Литва змінила в себе офіційну назву Грузії на Сакартвело. Тбілісі вже понад десять років переконує своїх міжнародних партнерів відмовитися від назви «Грузія», бо це найменування – російське. Такі спроби активізувалися після російсько-грузинської війни 2008 року. Україні варто наслідувати литовський досвід? Чи це питання другорядне, яке має цікавити не політиків, а любителів топоніміки?
Назву «Gruzija» залишили використовувати в публічному просторі, а в офіційних документах Литви є від нового, 2021 року інше найменування – «Sakartvelas». Про це заявив голова Державної комісії з литовської мови Аудріс Антанайтіс. Три роки тому в Литві затвердили Сакартвело другою неофіційною назвою держави на південно-східному узбережжі Чорного моря. Після перехідного періоду цю назву вирішили зробити офіційною. Як зазначив Аудріс Антанайтіс, вона прижилася в суспільстві надзвичайно швидко.
Таким чином уперше держава ЄС стала використовувати назву Сакартвело – саме так називають свою країну грузини. (Сакартвело – «країна картвелів», від Картлі – одного з основних регіонів цієї держави). У світі переважно використовують латинську назву Георгія (Georgia). А Грузією цю державу іменують у Росії і ще приблизно у двадцяти країнах, у тому числі в Україні.
Від назви «Грузія» в офіційних документах відмовилася не тільки Литва. Також це зробили, зокрема, Ізраїль, Південна Корея, Японія. Хоча вони використовують назву Георгія (Georgia), а не Сакартвело. Власне, грузинські керівники схвалюють і такий підхід. Аби не найменування «Грузія». Як заявляв чотири роки тому литовським журналістам тодішній президент Грузії Георгій Маргвелашвілі, «зміна назви на європейську «Георгія» або грузинську «Сакартвело» краще відображала б наші відносини, оскільки ми спілкуємося один з одним безпосередньо, а не через російський вектор». Водночас три роки тому Грузія затвердила нову назву Литви у грузинській мові – «Лєтува».
– Насправді «Сакартвело» – це і є справжня назва держави. Той же переклад «Georgia» – результат перекладу з російської. Повернення до назви «Сакартвело» – це важливо, але може зайняти не один рік, – констатує журналіст, колишній пресаташе посольства Грузії в Україні Бачо Корчилава. – Гадаю, з часом усі прийдуть до розуміння, що варто називати «Сакартвело». Просто потрібен час. Зрештою поступ уже є. Якби людям у світі сказали 20 років тому, що є така держава Сакартвело, переважна більшість не зрозуміла б, про яку державу мова? А тепер держава Грузія у світі відома. Ці речі цікаві не лише любителям вивчення топоніміки. Тут є і політичний момент важливий. От якщо говорити про Україну – у перші роки після розпаду СРСР навіть більшість західних політиків не дуже відрізняли Україну від Росії. А через 29 років після розпаду Радянського Союзу на Заході чітко розрізняють, що це – різні держави. Але для цього знадобилися роки і маса політичних катаклізмів. І тому Грузії для повернення її історичної назви знадобиться багато років. І на цьому шляху зроблені тільки перші кроки.
Тим часом спроби Грузії відокремитися від всього «російського», виглядають не зовсім адекватними, як мінімум, з двох причин. Перша – європейська «Георгія» походить від перського позначення грузин – «гурген», який дійшов до західноєвропейських хрестоносців і паломників на Святій Землі, які відобразили це ім’я як «Георгія» (також Джурджані, Джорганія, джорго, Гіоргінія, Горгани, Зорзанія, Зеорзія, Хорхе, Георгіанія в книзі Марко Поло).
Російський екзонiм «Грузія» – також перського походження і походить від кореня «гурзо» через «гурзан / джурзан».
Друга – у 1783 році був підписаний Георгіївський трактат, за яким над Картлі-Кахетинським царством був встановлений російський протекторат. 12 вересня 1801 імператор Олександр I видав маніфест про скасування Картлі-Кахетинського царства і приєднання його території до Росії. Цим була усунута загроза Грузії з боку Ірану та Османської імперії, що сприяло збереженню культури і національних традицій грузинського народу, відновленню та розвитку економіки грузинських земель, а в подальшому поступовiй модернізації всіх сфер життя грузинського суспільства. Але сьогодні згадувати про це в середовищі грузинських ура-патріотів не прийнято.
