Глава Державного департаменту США Ентоні Блінкен побував у Пекіні з дводенним візитом, що стало першим візитом американського дипломата до Китаю майже за п’ять років. Основною метою приїзду стала необхідність стабілізації дуже напружених відносин між Сполученими Штатами та КНР. Незважаючи на труднощі діалогу та протиріччя, результати зустрічей можна вважати успішними для Вашингтона та вигідними для України.
Щоб зрозуміти, які наслідки може мати для України пекінський вояж голови Держдепартаменту, слід розібратися, на якому саме політичному та дипломатичному тлі проходив візит Блінкена до КНР та його зустрічі з керівництвом Китаю.
Голова Держдепартаменту планував відвідати Піднебесну раніше, але його тодішня поїздка була відкладена п’ять місяців тому через політ китайської повітряної кулі шпигуна в повітряному просторі Сполучених Штатів. Відповідно, тут немає прямого зв’язку між активністю Блінкена та контрнаступом ЗСУ. У частині відносин США з КНР «український кейс» залишається одним із елементів геостратегічної гри, хай навіть і дуже важливим.
Як проходив візит
Спочатку обидві сторони за добу до прильоту Блінкена до Пекіна означили, що не очікують великих проривів. Заявленою метою з боку Держдепартаменту було відновлення каналів комунікації на найвищому рівні, а також відновлення стабільності у напружених відносинах між Вашингтоном та Пекіном після інциденту з повітряною кулею. Тема України та кремлівської агресії проти нашої країни фігурувала серед інших, поряд з темою Тайваню, торгових воєн, прав людини в КНР та діяльності технологічних кампаній.
Як сказав Ентоні Блінкен перед відльотом до Пекіна, якщо сторони не хочуть, щоб геополітична конкуренція Вашингтона з Пекіном переросла у конфлікт, сторонам слід розпочати спілкування.
Китайська влада виявилася ще менш багатослівною. Офіційні особи КНР дуже обережно коментували майбутні переговори, зазначаючи, що вони нібито не зовсім упевнені у щирості намірів Вашингтона.
Така невизначеність зберігалася до першого дня візиту Ентоні Блінкена, коли до останнього моменту не було ясно, чи зустрінеться він з головою КНР Сі Цзіньпіном. Переговори Блінкена з китайським колегою Цінь Ганом хоч і тривали 5 годин, але особливих новин не принесли. Держдепартамент зазначив, що Блінкен «провів у Пекіні відверті, змістовні та конструктивні переговори».
Цінь Ган за підсумком зустрічі визнав, що в даний час китайсько-американські відносини знаходяться на найнижчому рівні за весь період взаємодії Пекіна та Вашингтона з моменту встановлення дипломатичних відносин через розбіжності навколо Тайваню.
Для нас в Україні важливий сам факт, що після переговорів із Цинь Ганом голова Держдепартаменту зустрівся із Сі Цзіньпіном. Враховуючи, що Ентоні Блінкен, незважаючи на високий дипломатичний ранг, за статусом є нижчим за керівника КНР, сам факт такого спілкування вказує на те, що Піднебесна зробила крок назустріч діалогу. У тому числі тому, що Вашингтон, як Ентоні Блінкен заявив на наступній
прес-конференції, не підтримує незалежність Тайваню.
Очевидно, що ця теза була обговорена на зустрічі Блінкена з Ганом, інакше б голова Сі просто не погодився б на зустріч.
Далі керівництво Китаю у відповідь на позицію Вашингтона підтвердило, що не має наміру постачати зброю Кремлю, хоча у Державному департаменті та Білому домі стурбовані тим, що «окремі приватні кампанії КНР можуть надавати допомогу, яка в деяких випадках явно спрямована на посилення військового потенціалу Росії в Україні».
Погані новини для Путіна
Отже, погана новина для кремлівського диктатора Володимира Путіна №1 – поглиблення конфлікту між США та КНР не передбачається. Принаймні у поточних умовах. Москва не отримає вигод у частині «санкційних послаблень» з боку Пекіна, які отримує КНДР. Китайське керівництво не стане назло Білому дому надавати росіянам сірі коридори для провезення товарів.
Погана для Москви новина №2 – ніякого вигідного для росіян «перемир’я» і тим більше завершення війни на їхню користь не буде. Блінкен, Ган і Сі навіть не заїкнулися за жоден «мирний план» по Україні.
