Андрій Владов
За словами представника Пентагону, співвідношення між українськими та російськими силами на півдні сьогодні «набагато краще», ніж було раніше на сході. Крiм того, українські удари стають дедалі ефективнішими та дієвішими. «Додайте це до вже поганого морального духу та поганої чисельності російських військ, – підкреслив він, – і, я думаю, українці теж це бачать і працюють, щоб скористатися цим».
Попри те, що окупанти понад три місяці розбудовували свою оборону на Херсонщині, українцідовели, що знають про всі шпарини, зазначає голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан в ефірі «Єдиного марафону» у слоті ТСН.
«Одну із трьох ліній оборони, які вороги будували дуже довго, бо ж розуміли, що наступ українців неминучий, все ж вдалося прорвати, – констатує він. – Це свідчить про те, що українці добре проінформовані про сили ворога, їхні позиції, тож і мають конкретний план, як ці лінії оборони знищувати».
Українці знищують оборонну техніку окупантів, а наше прикриття з повітря отримує перевагу в українському небі. Тож те перекидання військ окупанта на цьому напрямку, яке спостерігалось останнім часом, було вже вимушеним, твердить експерт.
Кузан додає, що окрім ліній оборони, які розташовані до самого узбережжя Дніпра, також вирішальною є і жива сила. А типовий російський солдат не розуміє, що захищає на півдні України, тож і мотивації все менше. «Бойовий дух розсипається», – переконує вiн.
Водночас, зазначає експерт, зараз говорити про терміни звільнення території не варто. Бо ж українське командування реалізує давно затверджений план, який базується на тому, щоб максимально не втратити військових. «Ми відрізаємо окупанта від їх логістичних маршрутів. План перемелювання окупанта втілюється», – впевнений Кузан.
На останок експерт радить російським солдатам брати приклад iз свого командування, яке втекло на інший берег Дніпра.
Херсон – це прелюдія до більшої операції
Україна починає поступовий і обережний контрнаступ в районі Херсона. Вкотре стає очевидним, що Путін не засвоїв уроків історії, що війни рідко бувають такими, якими їх малюють генерали. Ось дещо з того, що пишут про про війну в Україні світовi ЗМІ.
«Україна починає повернення Херсона», The Economist, Велика Британія
У серпні 2014 року українська армія пережила одну з найбільших трагедій в незалежній історії. Українські солдати опинилися в оточенні російських сил поблизу Іловайська. Під час виходу через зелений коридор, безпеку якого гарантував супротивник, російська армія холоднокровно розстріляла українських військових, внаслідок чого лише за офіційними даними загинуло 366 українських солдатів та офіцерів. Більшість українців називають це різаниною. Історичний резонанс цього епізоду не вислизнув з-під уваги українських генералів, які 29 серпня, через вісім років, почали контрнаступ проти Росії в Херсонській області.
Перші звістки про атаку надійшли в другій половині понеділка з новинами про те, що першу лінію оборони росіян на північ від Херсона прорвано. Один український підрозділ заявив, що відтіснив російські війська з-під Олександрівки менш ніж за 25 км на північний схід від центру міста після того, як елітні російські десантники у другому ешелоні, що відійшли в тил, не змогли їх підтримати й теж втекли.
Представник південного командування України підтвердив, що армія розпочала «наступ за кількома напрямками на півдні». Заступник начальника сусіднього Одеського військового округу був відвертішим. «Битва за Херсон розпочалася», –
написав він.
Відвернувши увагу авіації та ППО
Джерело в українській військовій розвідці описало прорив менш захоплено. За його словами, це була лише прелюдія до більшої операції. Вона стала можливою завдяки наступу на сході, який успішно відвернув увагу російської авіації та засобів ППО. У ніч на 28 серпня Україна знову звернула увагу на південь, завдаючи ударів по ключових мостах, переправах через річки, складах боєприпасів та російських командних пунктах. Це означало, що коли українська артилерія та авіація атакували фронт, російська сторона не могла розраховувати на підтримку чи координацію. «Коли ми штурмували їх, вони втікали», – сказав чиновник.
Попереду важче випробування – прорив другого рубежу, який охороняє не піхота, а сильніші й мобільніші механізовані частини. Якщо Україні це вдасться, вона матиме всі шанси пройти третю лінію оборони й вийти до берегів Дніпра на північний схід від міста. Це створить серйозні проблеми для 20-25 тис. російських солдатів, дислокованих на західному березі річки, залишивши їм мало надійних шляхів до відступу.
Колишній високий український чиновник сказав, що безпосередньою метою операції був не прямий напад на російські війська в Херсоні, а ослаблення російських позицій навколо міста, сподіваючись змусити їх відступити без руйнівного міського бою.
«Якщо просто візьмемо Херсон, нас і місто обстрілюватимуть з іншого боку Днiпра. Наступтриватиме без поспіху та надмірного ризику», – сказав він.
Українські генерали та офіційні особи місяцями натякали, що готують контрнаступ, щоб повернути Херсон. З кінця червня Україна використовує надані американцями HIMARS для руйнування мостів через Дніпро, зриваючи постачання боєприпасів та іншої важкої техніки російським силам.
Це значною мірою підірвало здатність Росії захищати свої позиції. Але військові експерти скептично ставляться до того, що в українській армії є сили й засоби для початку масштабного наземного наступу. Минулого тижня деякі українські чиновники применшили значення цієї ідеї та припустили, що їхньою метою є поступове виснаження, а не стрімкий напад.
