Попередні результати президентських виборів та референдуму про вступ у ЄС в Молдові промовисто засвідчують: європейський вибір нашого сусіда не такий вже однозначний. Чому після президентства прозахідної Майї Санду Молдова може повторити грузинський сценарій і чого коштуватиме Україні перемога там проросійських сил?
Заголовки новин на кшталт «Громадяни Молдови проти вступу в ЄС» в понеділок зранку шокували єврооптимістів. Напередодні 20 жовтня у Молдові відбулися голосування на президентських виборах та конституційному референдумі щодо вступу до ЄС. За даними з майже 60% виборчих дільниць, громадяни Молдови не підтримали фіксації європейського шляху у конституції. А Центральна виборча комісія Молдови станом на ранок 21 жовтня, підрахувавши 98% голосів, сповістила, що чинна президента Майя Санду набирає менше половини відсотків голосів – 41,89%, тоді як її головний конкурент – проросійський політик Олександр Стояногло – 26,35%. Замикає трійку лідерів – голова «Нашої партії» з російським громадянством Ренато Усатий – 13,73%.
Таким чином, проросійські сили сумарно набрали трохи менше голосів за чинну президентку. За словами Санду, під час волевиявлення мав місце масштабний підкуп, загалом «безпрецедентний напад на свободу і демократію» тривав кілька місяців. За цим стоять злочинні угруповання та іноземні сили, які «атакували нашу країну десятками мільйонів євро, брехнею і пропагандою», зауважила президентка Молдови.
Про втручання Росії у виборчий процес у Молдові заявляв і радник Білого дому Джон Кірбі. «Фактично, за останні кілька місяців Москва виділила мільйони доларів, щоб вплинути на президентські вибори в Молдові. Ми вважаємо, що ці гроші пішли на фінансування обраних партій і поширення дезінформації в соціальних мережах на користь їхніх кампаній», – зазначив він.
Кірбі також згадав Ілана Шора, проросійського політика, бізнесмена-втікача, колишнього голову забороненої в Молдові партії «Шор». Шор інвестував десятки мільйонів доларів на місяць у некомерційні організації, які поширюють наративи про вибори, які відповідають російським інтересам, зазначив Кірбі.
Втім після обіду в понеділок результати референдуму змістилися на користь прихильників вступу в ЄС (50,41% молдаван «за» вступ, 49,59% – «проти»). На остаточний результат ймовірно вплинули прозахідні голоси діаспори Молдови. Вони ж збільшили підтримку Санду – після підрахунку понад 98,5% голосів чинну президентку підтримали 42,07% виборців, проросійського кандидата, ексгенпрокурора Стояногло – 26,31%. Таким чином, у другому турі виборів 3 листопада Санду зустрінеться з креатурою експрезидента Ігоря Додона.
Цікаво, що на минулих президентських виборах у 2020-му в першому турі Санду набрала дещо більше – 36,16% проти 32,61% у підтримку Додона.
Розчарування в Санду й вливання в РФ
Молдавани, які голосували проти вступу в ЄС, бояться нав’язування чужого менталітету, каже жителька Молдови, економічна журналістка Наталія Мельник. «Молдавани дуже консервативні і справді не хочуть більшої свободи для ЛГБТ спільноти, бояться, що їх змусять дозволити одностатеві шлюби; бояться мігрантів, вірять в те, що їх сюди привезуть і виженуть молдаван з їхньої рідної землі. Плюс є страх стати прозорішим і працювати чесніше, страх, що «лафа» закінчиться. Дехто каже, що Європа сама розвалюється, і вона не потрібна. Вони вірять в те, що Молдова сама зможе, що вона не повинна нікуди вступати», – пояснює Мельник.
Разом з тим, партія Санду «Дія та Солідарність» наробила достатньо помилок, вважають в Молдові. «Крім того, багато хто став біднішим, хоча доходи начебто зросли, однак ціни у нас космічні. І не варто забувати про Шора, який вправно користується бідністю людей», – додає Мельник.
«Санду консолідувала навколо себе стільки, скільки змогла, й це немало. Але крім російських грошей, проросійських настроїв, які в Молдові досить серйозні, є ще певна втома, можливо, частини суспільства, розчарування в Санду, тому що були дуже завищені очікування. Політику дуже важко виправдати їх. Бо перед виборами всі говорять одне, а коли стикаються з реаліями, воно не виходить, хоч і говорили правду», – каже політолог Олег Лісний.