Третій момент, жодної «великої угоди» між Вашингтоном і Пекіном, формування біполярного світу, чого дуже хоче голова Сі, поки що не передбачається. Вашингтон вустами голови Держдепу зазначив, що сторони мають як теми для розмови, так і теми для суперечок. Ні про який «багатополярний світ», як мріє Путін, взагалі ніхто не говорить. США, незважаючи на політичні та економічні труднощі, зберігають роль геополітичного лідера, як мінімум, цивілізованої частини світу.
Чи залишиться все як є, чи світовий порядок буде переформатовано, багато в чому залежить від успіхів ЗСУ. У разі розгрому російських окупаційних військ та активної інтеграції України до ЄС та НАТО американський «орел» отримає додаткові переваги перед китайським «драконом». Все це справа майбутнього, але якщо зараз голова Сі робить крок назустріч Вашингтону, значить, влада КНР серйозно сумнівається у здатності Путіна зробити щось серйозне.
Щодо вступу в НАТО
Президент США Джо Байден заявив 17 червня, що Вашингтон не спрощуватиме процес вступу України до альянсу. За його словами, Києву потрібно відповідати загальним умовам вступу. Про це повідомив телеканал CNN.
«Це не відбувається автоматично», – сказав Байден журналістам на авіабазі Ендрюс під Вашингтоном, говорячи про перспективи приєднання України до НАТО. При цьому він зазначив, що Україна багато зробила для демонстрації своїх військових можливостей.
Висловлювання американського президента пролунали напередодні саміту НАТО, запланованого на 11 та 12 липня у Вільнюсі. 16 червня генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ заявив, що Україна не буде запрошена вступити в союз на цьому саміті.
Раніше телеканал CNN із посиланням на обізнані джерела писав, нібито президент США готовий усунути одну з перешкод на шляху до вступу України до НАТО. Згідно з тим повідомленням, Джо Байден може дозволити Києву відмовитися від ухваленого у 2008 році так званого Плану дій щодо членства в НАТО. Це програма, яку мають пройти всі члени НАТО перед вступом до альянсу. Вона передбачає консультації та практичну допомогу, що розробляються в індивідуальному порядку для кожного нового члена.
Країни НАТО у Східній Європі наполягають на розробці чіткішої дорожньої карти для України щодо набуття членства, натомість США та Німеччина не хочуть йти далі за обіцянку 2014 року про те, що Київ колись приєднається до союзу.
Як триває контрнаступ
В режимі наступальних дій, а саме розвідки боєм, є низка локацій, де ЗСУ дуже активно «прощупують» ворога на найближчих підступах. Є деокуповані населені пункти, але це ще далеко не той очікуваний наступ, який мав би звільнити левову частку територій і наблизити нас до перемоги в цій війні.
Це дійсно розвідка, ми вивчаємо ситуацію: чим володіє ворог, як працюють і реагують його тили, як реагують його резерви. Але зрозуміло, що при цьому в нас також є свої успіхи. Зокрема, є успіхи на Бахмутському напрямку, де потрохи з флангів ЗСУ починають затискати російське угруповання, яке ще залишається у майже вщент розбитому місті. Але наші позиції дозволяють дуже активно стріляти по них з артилерії. Це з одного боку.
З іншого боку, на півдні кілька напрямків розвідки боєм дають результат, є вже і деокуповані населені пункти. Також є результат у знищенні окремих ліній логістики, окремих ліній і штабів ворога. Це не компʼютерна гра, важко, щодня треба враховувати і розраховувати не лише власні сили, а й те, що може проти тебе зробити ворог. Тому швидких рішень, швидких успіхів не буде.
Наостанок про ті сили, що росіяни перекинули з херсонського напрямку. Це умовно 10 15 тисяч осіб, яких перемістили з лівобережних позицій на південь запорізького напрямку. Очевидно, що це не додаткові 15 тисяч російського війська, які надійшли б в Україну. По суті, особливо баланс не змінений. Змінена лише концентрація, і то на окремих напрямках. Тому для якихось бойових дій, їхньої якості чи просування Збройних сил України це насправді не так вже й багато важить. Тому Перемога однозначно буде за нами.