Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила чергову резолюцію, спрямовану на зміцнення міжнародної співпраці та пом’якшення довгострокових наслідків Чорнобильської катастрофи. Документ був підготовлений Україною та отримав підтримку 97 держав-членів ООН. Водночас неочікуваним результатом голосування стало те, що Сполучені Штати опинилися серед країн, які голосували проти резолюції, поряд з Росією, Білоруссю, Китаєм, Північною Кореєю, Нікарагуа та Нігером. Ще 39 держав утрималися.
Резолюція «Зміцнення міжнародного співробітництва та координація зусиль з вивчення, пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи» визнає, що наслідки аварії на Чорнобильській АЕС залишаються серйозними і довготривалими, а постраждалі громади й території потребують постійної підтримки. У документі підкреслюється важлива роль ООН, зокрема Програми розвитку ООН, у відновленні постраждалих регіонів.
Ухвалення резолюції відбулося напередодні Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який в Україні відзначають 14 грудня. Саме цього дня у 1986 році було завершено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Понад 600 тисяч людей військовослужбовці, поліцейські, рятувальники, працівники державних і громадських підприємств, установ та організацій — брали участь у ліквідації аварії та подоланні її наслідків, ризикуючи власним життям і здоров’ям.
Окремо в ухваленій резолюції ООН зазначено серйозну стурбованість через пошкодження нового безпечного конфайнменту над зруйнованим енергоблоком ЧАЕС унаслідок атаки російського дрона 14 лютого 2025 року. Генеральна Асамблея ООН закликає держави та міжнародних партнерів посилювати співпрацю задля подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Крім того, резолюція закріплює використання української транслітерації Chornobyl замість Chernobyl в англомовних документах ООН, зокрема в назві Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську катастрофу, який щорічно відзначається 26 квітня.
24 квітня 2026 року ООН планує провести спеціальні заходи та засідання Генеральної Асамблеї до 40-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
На тлі мирних переговорів
Голосування відбулося в той час, коли Україна переживає один з найскладніших періодів у своїй сучасній історії, прагнучи захистити свої національні інтереси на тлі переговорів зі Сполученими Штатами щодо можливих параметрів припинення російської агресії. Слід нагадати, що попередній мирний план із 28 пунктів, розроблений Стівом Віткоффом за участю кількох російських чиновників, викликав різку негативну реакцію як у Києві, так і в європейських столицях.
У відповідь Україна та її партнери розробили альтернативні пропозиції, які згодом були представлені американській делегації. Останній раунд переговорів відбувся в Берліні. Результати зустрічі, яку в неділю відкрив федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, залишаються неясними. Тим не менш, заяви учасників дозволяють вселяти обережний оптимізм.
Одним із найскладніших питань залишається майбутнє українських територій, які зараз перебувають під російською окупацією. Президент США Дональд Трамп висунув ідею часткового виведення українських та російських військ з певних районів Донбасу та створення демілітаризованої «вільної економічної зони», де могли б діяти американські бізнес-інтереси.
Українська сторона та європейські лідери наполягають на тому, що будь-який прогрес у територіальних питаннях можливий лише за умови надання Україні чітких та надійних гарантій безпеки з боку Сполучених Штатів та низки західних партнерів, порівнянних за своєю суттю зі статтею 5 Статуту НАТО.
Не відмовимось від Донбасу
Президент Володимир Зеленський заявив про готовність піти на компроміс, утримавшись від прагнення до негайного членства України в НАТО за умови укладення спеціальної, юридично обов’язкової угоди про колективну оборону. Київ розглядає цей підхід як баланс між політичними реаліями та необхідністю надійних гарантій безпеки.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зазначив, що наразі він не бачить реальної готовності з боку президента Росії Володимира Путіна брати участь у справжніх мирних переговорах. Водночас він назвав візит американських посередників до Берліна позитивним кроком.
За даними джерел, знайомих з переговорами, американська сторона наполягала на тому, щоб Україна погодилася відмовитися від Донбасу. Президент Зеленський назвав таку вимогу «червоною лінією» та підтвердив, що не готовий йти на такі поступки.
Він також наголосив, що Україна наразі не має прямого діалогу з Росією, і що її інтереси фактично представляють американські посередники.
Запланована онлайн-зустріч між міністрами закордонних справ ЄС та керівниками делегації США на переговорах не відбулася через неочікувані технічні збої, причини яких залишаються невідомими.
Російсько-американське зближення
Нова Стратегія національної безпеки США фактично передбачає розвиток елементів російсько-американського партнерства, яке вже почало проявлятися в практичних кроках.
Підтримка Вашингтоном позиції Москви під час голосування в ООН щодо Чорнобильського питання стала першим сигналом цього зрушення в багатосторонньому контексті. Сполучені Штати опинилися на боці країн, які часто критикують за авторитарні тенденції, що не викликало занепокоєння громадськості з боку Білого дому. Водночас у риториці керівництва США Європа все частіше зображується як слабка та другорядна.
За оцінками експертів, російсько-американське зближення почало набувати обертів після зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна на Алясці.
Досягнуті там домовленості вже дають відчутні результати: Москва активно не протидіє діям Вашингтона у Венесуелі, тоді як президент США все частіше та публічно стає на бік позиції Росії щодо припинення війни в Україні.
У 2025 році нова адміністрація США значно скоротила військову та фінансову допомогу Києву, дефіцит, який Європа досі не змогла повністю компенсувати. Це вже почало впливати на ситуацію вздовж лінії фронту.
За роки повномасштабної війни Україна завдала Росії значних втрат у людських ресурсах та техніці, демонструючи високий рівень ефективності у використанні міжнародної допомоги.
У цьому контексті призупинення підтримки США не можна тлумачити як припинення «необмеженого фінансування», як це іноді зображується в американському політичному дискурсі.
Не можна виключати, що Вашингтон прагне тиснути на Україну, щоб вона якомога швидше відмовилася від частини окупованих територій, щоб створити перший міжнародний прецедент такого роду.
Якщо країна-засновниця Організації Об’єднаних Націй буде змушена під зовнішнім тиском відмовитися від частини своєї території, це згодом може бути використано як виправдання в подібних конфліктах в інших країнах світу.
Примітно, що Данія вже заявила, що її національна безпека стикається з потенційними загрозами з боку Сполучених Штатів.
