Андрій Владов
Вже добре зрозуміло, що наша армія наступає в умовах, коли у ворога було дуже багато часу для підготовки оборони – там кілометри мінних полів, безліч бетонних укріплень та інших фортифікаційних споруд. Крім того, рашисти мають перевагу у повітрі. І хоча ситуація на полі бою в Україні складається не ідеально, ЗСУ зробили диво, зумівши відтіснити росіян на оборонні позиції, і це вже визнають усі світові лідери. Контрнаступ ЗСУ – це не кіно і не гра, на кону стоять людські життя, тому не потрібно говорити, що «наступ повільний».
Більшість людей думали, що наш наступ буде схожий на харківську операцію, але це були помилкові очікування. Тоді ми застали ворога зненацька, і рашисти не вибудували потужну лінію оборони через нехватку часу. А от зараз русня знала, де ми будемо наступати, де буде удар, і часу для підготовки у неї було вдосталь. Це означає, що рух ЗСУ неймовірно ускладнений, наші хлопці атакують без переваги у авіації.
Жодна західна армія не проводила б наступ без домінації у повітрі. А наші хлопці таку операцію проводять і рухаються вперед – не так швидко як комусь хотілося б, але рухаються. Як написав на своїй сторінці один військовослужбовець ЗСУ, «всі ті, хто нібито розчаровані «темпами наступу», мають зрозуміти, що, попиваючи каву, у зручному шкіряному кріслі читати телеграм-канали – це одне, а вибігати з БТРа під удари артилерії та авіації і атакувати ворожі посадки, проходячи мінні поля – це зовсім інше. Всі завищені очікування – це виключно ваші проблеми. Просто зрозумійте, в яких умовах ведуть наступ ЗСУ. Не потрібно розчаруватися, що це не швидко. У нас не повинно бути якихось таймінгів, наші воїни роблять важку, продуману і кровопролитну роботу. Ця операція чимось нагадує херсонську, але вона в рази зараз складніша. Ми метр за метром звільняємо нашу землю, методично виносимо логістику ворога, і в якусь мить, оборона рашистів лусне від натиску – ЗСУ вийдуть на оперативний простір і тоді все понесеться…».
Думка західних експертів
Речник Пентагону Пет Райдер стосовно українського контрнаступу заявив: «Вони у жорсткій боротьбі. Ми знали, вони знали з самого початку, що, незалежно від того, коли розпочнеться будь-який контрнаступ, це буде важкий бій. Зробімо крок назад і визнаймо, що це далеко не ідеальна ситуація. Ніхто в здоровому глузді ніколи не побажав, щоб Росія вторглася в Україну, але вони це зробили. І українці, незважаючи ні на що, змогли відтіснити росіян на оборонну позицію, що саме по собі є дивом з огляду на стан української армії під час вторгнення Росії».
За словами Райдера, сили оборони розробили та реалізували видатні можливості за дуже короткий проміжок часу. Тому вони змогли досягти визначних результатів у далеко не ідеальній ситуації. «У майбутньому ми продовжимо консультуватись з ними, продовжимо навчати їх, щоб вони могли повернути собі суверенну територію і зрештою виграти цю битву», – заявив Райдер.
Перший перехід у контрнаступ
Російська перевага в повітрі щодня забирає життя українців, а півтонні бомби падають іноді по 20 одиниць за кілька хвилин. Поза увагою диванних критиків України залишається швидко навчена, мотивована армія, яку просять використати західну техніку для швидкого прориву позицій російської армії. Але у Росії був рік, щоб розгорнути мінні поля і збудувати укріплення. Тож прорвати таку оборону – це подвиг. Нажаль, свій наступ ЗСУ намагається зробити це без елемента, на якому б наполягали військові НАТО – без переваги в повітрі.
ВПС України менші і ще не отримали від Альянсу F-16. Це означає, що загроза появи російського Су-35 над головою часто змушує солдатів на передовій ховатися в бункери. Життя під землею розхитує нерви. Російська ракета або керована авіабомба може вдарити будьякої миті. І, за словами українського солдата, росіяни демонструють певну влучність. Українські війська постійно передислоковуються і ховають свою техніку, щоб завадити російським прицільним ударам.
Бойові дії в Україні ведуться із застосуванням безлічі передових технологій – від дистанційно керованих дронів до космічного спостереження, високоточної зброї, гіперзвукових ракет, портативних засобів перешкод, штучного інтелекту, мережевого зв’язку та іншого. Багато хто стверджує, що це трансформує війну: всюдисуще спостереження в поєднанні з новою смертоносною зброєю робить звичні системи, такі як танки, застарілими, а традиційні методи, такі як широкомасштабні наступальні дії, недоцільними. Про це пише Foreign Affairs. Але багато в чому ця війна здається досить традиційною.
У ній піхотинці продираються через брудні окопи і це більше нагадуює Першу світову, ніж високотехнологічну сучастність. Території бойових дій всіяні мінними полями, що нагадують мінні поля часів Другої світової війни, а вигляд вирв від снарядів можна сплутати з Фландрією 1917 року. Звичайна артилерія випустила мільйони некерованих снарядів, стільки, що виробничі потужності промислових баз у Росії та на Заході були перевантажені. Виходячи з цього, наші союзники повинні розуміти, що війна в Україні це криваве місиво, а не комп’ютерна гра з демократичними цінностями і правилами.
Політики і аналітики повинні уважно вивчати те, що відбувається в Україні, але вони не повинні очікувати, що їхні висновки призведуть до трансформаційних змін у військовій стратегії США.
ЗСУ роблять свою справу
Один із способів оцінити чисті результати застосування нових видів озброєнь на полі бою в Україні – це подивитися на втрати, яких вони завдали. Розглянемо, наприклад, втрати танків.
Багато революціонерів розглядають великі втрати танків в Україні як ключовий показник того, що танки вже застаріли перед обличчям нової високоточної протитанкової зброї. І втрати танків в Україні, безумовно, були великими: Росія і Україна втратили більше половини танків, з якими вони вступили у війну. На момент вторгнення у лютому 2022 року Росія мала на озброєнні близько 3400 танків. Але за перші 350 днів війни вона втратила десь між 1 688 (число, підтверджене Oryx) і 3 253 (число, заявлене українським Міністерством оборони), тобто рівень втрат склав десь між 50 і 96 відсотками.
Україна мала близько 900 танків на момент вторгнення і втратила щонайменше 459 (за даними Oryx) за перші 350 днів, тобто рівень втрат склав щонайменше 51 відсоток. Обидві країни або побудували, або отримали додаткову техніку на заміну. Росія, зокрема, має великі резерви старих машин, які були введені в експлуатацію. Пошкоджені танки іноді можна відремонтувати і повернути в бій. Таким чином, навіть якщо бронетанкові парки на місцях не скоротилися масово, очевидно, що багато танків було втрачено в боях. Ті, хто бачить в Україні військову революцію, зазвичай стверджують, що нові методи спостереження, такі як поєднання дронів з високоточною зброєю, зробили сучасне поле бою радикально більш смертоносним. Проте реалізована летальність (на відміну від потенційної) російської та української зброї в цій війні мало чим відрізняється від тієї, що спостерігалася в попередніх війнах, а в деяких випадках вона навіть нижча.
Отже резюмуємо, контрнаступ триває, і шанси на повне вигнання ворога хоча і повільно, але зростають.
