Огляд ЗМІ
Повномасштабне вторгнення Росії Україна зустріла з розвідувальними дронами вітчизняного виробництва та з турецькими ударними дронами Bayraktar. Країна потерпала від ракетних ударів РФ, які прошивали наскрізь усі області та діставали на 1000 км від Харкова до Яворова. Пройшло 4 роки, і чергова річниця війни супроводжується ударами дронів Збройних сил України по військових об’єктах РФ на відстані 2000 км: вони майже перелітають Уральські гори. Як Україна пройшла шлях від нуля далекобійної зброї до ситуації, коли щоночі відбуваються діпстрайки по НПЗ та складах БК російської армії?
У перші дні повномасштабного вторгнення РФ у ЗСУ не було ні крилатих, ні балістичних ракет, ні далекобійних дронів для ураження техніки та особового складу ЗС РФ, які сунули вглиб країни по тисячокілометровій дузі від Києва до Херсона. Йшли місяці та роки війни, але західні партнери не передали засобів ураження, які б діставали на відстань понад 500 км. На четверту річницю війни маємо підсумувати інформацію про українські далекобійні дрони та ракети – наявні й ті, які ще в розробці, та розповісти про найдивовижніші діпстрайки на території РФ. Нагадаємо, deep strike (з англ. – «глибокий удар») – концепція та практика завдання далеких повітряних ударів безпілотниками по об’єктах у тилу противника.
Звісно, Україна отримала ракети ATACMS та Storm Shadow, згодом – далекобійні ракети РСЗВ Himars. Але дозволений максимум, якого досягнули до 2024 року, це удари по окупованому Криму та по периметру кордону на 300 км вглибину. Удари були одиничними через постійну нестачу західних засобів ураження, яких або не давали, або затримували, або давали надто мало.
ВІД BAYRAKTAR ДО АН-196 «ЛЮТИЙ» ТА FP-1
Чотири роки тому ЗС РФ перейшли кордон та лінію розмежування у зоні АТО, і над російськими колонами ширяли БпЛА, які Україна встигла створити до повномасштабного вторгнення. На той час армія мала до двох десятків турецьких ударних Bayraktar TB2, які у перший місяць війни знищили майже 60 одиниць ворожої техніки. Характеристики цих турецьких дронів – дальність до 100 км, вантажопідйомність до 150 кг, швидкість – 220 км/год. Коли вони здіймались у повітря, то могли вдарити по будь-якій точці дороги на підступах до Києва: для ударів вглиб Росії ці БпЛА не використовували, але задіяли для атак на катери «Раптор» ЗС РФ біля острова Зміїний.
Росіяни з осені 2022 року для далекобійних ударів, окрім ракет, почали використовувати іранські дрони Shahed-136. Україна також шукала спосіб атакувати військові об’єкти в глибині російської території. У 2023 році громадяни РФ почали помічати БпЛА у вигляді мінілітаків особливої форми, які діставались на тисячокілометрові дистанції, несучи 50-200 кг вибухівки. Саме тоді в арсеналі ЗСУ з’явились БпЛА «Бобер» (дальність 1000 км, 20 кг вибухівки), Ан-196 «Лютий» (1000 км, 50 кг), Ан-22, «Барс», «Паляниця», «Рута», «Пекло» тощо.
З 2023-2024 років росіяни скаржились на вибухи в районі бази «Енгельс-2», цехів з виготовлення БпЛА в Алабузі та ін. У 2025 році Сили оборони заговорили про нові ударні дрони з вантажопідйомністю 60–120 кг – FP-1 (1400 км) та FP-2 (200 км). Бачимо, що українська далекобійна програма розвинулась з нуля до лінійки 10-20 ударних БпЛА, які покривали об’єкти РФ в радіусі тисяч кілометрів.
Особливістю українських БпЛА було те, що вони летіли, долаючи великі відстані та прослизаючи мимо ППО, але несли, умовно, 50-100 кг вибухівки. Для порівняння, «Шахед» несе 90 кг, крилаті ракети Х-101 та «Калібр» – 400 кг, а балістичний «Искандер-М» – усі 500 кг. Потужні засоби ураження ЗС РФ руйнують об’єкти не лише вибухівкою, а й завдяки кінетичній енергії через рух на швидкості від 700 до 9000 км год. Тому Україна далі працювала над новою зброєю, щоб мати засоби ураження, які битимуть далеко та потужно, працювала над ракетами.