Цікаво, що серед тих, хто за Санду, яка виступає за інтеграцію з ЄС, є молдавани-євроскептики. «Я аналізував голосування по окремих районах. Здивували райони, де за Санду голосували, а за євроінтеграцію – ні. Якась розщеплена свідомість», – коментує політолог Володимир Цибулько.
Кишинів декілька останніх років боровся з російською пропагандою, яка, на жаль, глибоко вкорінилась у свідомість частини населення. «По Молдові пройшлися катком, як і по Білорусі свого часу, чи по Вірменії. Тобто там всі імперські прив’язки до Росії були використані в 90-ті, 2000-ні. Особливо, коли в Молдові була криза, – пригадує експерт. – Європізація призвела до ситуації, коли проєвропейські люди виїхали з Молдови. Більше 1 млн громадян живе у Франції, Іспанії, Італії… Це саме ті люди, які додали до виграшу Санду у першому турі».
Головний електорат євроскептиків та проросійських сил – Гагаузія, автономне територіальне утворення на півдні Молдови. «Колосальні суми Кремлем були влиті в Гагаузію, яка й так не є проєвропейським регіоном, мені там доводилося неодноразово бувати, це осередок махрового «русского міра», – зауважує Лісний.
«В пані Гуцул, яка перемогла на посаду Башкана Гагаузії, вливалися кошти, на ній була випробувана схема, – зазначає Цибулько. – Плюс олігархи, які в бігах, мають бажання відігратися. Молдова з беззаконням, розвернута в бік Росії – це можливість для них висмоктувати соки з рідної країни».
Крім того, молдавська церква дуже пронизана російською агентурою, додає він.
Які ризики другого туру виборів
Другий тур виборів може бути переломним, каже Лісний. «Якщо проросійський електорат консолідується, не дай боже, Росія там захоче розіграти якусь дестабілізуючу карту типу майдану», – припускає він.
В разі перемоги проросійських сил, донор, себто Кремль, зажадає від Кишинева зміни зовнішньополітичного вектора. «Стояногло – це дуже проросійська особистість, – продовжує Лісний. – Якщо в нього стільки вклали грошей, то, мабуть, в Кремлі захочуть отримати дивіденди. По-перше, буде згортання шляху в ЄС, на кшталт Грузії. Це погано для нас, адже ми йдемо в тандемі до ЄС. В Євросоюзі люблять, коли дві, три країни йдуть. А Грузія фактично відкололась, тепер і Молдова може піти в бік Москви».
Разом з тим Україна матиме під боком ще одне джерело небезпеки – Придністров’я. «Зараз нинішня влада розуміє, що це нарив на тілі Молдови, а якщо буде проросійський президент, парламент, можна очікувати чого завгодно», – певен Лісний.
Втім, шанси Санду на перемогу у фіналі досить високі. «Стояногло вибрав у масі найприхильніші голоси. А як перетікатимуть голоси від інших кандидатів, наприклад, Ренато Усатого? Навіть, сумарно голосів Усатого і Стояногло не вистачить для перемоги», – переконаний Цибулько.
Врешті-решт і перевага, хоч і незначна, прихильників проєвропейського курсу на референдумі додає оптимізму. «Результат референдуму дає надію, що проєвропейські голоси в другому турі перетікатимуть на користь Санду. Бо перший тур був побудований за принципом усі проти Санду. Але це не значить, що другий тур буде на користь Стояногло. Хоча є тенденція, що представник влади в другому турі не виграє. Враховуючи те, які кошти вливатимуться в другий тур, відчуття, що долю цих виборів вирішать закордонні молдавани. Але чи вдасться владі організувати більш-менш якісне голосування за кордоном?» – ставить риторичне запитання експерт.
Резюмує ситуацію екс-міністр закордонних справ України Павло Клімкін: «В країні, яка за декілька місяців має почати переговори з ЄС про вступ, не вистачає голосів, щоб увічнити європейський вибір без голосів діаспори. Президентка Молдови заявляє про масштабні порушення, а значить не контролює ситуацію як потрібно.
Якщо цю негативну спіраль не зупинити, то РФ приведе Молдову до громадянського конфлікту. Нам терміново потрібна спільна з ЄС стратегія, що і головне як ми маємо спільно зробити, щоб зупинити російський плацдарм в Молдові, чого б це не коштувало.
Молдова може стати західною або піти шляхом Західних Балкан і бути російським анклавом в нашому тилу. Тут немає ніяких «але» чи «або».