Огляд ЗМІ, Андрій Владов
Війна в Україні входить у найгарячішу фазу. Світ завмер в очікуванні результатів українського контрнаступу, і від цього за- лежатиме дуже багато, в тому числі й територіальна цілісність України. На жаль, на Заході дуже багато політиків, які лобіюють інтереси Кремля та просувають вимогу про припинення бойових дій на умовах РФ.
Сьогодні головний аргумент проросійських політиків – союзники дали Україні достатньо зброї, але ситуація на фронті зайшла в глухий кут. Цей наратив може зруйнувати лише успішне просування ЗСУ на фронті. Наші воїни сьогодні роблять більше, ніж це можливо, і ми віримо, що ЗСУ зі своїм завданням впораються гідно. Але треба розуміти, що ми маємо справу з однією з найчисленніших армій світу, яка має достатньо людського та технічного ресурсу для ведення бойових дій.
Змінами законів про мобілізацію держава-агресор намагається максимально наростити вогневу потужність, а також завадити підтримці України з боку Заходу. Про це сказано у матеріалі Financial Times у понеділок, 31 липня. Законодавство дозволяє Кремлю посилати на війну ще сотні тисяч людей, тому російський диктатор Путін готується до ще більшої війни проти України та не збирається відступати, про що свідчать зміни у законодавстві щодо мобілізації, пише видання.
Також у РФ цілодобово працюють військові заводи, Китай та інші країни в обхід санкції постачають їй мікрочипи. Крім того, прогнозується, що цього року російська економіка зафіксує помірне зростання, зазначає Financial Times. «Що стосується самої війни, Кремль, здається, все ще не схвильований українським контрнаступом. Навіть якщо Київ зробить додаткові кроки, Кремль може відмахнутись від них як від тимчасових. Путін робить ставку на те, що російська жива сила, яку потенційно можна мобілізувати, в три-чотири рази більша, ніж українська, і може як завгодно використовувати цей ресурс: мобілізувати набагато більше людей, озброїти їх, навчити їх і відправити воювати. Саме це і є метою нового закону, який має допомогти Кремлю уникнути чергової офіційної мобілізації», – сказано у повідомленні.
Паралельна тактика – удушення економіки України, оскільки український бюджет залежить від західних союзників. Таким чином, Москва не тільки вийшла з угоди про зерно, яка дозволила експортувати українську сільськогосподарську продукцію через Чорне море, але й завдала масованих авіаударів по українських портах, щоб знищити будь-яку можливість відновлення угоди, пояснює видання. Така ж логіка лежить в основі авіаударів Росії по цивільній інфраструктурі: вони спрямовані на те, щоб зробити українські міста непридатними для життя та перешкодити зусиллям з їхньої реконструкції, вказує Financial Times.
Розрахунки Кремля
Кремль сподівається, що швидке відновлення російської армії разом з поступовим знищенням української економіки та збройних сил призведе до зростання розчарування Заходу та зниження фінансової підтримки Києва, а щоб прискорити цей процес і зламати волю Заходу, Москва використовує погрози ескалації, включно з розширенням конфлікту на територію НАТО через Білорусь за допомогою найманців ПВК «Вагнера».
Що думає Захід
Як повідомляє видання Bloomberg, 13 липня президент США Джо Байден заявив, що «Диктатор Володимир Путін не в змозі продовжувати війну проти України протягом років, оскільки держава-агресор Росія зазнає економічних втрат та політичних провалів».
«Я не думаю, що вони можуть підтримувати війну. Путін вже програв війну в Україні. У Путіна реальна проблема», – заявив президент США. На думку Байдена, настане час, коли Путін врешті-решт вирішить, що продовжувати війну не в інтересах Росії – економічно, політично чи інакше, але не може точно передбачити, коли саме це станеться.