КРИЛАТІ ТА БАЛІСТИЧНІ РАКЕТИ ЗСУ
Україна працювала над створенням власної балістичної ракети, але 24 лютого 2022 року вона була готова, ймовірно, на 80%, запевняли представники ВПК. Крім того, ЗСУ мали береговий мобільний ракетний комплекс «Нептун», а до нього – кілька 150-кілограмових ракет з дальністю до 300 км та швидкістю 900 км/год. Ракети «Нептун» використали з користю, потопивши флагман Чорноморського флоту крейсер «Москва» 13 квітня 2022 року – той самий, який був посланий у перший день війни на три відомі букви захисником острова Зміїний.
Починаючи з 2024 року, військові експерти все частіше говорили про нові варіанти «Нептунів»: вони то з’являлись на виставках, то фігурували у соцмережах під час дошкульних ударів по об’єктах ЗС РФ. 2025-й – рік, коли заговорили про серійне виробництво крилатих ракет «Нептун» та про бойові випробування балістики «Сапсан». До всього з’явилась ще одна розробка – крилата ракета «Фламінго».
У одному з підсумкових виступів 2025 року президент України Володимир Зеленський говорив, що Сили оборони проводили комбіновані удари з використанням «Нептунів» та «Фламінго», які працювали спільно з дронами «Барс», «Рута» та ін. Останні гучні відпрацювання – атаки «Фламінго» на полігон «Капустин Яр», арсенал ГРАУ ЗС РФ та Воткинський завод в Удмуртії, де виготовляються тверопаливні ракети.
Ракетна програма України існувала до вторгнення РФ, і вона стрімко розвивалась протягом чотирьох років війни. Розвиток справді стрімкий, оскільки раніше держава розроблювала ракети десятиліттями («Сапсан» – 20 років, «Нептун» – десять). В нових умовах модифікації ракет з’являються та проходять перші бойові випробування протягом одного-двох років.
ДІПСТРАЙКИ ЗСУ НА 4 РОЦІ
Перші повідомлення про одиничні діпстрайки по стратегічних об’єктах РФ з’явились, орієнтовно, з осені 2023 року. БпЛА різних типів, які певний час називали «невідомими дронами», били по нафтопереробних заводах, нафтобазах, підприємствах ВПК Російської Федерації. Наприклад, з вересня 2023 по березень 2024 аналітики нарахували 15 таких ударів: найвіддаленіші – нафтові термінали у порту Усть-Луга та Санкт-Петербургу (900 км від України).
Радіус далекобійних ударів Сил оборони зростав, і вже у лютому 2026 року дрони дістали до НПЗ в Ухті, пролетівши більш як 1700 км. Водночас продовжують палати підприємства нафтогазової сфери, ВПК, і також арсенали, склади, казарми, інші воєнні об’єкти в радіусі 50-400 км від українських кордонів. А удари на максимальну глибину – це атака на Усинський НПЗ на відстані 2000 км (Республіка Комі РФ) та Омський НПЗ на відстані 2500 км.
Крім НПЗ та нафтобаз, діпстрайки відбувались на заводах ВПК, які випускають дрони та компоненти для ракет («Елабуга», завод ім. Берієва, «Метафракс», Казанський авіаційний завод тощо), на нафтопроводах (наприклад, «Дружба»), на магістральних газопроводах. Крім того, відбуваються регулярні удари дронів ССО, ГУР та
СБУ по літаках та кораблях ЗС РФ: дістають до протилежного берега Чорного моря і навіть до Каспію. Тим часом влітку 2025 року командування створило Сили безпілотних систем, які регулярно звітують про удари по російських стратегічних цілях. Наприклад, лише у вересні 2025 року спинилось 38% потужностей НПЗ РФ, і через це росіяни почали потерпати від нестачі бензину та падіння прибутків від експорту нафти.
24 лютого 2026 року – це кінець четвертого року повномасштабного вторгнення РФ, під час якого Україна била по нафтових прибутках Кремля, по грошах, які витрачаються на зброю та купівлю солдатів. Україна впоралась власними силами, оскільки Захід не надав далекобійні ракети (але дав гроші), а США взагалі скасували військову допомогу.
