робоча сила із промислових підприємств, що є основою наповнення бюджету. Ще 400 тисяч з нового року лише посилять цю тенденцію. Відбувається безповоротна економічна деградація Росії.

Проте черговий раунд загострення на фронті неминучий. Путін руки поки що не склав. І, як ми знаємо, готується нове угруповання. Росія все ще досить сильна, щоб ми могли розраховувати на швидку та легку перемогу.