Безпекові гарантії
Політичний аналітик Віталій Портников в своїй статті пише: «Невдовзі почнуться перемовини між США та Україною про так звані безпекові гарантії, які Київ має отримати від Вашингтону, згідно з останніми рішеннями, які були ухвалені під час саміту керівників G7 у Вільнюсі. Ключіве в цьому, що остаточне рішення за США та Україною.
Нагадаю, що паралельно із самітом НАТО у литовській столиці відбулася також і зустріч керівників G7. Так, майже повністю ця група сходиться з Альянсом, але до неї ще входить Японія, яка не є членом НАТО. Таким чином рішення про гарантії безпеки можуть ухвалюватися G7 окремо від рішень, які ухвалюються у межах НАТО. Це досить важливий момент, адже такі гарантії можуть стати дієвим інструментом захисту України до її вступу до НАТО. Треба розуміти, що це не зовсім гарантії безпеки. Справжні гарантії безпеки це 5 стаття статуту НАТО, тобто стаття, яка передбачає, що країни НАТО колективно захищаються у випадку, якщо агресії зазнала одна з цих держав. Це безпекові гарантії. Однак також дуже важливі. Від змісту цих гарантій залежатиме, як надалі відбуватиметься війна між Росією та Україною, і які сигнали почує Москва після остаточного рішення американських та українських перемовників.
На саміті у Вільнюсі ухвалювали так звані рамкові гарантії. Це був спільний документ, підписаний лідерами всіх країн G7 і президентом України. Таким чином, цей рамковий документ лише визначав, що реальні та дієві гарантії безпеки ухвалюватимуть окремо Україна та кожна з країн-учасниць G7. Треба усвідомлювати, що у цих країн зовсім різні можливості для допомоги Україні, зокрема військової.
Ми прекрасно розуміємо, що одна справа це можливості США, як найбільшої ядерної потуги сучасного світу. США можуть захистити від можливої агресії Росії, а більше, за великим рахунком, ніхто. Інша справа – воєнні можливості Японії, яка тільки зараз починає зміни у власному законодавстві, які дозволять відновити той воєнний потенціал, який був по суті заборонений після програшу цієї країни у Другій світовій війні.
Після такого буремного програшу гору взяли пацифістські настрої. Тільки зараз, коли у Японії усвідомлюють загрозу від Росії та Китаю, ситуація починає змінюватись. Японія хоче стати активним учасником коаліції країн цивілізованого світу, які протестоять диктатурам. Вона стає, можна сказати, головною країною опору цьому наступу диктатур в азійсько-тихоокеанському регіоні.
Найважливіші переговори
Однак сутність цих гарантій безпеки буде залежати саме від того, які будуть домовленості між Україною та США. Усі інші країни будуть орієнтуватися: на зміст цих домовленостей; те, як далеко готові піти США; те, наскільки серйозно вони розглядають свої стосунки з Україною у майбутньому і наскільки серйозно розглядають можливість поразки Росії та захисту України у разі ядерних загроз.
Саме на це орієнтуватимуться інші країни, коли почнуть двосторонні розмови про угоду щодо безпекових гарантій Україні з кожною з країн G7. Ці переговори найважливіші.
На що очікує світ
Безперечно, і Буча, і маріупольський пологовий будинок і драмтеатр, і вокзал у Краматорську, і житловий будинок у Дніпрі та багатьох інших містах України – все це не випадковість, а тактика і стратегія Москви. Продумані, підготовлені злочини. Незабаром настане час, коли путінський режим і його ставленики гризтимуть, тряситимуть ґрати, і ридаючи, вимагатимуть гуманного європейського суду. Вони валитимуть провину за масові вбивства один на одного, скиглитимуть, розмахуватимуть довідками про свої важкі хвороби та посилатимуться на прямі накази з Кремля, гіпноз та шантаж. Трибунали, звичайно, приймуть ці крики до уваги, співчутливо покивають і призначать усім цим «ввічливим людям» найввічливіших катів. Так вважає російський пісьменник Борис Акунін, і, сподіваємось, це думки і очікування всього цивілізованого світу.
