Андрій Бартиш
Світ давно зняв рожеві окуляри, і провідні політики добре розуміють, що Росія ніколи не піде на умови припинення конфлікту, де фігурує членство України в НАТО в будь-якому територіальному складі.
Як повідомляють джерела в Кремлі, це питання є принциповим, не підлягає обговоренню і, на думку кремлівських вождів, усі спроби Зеленського маніпулювати темою північноатлантичного альянсу необхідні для створення умов конфлікту Росії з НАТО. Тому сподіватися на швидкий мир із РФ Україні не варто, і треба завжди пам’ятати, що Кремль розуміє лише позицію сили, інших варіантів змусити його припинити війну немає.
Туманні надії Путіна
Будь-якою ціною чіпляючись за владу, Путін все ж таки сподівається стати одним з лідерів нового світового порядку. Однією з соломинок є його бажання створити з БРІКС щось подібне до Організації Об’єднаних Націй. Обговорення саміту БРІКС у Казані все ще відбувається в експертних колах Росії та світу. Тиражуються дискусії навколо довгострокових перспектив БРІКС як економічного об’єднання. Путін намагається зробити із мухи слона. Незважаючи на підтримку порядку денного на вищому рівні, в Росії так і не позначилася група великих компаній, які ведуть проривну діяльність у країнах об’єднання.
Роснефть та інші держкомпанії, які продають вуглеводні та інші природні ресурси, брати до уваги сенсу немає. За минулі роки не відбулося значних змін у структурі економік країн БРІКС, які б свідчили про їхню взаємну інтеграцію. Більшою мірою їх економічні системи залишаються роз’єднаними і мають полярні одна одній цілі.
Потенціал формування загального економічного простору мінімальний з причин географії: важко уявитивисоку ступінь інтеграції економік Бразилії, ПАР та Росії, що роташовані на різних континентах. Чого вже говорити про єдину валюту, ідею створення якої спростували одразу після того, як вона з’явилась у ЗМІ. Єдине, що справді об’єднує держави БРІКС – це нелюбов до Заходу. Найімовірніше, якщо БРІКС і чекає світле майбутнє, то в якості форумного майданчика, де відстоюватимуться
інтереси бенефіціарів нового світового порядку. Якщо, звісно, він у підсумку утвердиться.
Ще один блеф РФ
Згідно з новою ядерною доктриною Росії, її ядерна парасолька прикриває всю територію країн-членів ОДКБ – прозорий натяк на неприйнятність військового освоювання пострадянського простору Заходом. Зрозуміло, що нападати з ракетами на умовний Казахстан чи Киргизію ніхто не збирається, тому тут більш тонкий натяк. Його називають «ультиматумом Рябкова» – це, коли заступник глави російського МЗС окреслив конкретні вимоги до НАТО напередодні вторгнення в Україну: відкот військової інфраструктури на рубежі 1997 року плюс серйозні обмеження щодо розміщення американської ядерної зброї в Європі.
Швидше за все, до цього пакету вимог так чи інакше повернуться під час заходу на переговори, тож додаткові гарантії щодо ОДКБ демонструють принципове позиціонування РФ як безальтернативного гегемона на теренах колишнього СРСР. Проблема для Кремля полягає в тому, що війною в Україні забезпечити всю повноту своїх амбіцій під час контактів із США, які мають величезний оборонний потенціал, не вийде. Москві доведеться прийняти, що розширений та потужний блок біля її кордонів – нова зовнішньополітична константа.
Терор України триває
Путін загрожує знищенням енергетичної інфраструктури українських АЕС, якщо Київ продовжить завдавати ракетних ударів по території Росії.
«Україна поінформувала МАГАТЕ про те, що удари вкотре торкнулися електричних підстанцій, які АЕС використовують як для передачі, так і для прийому електроенергії», – повідомляє агентство МАГАТЕ. Зокрема, Хмельницька АЕС «втратила підключення до двох ліній електропередач». Крім того, Хмельницька, Рівненська та Южно-Українська АЕС знизили рівень потужності «як запобіжний засіб», а один реактор на Рівненській АЕС був відключений від мережі. Загалом три українські АЕС скоротили вироблення електроенергії після нового ракетного удару. Підстанції, які мають важливе значення для безпеки АЕС, були пошкоджені і в ході попередніх атак, нагадує агентство. В Кремлі роблять це для ескалації конфлікту, щоб не дозволити розпочати переговорний процес.
В Грузії загострилися протести
Приводом для масових протестів у Грузії стало рішення уряду та правлячої партії відмовитись від переговорів щодо вступу до ЄС. Це вивело людей на вулиці у Тбілісі, Кутаїсі та Батумі. У столиці протестувальники перекрили дороги біля офісів партії «Грузинська мрія». Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі вийшла і приєдналася до демонстрантів, виступивши із заявами про «конституційний переворот у країні». Також вона заявила, що Грузія «розвертається у бік Росії». В результаті протести загострилися, і почалися зіткнення з поліцією. Цікаво, що тепер із поліцейськими пішли спілкуватися не дівчата з квітами, а президентка Грузії, яка підходила впритул до поліцейських.
«Сьогодні я єдиний законний інститут у цій країні, єдиний законний представник цієї країни, єдиний, хто має право говорити зі світом від імені нашого суспільства. Я зроблю це і буду тут до кінця», – заявила Зурабішвілі.
Провал РФ у Сирії
А ось хто по-справжньому сплачує за послуги своїх шавок, показали події в Сирії. Там без підтримки РФ режим Асада тріщить по швах. Наступ бойовиків угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам» на Алеппо, з одного боку, застав урядові війська Сирії зненацька, а з іншого – понудило до негайного втручання головних військово-політичних союзників Башара Асада, Росії та Ірану. Іранські війська присутні в Сирії у вигляді військових радників. Росія має у своєму розпорядженні аеродром у сирійській провінції Латакія, де розгорнуто російську авіабазу Хмеймім. Не слід забувати, що американці в Сирії мають військовий контингент у кілька тисяч військових, які окупують нафтові промисли сирійського Курдистану.
Росія за два дні після активізації бойовиків вже завдала ряд великих авіаударів по позиціях терористів, а сирійська армія намагається стримати наступ на Алеппо, який свого часу звільняли бійці російського спецназу та ПВК «Вагнер». Водночас зберігається гостра необхідність посилення сирійської оборони, яка ось-ось загрожує розвалитися під натиском бойовиків. Крім того, опозиційні Асаду угруповання активно підтримуються Туреччиною.
Турецький президент хоче набрати якнайбільше козирів до приходу Трампа до влади у США, які, як і весь Захід, виступають проти влади Башара Асада у Сирії. І в цьому прагнення адміністрації демократів і турецького президента збіглися.
Активізація загрози режиму в Сирії вимагатиме від Ірану рішучих дій щодо перекидання своїх військових. КСІР доведеться на якийсь час відволіктися від підготовки до війни з Ізраїлем. Іранському уряду доведеться шукати шляхи, як не втратити обличчя перед європейцями, з якими іранці ведуть зараз переговори в Женеві, сподіваючись хоч про щось домовитись до приходу антиіранського Трампа.
Вигодонабувачами від активізації терористів у Сирії стануть США, Туреччина, Ізраїль та заборонене в РФ угруповання «Ісламська держава». ІДІЛ зберегло невеликі осередки присутності на сході Сирії і може скористатися загальною нестабільністю в країні для набору нових прихильників та, можливо, захоплення територій у майбутньому. Ізраїль зацікавлений у військовому ослабленні союзника Сирії – Ірану. США намагаються
переключити хоча б частину уваги Росії з України на Близький Схід. Туреччина хоче отримати козирі для переговорів як з Трампом, так і з Асадом на потенційних турецько-сирійських консультаціях у майбутньому.
Захід активно включається в розгойдування ситуації в Сирії, щоб завдати удару по сферам впливу Росії.
